Перший посол України в Росії: ставлення Росії до України за 20 років не змінилося

Цими днями виповнюється 20 років від дня офіційного встановлення дипломатичних відносин між Україною і Росією. За даними посольства України в Росії, на сьогодні договірно-правова база двох країн нараховує понад 300 договорів.

Володимир Крижанівський був першим послом України у Росії. Він розповідає про перші дипломатичні кроки України у налагодженні відносин між двома колишніми радянськими республіками.

Володимир Крижанівський: У випадку із Росією була нестандартна ситуація.

Майже одразу після того, як було проголошено незалежність, депутати Верховної Ради СРСР від України - Рябченко, Щербак і Грищук - порушували у Москві питання і казали: слухайте, ви взагалі зрозуміли, що відбулося в Україні? Але у Москві тоді не було цього розуміння, мовляв, "Ну, там у хохлов какая-то блажь..." Тому депутатам від України доводилося доводити, що Україна вже незалежна.

Згодом союзний парламент надіслав до Києва делегацію на чолі із російським віце-президентом Олександром Руцьким, після переговорів було ухвалене рішення про встановлення дипломатичних відносин.

Нам сказали: "Давайте зробимо поки що не посольства, а представництва України у Росії". І в принципі, я спочатку був саме представником, а не послом.

А вже коли був послом, то пам'ятаю, що на зустрічах українських і російських делегацій росіяни казали, що у вас є посол, то і наш в Україні має бути. Тоді призначили Леоніда Смолякова, колишнього професора Вищої партійної школи тут, у Києві.

Я нагадаю, що Росія на офіційному рівні не першою визнала незалежність України. Це сталося пізніше, коли вже було прийняте рішення встановити дипвідносини.

ВВС Україна: Ви пам'ятаєте, як вручали вірчі грамоти, кому?

Володимир Крижанівський: Звісно, це було у червні 1992-го року. Щодо того, хто вручав, то теж ситуація була цікава. Від мене категорично вимагали, щоб я вручив грамоти Борису Єльцину.

Але на той час у Москві вже в принципі знали, що сам Єльцин ні у кого вірчих грамот не приймає. Чому? Причини були в Єльцині. Всі знали, що він вживає алкоголь, і тому могли виникати ситуації, коли процедура вручення вірчих грамот зривалася б. Тому їх приймав той таки віце-президент Руцькой.

Перед цим саме йому вручав грамоти посол США. Я сказав нашому міністру закордонних справ - в американців прийняв грамоти віце-президент. І врешті, переконав, щоб Єльцина не чекати. Тоді були висловлювання, що це черговий прояв неповаги, мовляв, не президент вручив. Але я ж кажу, що він ні в кого не приймав вірчих грамот.

А під час вручення я попередив, що розмовлятиму українською мовою. На що Олександр Руцькой сказав, що він розуміє українську.

ВВС Україна: Як послу, як представникові України, які питання і проблеми вам доводилося вирішувати в ті часи у першу чергу?

Володимир Крижанівський: Їх було надзвичайно багато.

От, наприклад, мене запросили випускники академій і військових училищ Москви на зустріч. Це були вихідці із України. Десь 400-500 офіцерів, які хотіли почути про наші події. І я пишаюся тим, що багато з них вирішили потім повернутися на батьківщину.

ВВС Україна: Тобто, це були більше людські проблеми чи все ж велика політика теж була?

Володимир Крижанівський: Звісно, була. Ми ж перебували в єдиному грошовому просторі, і ці відносини треба було змінювати. Також існувала проблема боргів, ішлося про розподіл майна, коштів. Це були дуже складні проблеми.

Ще була знаменита 43-а ракетна армія зі штабом у Вінниці.

Була ядерна зброя, яка Захід страшенно непокоїла. Усі переговори переважно відбувалися у Москві, бо Росія дуже хотіла тримати руку на пульсі.

Потім - питання флоту. Тоді все те, що мало ядерну зброю, мало перейти у підпорядкування Об'єднаного штабу СНД на чолі з маршалом Шапошніковим, а все інше військо, яке не мало ядерної зброї, переходило під оруду тих держав, на території яких воно перебувало.

ВВС Україна: Зараз найболючішою проблемою у відносинах є газ і ціни на нього. А 20 років тому теж були такі проблеми?

Володимир Крижанівський: Так, звісно, були. Але на превелике щастя, щодо нафти, то ми досить швидко перейшли на світові ціни. А за газ навіть ще в 95-96-х роках ми платили велику ціну у порівнянні із цінами, що існували всередині Росії. І коли кажуть, що ми вам майже задарма газ давали, то це неправда.

ВВС Україна: Колишній президент Віктор Ющенко нещодавно в інтерв'ю bbc.ua сказав, що ні в кого не мало б бути ілюзій і сумнівів стосовно того, яким є ставлення Росії до України. Що це імперське ставлення, в інтересах "великой России". Ви як посол відчували щось подібне, працюючи у Москві?

Володимир Крижанівський: Я вам розповім таку історію, про перший візит на той час прем'єр-міністра Леоніда Кучми до Москви. Після поїздки він повернувся обурений зі словами: "Та вони мене за кого мають? Я прем'єр-міністр незалежної держави!". Такою була перша реакція Кучми.

Я завжди казав, що російське керівництво робить з наших керівників патріотів України. Вони зробили патріотом Леоніда Кучму, вони зробили патріотом Юхима Звягільського.

Із Звягільським взагалі був випадок. Коли до нього якось підбіг російський журналіст і запитав: "Ну так что, вы нам отдадите флот или нет?", Звягільський показав йому дулю.

Коли мене питали, "ну, як там тобі у Москві?", я відповідав: "Єдине, чого в Москві не було, це не плювали в їжу. Все інше було".

ВВС Україна: За вашими спостереженнями - вже потім, з роками, через 10, через 20 років ситуація вирівнялася?

Володимир Крижанівський: Жодним чином. Хіба що зовні це виявляється не так яскраво. Але жорстка позиція стосовно України не зазнала змін.

Але зараз все ж таки розуміють, що це"отрезанный ломоть" і треба все ж таки це враховувати. Але встановити васалітет Росія прагне. Моральний, культурний, який завгодно.

Тому, звичайно, мав рацію Збігнев Бжезинський, який казав про те, що реставрація Російської імперії неможлива без України.

Із Володимиром Крижанівським розмовляла Світлана Дорош.