Палеонтологи виявили володаря найдавнішого скелета

Палеонтологи встановили, що найдавнішим скелетом володіла губкоподідбна Coronacollina acula, що жила 550-560 мільйонів років тому на дні світового океану.

Відбитки організму, виявлені у скам'янілостях едіакарійского періоду, виглядають як заглиблення, від яких розходяться прямі радіальні промені-борозенки.

Проаналізувавши безліч скам'янілостей, палеонтологи виявили, що відбитки променів завжди виявляються строго прямими. Це дозволило вченим дійти висновку, що радіальні промені мали опорний мінералізований (такий, що має відкладення солей, зазвичай карбонату кальцію) скелет, подібний до того, що мають сучасні губки. Завдяки цим променям Coronacollina закріплювалася на поверхні субстрату.

Палеонтологи спробували реконструювати зовнішній вигляд стародавньої тварини. Розмір її м'якого конусоподібного тіла досягав п'яти сантиметрів, а променів - від 20 до 40 сантиметрів. Пересуватися вона не могла, а їжу отримувала фільтруванням, як сучасні губки.

У загиблих Coronacollina тіла втрачали мінералізовані промені, які створювали на скам'янілостях безліч безладно розташованих прямих відбитків. У своїй роботі дослідники зазначають, що перші скелети не мали захисної функції, а лише допомагали прикріплятися до поверхні.

Едіакарійскій період, який безпосередньо передує періоду кембрійському, відомий великою різноманітністю життя. Спостережуваний палеонтологами розквіт життя у кембрійський період, який ще називають "кембрійських вибухом", частково пояснюється тим, що м'якотілі організми едіакарійского періоду змінилися на організми із мінералізованих скелетом, здатним зберігатися у відкладеннях протягом мільйонів років.

Таким чином, Coronacollina acula є сполучною ланкою між організмами едіакарійского та кембрійського періодів.

Нагадаємо, що минулого року палеонтологи виявили в Баварії рештки динозавра, збереження скелета якого становить 98%.