Корреспондент: Діти Фіделя. Лист з Куби

Кубинців, які три роки тому дізналися про мобільний зв'язок, питання про Wi-Fi ввергає в ступор. А щасливчиками на Острові свободи себе вважають ті, кому вдалося дістати мило і шампунь, пише Сергій Рибік, шеф-редактор журналу Maxim і клубний МС, у рубриці Лист з … в №4 журналу Корреспондент від 3 лютого 2012 року.

Пузатий двоповерховий лайнер Air France акуратно спікірував в Гавану. Пілотові ніхто не плескав – це російська звичка, та й льотчик все одно в навушниках і нічого не чує. Із 415 пасажирів російськомовних було осіб п'ять. Американців не було взагалі – за відвідування Куби їм загрожує штраф $ 40.000.

Аеропорт Гавани виглядає трохи краще за одеський. І той, й інший будували при соціалізмі. Тільки в Одесі він уже закінчився, а в Гавані в самому розпалі. Поруч з рухливими митницями шеренгою сиділи лікарі. Вони не брали аналізи і не перебирали в руках шприци, але вселяли розгубленість. Я вже було подумав, що почалася якась епідемія. Але лікарі просто сиділи в очікуванні пасажирів, у яких, не дай Боже, трапився пронос у небі чи раптом продуло вухо. До речі, медицина на Кубі безкоштовна, і кубинці нею пишаються.

Перше, що кидається в очі при виході з аеропорту, це знамениті допотопні автомобілі. Куба – єдина країна на планеті, де найбільший парк старовинних автомобілів – 250 тис.

Перше, що кидається в очі при виході з аеропорту, це знамениті допотопні автомобілі. Куба – єдина країна на планеті, де найбільший парк старовинних автомобілів – 250 тис. Причому всі вони на ходу. Щоправда, це вони тільки зовні бюїки і форди. Усередині запросто може бути мотор від Mercedes, зчеплення від Toyota, а колеса від "уазика".

Ціна такої машини – $ 15-20 тис. Жигулі-шістку можна взяти за $ 8 тис., а Москвич за $ 6 тис. Для більшості кубинців ці суми абсолютно непідйомні: хорошою зарплатою вважаються 300 грн. на місяць (в еквіваленті). До цього додаються картки, за якими можна отримати рис, квасолю, коричневий цукор, сірники, горох і трохи яєць. Яловичина вважається делікатесом і коштує дурних грошей – як у нас чорна ікра.

Хорошою зарплатою вважаються 300 грн. на місяць (в еквіваленті). До цього додаються картки, за якими можна отримати рис, квасолю, коричневий цукор,
сірники, горох і трохи яєць. Яловичина вважається делікатесом

Ікри на Кубі не видно. Зате в Карибському морі плещуться лобстери. Найсмачніші ті, що менші. Великі лобстери старі, несмачні. Втім, кубинцям заборонено їсти як маленьких, так і великих – лобстери призначені тільки для туристів.

Для туристів також крутять сигари і розливають ром – думаю, це дві основні статті доходів країни. Причому цінники у всіх магазинах на них майже однакові – ціни встановлює держава. Дешеві сигари можна купити у вуличних бариг, але не факт, що це будуть саме сигари, а не талановито скручене бананове листя.

Плантації тютюну розташовані в Західній провінції Куби. Тютюн дозріває чотири місяці, потім середні листки зрізають, сушать три місяці – і сигара готова. Верхні дрібні листи для сигар не годяться, їх віддають на фабрики з виробництва сигарет.

Як відомо, сигари любив і Ернест Хемінгуей. Коли у свої кубинські роки він виходив в люди, то черпав натхнення в барі Bodeguita del Medio, де налягав на мохіто і дайкірі. Коли нездужав, друкував удома (неодмінно стоячи), а в туалеті записував на стінах свою вагу і тиск.

На Кубі збереглися піонери. Вони носяться по залитих сонцем вулицях з червоними краватками, у той час як доросліші піонери – м'язисті мачо – займаються піропу. Піропу – це спосіб знайомства. Хлопці кричать услід вподобаним красуням: "Якщо ти готуєш, як ходиш, то я буду робити для тебе все!". Іноді фрази виходять менш романтичними. В такому випадку красуня або дає по морді, або, навпаки, винагороджує за нахабство.

Головне завдання у кубинських чікіт зовсім не секс, а охмурити іноземця і скоріше звалити з країни в ролі коханої або, чого на світі не буває, нареченої

Коли я збирався на Кубу, багато хто відмовляв мене брати із собою дівчину. Мовляв, в Гавані і Варадеро повно спокусливих мулаток, які віддаються за продукти і мило. Це, швидше, міф. Хоча, може, я не там ходив ... Але головне завдання у кубинських чікіт зовсім не секс, а охмурити іноземця і скоріше звалити з країни в ролі коханої або, чого на світі не буває, нареченої. Власне, лідер держави Фідель Кастро довго не хотів розвивати туризм, щоб не розкладати країну капіталізмом з усіма його злачними заразами – повіями, наркотиками та іншим.

До слова, до старшого Кастро на острові ставлення шанобливе. У свої 87 він уже не з'являється на публіці, не дозволяє знімати себе телекамерам, але активно пише нотатки в місцеві газети. В них він все шукає модель оновленого соціалізму. У цьому йому чим може допомагає брат Рауль, завдяки якому в країні три роки тому з'явився мобільний зв'язок і проклюнулися паростки приватної власності (щоправда, з негуманними податками).

Зі столиці Куби ми переїхали у Варадеро – курортну зону. Зірковість готелів злегка завищена. П'ять зірочок це насправді чотири, чотири – три, ну і так далі. Інтернету на Кубі мало. Одна сторінка вантажиться хвилин сім. А десять хвилин інтернету коштують 120 грн. Словосполучення "вай-фай" ставить аборигенів у глухий кут.

Інтернету на Кубі мало. Одна сторінка вантажиться хвилин сім. А десять хвилин інтернету коштують 120 грн. Словосполучення "вай-фай"ставить аборигенів у глухий
кут

На пляжі до мене підійшов рибалка і сказав, що його синові виповнилося 15 років. Як тут не порадіти! Я потиснув йому руку. "І якщо нескладно, – продовжив рибалка, – принесіть, будь ласка, з номера шампунь – я подарую його синові. У нас з шампунями зовсім біда". Мені було нескладно.

Втім, незважаючи на бідність (яку в своїй книзі Куба доктор філософських наук Серхіо Герра Вілабой назвав "особливий період"), кубинці не сумують. Вони безсоромно клянчать чайові, кричать з посмішкою "hola!" ("Привіт!"), грають у футбол плодами манго, посипають несолодкі банани сіллю і танцюють під Кукарачу. Виявляється, в цій пісні співається про таргана, який не може ходити, тому що йому відірвали головні ноги.

***

Цей матеріал опубліковано в № 4 журналу Корреспондент від 3 лютого 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.