Корреспондент: Губернатор парламенту. Інтерв’ю з Олександром Єфремовим, главою фракції ПР

Олександр Єфремов, лідер пропрезидентської більшості у Верховній Раді і голова фракції ПР, в інтерв’ю Ірині Соломко розповів про вплив соцвиплат на виборців, підкуп депутатів, поблажки для чиновників і тих, хто голосує під помах руки. Матеріал розміщено у №9 журналу Корреспондент від 9 березня 2012 року.

У минулому ця людина з вольовим обличчям керувала сотнями тисяч людей, відповідаючи як губернатор за Луганську область. Тепер в його підпорядкуванні людей куди менше – приблизно 250 осіб, парламентська фракція Партії регіонів (ПР) і союзні з нею депутати. Зате відповідальність, що лежить на Олександрові Єфремові сьогодні, є набагато вагомішою.

Тепер він не просто керує фракцією, а й відповідає за роботу пропрезидентської більшості – основи владної вертикалі, збудованої Президентом України. Саме Верховна Рада, яка є слухняною перед главою держави, дозволяє Віктору Януковичу проводити власну зовнішню і внутрішню політику, не озираючись ні на кого.

Така серйозна позиція робить Єфремова ревним охоронцем інтересів партії влади. Та й місце, де він давав інтерв'ю Корреспонденту про вибори, перспективи ПР на них, діяльність Президента і парламентські скандали, багато до чого зобов'язувало главу регіоналів: він сидів у тому самому кріслі і в тому самому кабінеті Ради, які три роки тому займав сам Янукович, будучи головою фракції ПР.

Під тиском усіх цих обставин Єфремов був зібраний, захищав начальство і підлеглих, раз у раз обурюючись з приводу упередженості питань. У підсумку вийшло, що: партія влади не група слухняних виконавців, а збори дисциплінованих індивідуалістів; депутати обома руками за боротьбу з корупцією, але починати її із себе трохи не готові; підкуп нардепів – це внутрішньоопозиційні розборки; перспективи партії влади на виборах вельми райдужні. Наскільки переконливо все це прозвучало, Корреспондент дає можливість оцінити самим читачам.

- Восени цього року вибори. Якими досягненнями ви, ПР, можете похвалитися?

- Ми обіцяли людям певні речі, частково вони досягнуті. Якщо порівняти, що ми маємо зараз, з тим, що було у 2009 році, то результат очевидний. У 2009-му було падіння ВВП на 15%, розбалансована система управління. Всі рішення одноосібно приймалися прем'єром [Юлією Тимошенко], який не розмовляв з Президентом [Віктором Ющенком]. Це та точка, з якої ми почали свій рух. В результаті ми зупинили падіння виробництва. У 2010-му й 2011-му у нас 5%-ве зростання ВВП. Це свідчить про те, що була пророблена певна робота.

- Але вона була виконана не стільки ПР в парламенті, скільки Президентом і його Адміністрацією (АП)?

- Я не відділяю в даному випадку Президента від тієї політсили, з якою він ішов на вибори.

- Ви сказали, що у 2009-му всі рішення приймалися одноосібно в Кабміні. А зараз хіба вони не приймаються одноосібно на Банковій?

- Ви, напевно, недостатньо поінформовані. Раніше всі рішення щодо виконавчої влади приймалися тільки прем'єром. Сьогодні ті рішення, які стосуються Кабміну, приймаються колегіально в Кабміні, Президента – в АП, фракції ПР – у Раді. Часто буває, що ми допрацьовуємо ті речі, які ініціює Кабмін, а коли ми приймаємо на основі цього рішення, Президент не погоджується з ними.

- У ПР йде дискусія про те, з чим іти до виборців. На одному із закритих партзасідань ви навіть говорили Ірині Акімовій, першому заступнику глави АП, що треба або вибори проводити, або реформи.

- У нас немає конфліктів. У нас є – і часто бувають – дискусії. Наше завдання озвучити перед тими партійцями, які займають високі посади, ті проблеми, що є в суспільстві, і позначити шляхи їхнього вирішення.

- З чим же все-таки підете до виборців?

- Ми всі чудово розуміємо, що людям треба піднімати мінімальні пенсії. Також у нас стоїть завдання перейти на розрахунок пенсійних виплат, виходячи зі стажу. Ми бачимо, що в результаті непідвищення зарплат бюджетникам у нас зарплати у цій галузі відстають від середніх. Це треба вирішувати. Ми бачимо і ті проблеми, які є в комунальному господарстві: не вирішуються питання ремонту тротуарів у дворах, дахів і підвалів, систем опалення. Вже дано доручення акумулювати кошти для цього. Також будуть вирішуватися і питання щодо виплат дітям війни та вкладів Ощадбанку СРСР.

- Все це схоже на типову пострадянську передвиборчу риторику, яка дуже далека від того, про що говорять і що роблять політики в Європі. Оцінюючи ризики нової кризи, там скорочують витрати, в тому числі і в бюджетному секторі. Ви ж знову говорите про збільшення соцвиплат й інших витрат.

- Ви надто молоді, щоб так говорити. У процвітаючій Європі з її зарплатами може стояти питання про їхнє скорочення. У нас, коли люди отримують мізер, скорочувати неможливо.

- Але мова йде про економію, про те, що Європа оптимізує витрати. А у нас витрати тільки ростуть, у тому числі і на держапарат.

- Ми скоротили держапарат майже на 30%. Це й збільшило витрати: нам потрібно було виплачувати вихідну допомогу. Але цього року ситуація зміниться. А якщо і надалі буде збільшення фінансування по окремих органах, то пов'язано це з тим, що в ході реформи їм передаються додаткові функції інших структур. А так, щоб у когось з'явилося бажання просто взяти і дати більше грошей, такого в державі немає.

- Чиновники все одно не економлять на собі.

- Я б вас в цьому підтримав, але не переводив би в систему. Якщо подивитися глобально, то на місцях навіть на так звані захищені статті фінансування не вистачає. І це проблема, оскільки вони змушені шукати додаткові кошти, а це тягне за собою корупційні ризики.

Якщо є факти, про які ви говорите, то непорядні люди зустрічалися і будуть зустрічатися завжди, у всіх країнах. Для цього й існує преса. Якщо ви будете краще працювати, то таких речей буде все менше.

- Прокуратура не реагує на публікації у ЗМІ.

- Зате бізнесмени і держструктури скаржаться на занадто велику активність прокуратури та інших перевіряльних органів. Все тому, що почалася боротьба з корупцією, про яку заявив Президент, і люди почали нести відповідальність.

- Нещодавно набув чинності пакет антикорупційних законів, за яким чиновник вважається злочинцем, якщо у нього є корпоративні права – акції, частки в підприємствах. У нас чи не всі чиновники Кабміну повинні в такому випадку бути притягнуті до відповідальності. Але протокол про корупцію складають вибірково, на неугодних, приміром, на Юрія Бова, мера Тростянця, не члена ПР.

- У мене є інша інформація. Наприклад, у Луганській області проти кількох керівників районів порушено аналогічні справи.

Але я хотів би прояснити це питання. Депутати [представники ПР] вже направили запит до Конституційного суду (КС) щодо двох норм нового антикорупційного пакета.

Перша норма стосується корпоративних прав. Проблема в тому, що у нас свого часу багато людей стали власниками якихось прав. Багато хто є акціонерами таких компаній, де, наприклад, не можна скликати органи управління і вивести їх з числа акціонерів. В законі ж про корупцію тепер написано, що людина не має права перебувати у вищих органах управління. І тут помилка законодавця. Коли ми прописували цю норму, то забули, що вищий орган управління – це збори акціонерів. В результаті всі акціонери автоматом потрапили під цю корупційну статтю.

- І як має звучати норма?

- Держчиновник не повинен займати посади в керівних органах, наприклад в радах директорів, управляти компанією. Це питання хвилює тисячі людей, закривати на нього очі не можна. Подання звернення в КС дасть відповідь на це запитання. Ми сподіваємося, що він найближчим часом прийме рішення.

- А ви власник корпоративних прав?

- У мене вони були, але коли я став губернатором, я їх передав.

- Це справедливо?

- Ні. Я займався бізнесом, а потім через певні причини мене запросили працювати в адміністрацію. В результаті я опинився в ситуації, коли повинен був щось робити зі своїми корпоративними правами.

І це неправильно. Я вважаю, що якщо людина не управляє компанією, а просто отримує дивіденди, які декларує, показуючи, на що вона живе, це справедливо. А виходить, у нас люди показують, що у них взагалі немає доходів, а самі їздять на Mercedes останніх моделей, живуть як мільйонери.

- Друга норма, за якою КС має сказати своє слово, – це декларування витрат і доходів чиновниками та їхніми родичами?

- Так, але хотів би чітко прояснити, в чому тут справа. Закон почав діяти з 1 липня 2011 року, а в ньому написано, що декларації треба подавати з 1 січня 2012-го. І ті, хто складає декларації, задають питання: "Як ми можемо показати витрати за 2011-й, якщо ми півроку на це не звертали уваги і не вели облік?".

- Дивний аргумент. Мова ж іде не про те, скільки рулонів туалетного паперу купив депутат або його сім'я, – декларувати потрібно великі покупки.

- А тепер уявіть собі, якщо людина забула щось задекларувати, бо півроку не стежила за цим. Вона понесе серйозну відповідальність. Це не жарти. Тому КС і попросили пояснити, чи повинні ми заповнювати декларацію за 2011-й або, враховуючи той факт, що закон набув чинності з другої половини 2011-го, потрібно декларувати витрати за півроку, наприклад.

- Якщо повернутися до теми виборів, за останній рік рейтинг ПР сильно впав. За даними деяких опитувань, ви перебуваєте на другому місці після БЮТ, а отже, можете не сформувати в майбутньому парламенті пропрезидентську більшість.

- Ви знову помиляєтеся. Згідно з останніми опитуваннями, якими я володію, ми з 15,9% на першому місці. За нами БЮТ з 13,5%, Фронт змін – 8,1%, УДАР – 5,3%, КПУ – 4,1%, Свобода – 4%.

Звичайно, я б хотів для своєї партії найвищого результату. Але буде те, що буде, – об'єктивна оцінка нашої діяльності за 2,5 року. Я сподіваюся, що люди бачать, що ми заклали фундамент, на якому будуємо будинок, в якому всім буде комфортніше жити. Тому розраховую, що ми наберемо не менше голосів, ніж у 2007-му.

- Це без депутатів по округах?

- Так. Мажоритарники – це окрема розмова. Якщо нам вдасться висунути найбільш рейтингових і люди їм повірять, то результат може бути і вищим.

- Кого ви бачите своїми союзниками?

- Ті політсили, які зараз входять у більшість. Але вони є і поза Радою, Сильна Україна [партія віце-прем'єра Сергія Тігіпка], наприклад.

- Імідж ВР в суспільстві негативний, провиною чому і самі парламентарії. Нещодавно розгорівся скандал навколо спроби підкупу Романа Забзалюка, депутата-бютівця, Ігорем Рибаковим, лідером групи позафракційних депутатів і колишнім членом БЮТ. Рибаков нібито віддав Забзалюку за перехід майже $ 0,5 млн.

- Коли наші колеги з БЮТ потопають в скандалах, мене це не радує. Просто гротескно виглядало, коли вони звернулися до нас із пропозицією створити слідчу комісію з цього факту. Але ми підключимося до її роботи.

- Групу Рибакова пов'язують з ПР. Можливо, тому ви не будете надто активні?

- Якби його група була створена за нашої підтримки, ці люди просто ввійшли б у нашу фракцію. У нас різні політичні платформи, її депутати часто голосують неконсолідовано з нами.

Згоден, суспільство має отримати відповідь на запитання, що сталося, від Ради. Поки ж Генпрокуратура бачить там тільки міжособистісні стосунки між депутатами.

- Позиція ГПУ виглядає як приховування, породжуючи недовіру і до парламенту, і до влади.

- Недовіру породжують дії окремих депутатів. Але сама Рада – це майданчик, де проходить з'ясування стосунків, які є в суспільстві. Подивіться на парламенти інших країн – ми не виняток. Але я хотів би відзначити одну річ: наскільки ми поважаємо себе, настільки поважаємо і держоргани. По-іншому бути не може.

В цілому такі ситуації повертають нас до питання про недоторканність народного депутата. Дійсно, закон повинен бути один для всіх. І найближчим часом ми обговоримо це питання у себе у фракції.

- Депутатів-регіоналів важко запідозрити в самоповазі, вони навіть голосують винятково під помахи рук Михайла Чечетова, заступника голови фракції.

- Щоб Михайло Чечетов махнув рукою, цьому передує величезна робота різних фахівців та експертів. Робота нашої фракції злагоджена й ефективна. Це треба ставити нам в заслугу, а не іронізувати над цим. Спробуйте налагодити таку саму роботу в інших фракціях.

- Якої ефективності можна чекати від статистів?

- Вони не статисти! Кожен має право забрати картку і голосувати так, як він вважає за потрібне. Окремі депутати так і роблять.

***

Цей матеріал опубліковано в № 9 журналу Корреспондент від 9 березня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.