Reuters: Режим Асада встояв за рік заворушень
Башар Асад завжди говорив, що Сирія зміниться, пише Домінік Еванс для агентства Reuters. Коли спалахнули перші арабські заворушення більше року тому, сирійський президент переконливо розповідав про те, що влада перебуває на одній хвилі зі своїм народом, що вона готова реформувати терміни своїх повноважень і що вона невразлива перед хаосом, що починав охоплювати регіон.
Через
кілька тижнів стало зрозуміло, що він помилявся - 15 березня 2011 кілька
десятків демонстрантів вийшли на вулиці Дамаска з вимогою надання більших
цивільних свобод. Так
було покладено початок одному з найбільш затяжних і кровопролитних повстань в
арабському світі.
Революції
минулого року, які об'єднала назва "арабська весна", скинули лідерів
Тунісу, Єгипту, Лівії та Ємену, але режим 46-річного Асада переніс річний
штурм, кинувши на придушення повстання в різних куточках країни танки, елітні
війська і артилерію.
Вгамувавши
обстрілами Хомс минулого місяця і захопивши контроль над іншою гарячою точкою -
Ідліб, Асад осоромив багатьох прогнозистів, які кілька тижнів тому пророкували
йому неминучий відхід.
З
наближенням річниці початку заворушень з'явилися навіть порівняння з війною в Боснії
між сербами, мусульманами і хорватами, яка тривала майже чотири роки, розкроївши
спочатку єдині Балкани на етнічні клапті.
Жорстокість,
з якою діють урядові війська, - за даними ООН, в Сирії загинули 8.000 осіб -
викликала осуд на Заході і накликала на Дамаск міжнародні санкції. Арабські
країни закликають Асада відмовитися від влади, сирійська економіка в кризі, а
національна валюта знецінилася наполовину.
У
січні група бойовиків-повстанців ненадовго підпорядкувала собі східні
передмістя Дамаска, всього в п'яти кілометрах від оплоту президентської влади,
а їхні однодумці контролювали велику частину Хомса, третього за величиною
сирійського міста і важливого промцентру.
Але
сили Асада видавили противника з околиць Дамаску, демонтували повстанські КПП і
відновили владу в Хомсі після місячного артилерійського та ракетного обстрілу.
І
через рік після виникнення заколоту Асад, як і раніше перебуває біля штурвалу
сирійського корабля, не підкоряючись головній вимозі "арабської
весни" про владу народу і спростовуючи судження про те, що його дні у
владі полічені.
"Перемога
дуже близька, якщо ми залишимося непохитними", - сказав Асад під час
виступу двомісячної давності і відмахнувся від, як він їх назвав, поширюваних
його противниками чуток, що він втече з країни або складе повноваження.
І через рік після виникнення заколоту Асад, як і раніше перебуває біля штурвалу сирійського корабля, не підкоряючись головній вимозі "арабської весни" про владу народу і спростовуючи судження про те, що його дні у владі полічені.
"Посоромтеся!
Я не та людина, що відступає від своїх зобов'язань", - заявив президент,
який змінив на чолі Сирії свого покійного батька майже 12 років тому. Загалом
династія Асадів править близькосхідною країною більше чотирьох десятиліть.
"Імпотенція"
Заходу
Опоненти
Асада не один місяць твердили, що питання не в тому, чи впаде чи ні його режим,
а в тому, коли це станеться.
Але
думка світових держав щодо можливого виходу з ситуації, що склалася сильно
відрізняється, а їх одностайне засудження наступу військ Асада на район
Баба-Амр у Хомсі не змогло приховати того факту, що у них немає ефективного
способу відреагувати на вбивства мирних громадян.
Один
західний дипломат описав закриття декількох посольств у Дамаску в останні тижні
як "прояв імпотенції" у країн, що вичерпали ресурс діалогу з
сирійським керівництвом.
Його
думка йде врозріз з офіційною лінією начальства, що входить в список тих, що закликають
до відходу Асада. Він
вважає, що вирішення сирійського кризи неможливе без залучення в тому чи іншому
ступеню президента, навіть якщо це і буде перехідний період, після якого він
"врешті-решт піде".
"Опозиція
не може виграти за допомогою військової сили, оскільки влада має достатню
військову потужність і готова використовувати її активно і без роздумів",
- вважає він.
"Башар
делегімітизував себе і не може залишитися в довгостроковій перспективі. Але
триматися він може довго".
Непохитне
бажання Асада дати відсіч заколотникам контрастує з постійними чварами в таборі
його опонентів.
Чергову тріщину Союз дав у вівторок: видатний дисидент і колишній суддя Хаітхам аль-Малех вийшов зі складу СНР, пояснивши своє рішення відсутністю прозорості в організації та пообіцявши масовий вихід з її лав надалі.
Воєнізовані загони теж роз'єднані. Б'ючись під знаменами Вільної сирійської армії, вони фактично підпорядковуються місцевим командирам, які переважно діють незалежно від формального керівництва, що розмістилося вздовж сирійсько-турецького кордону.
Після місячної облоги Хомса повстанці були змушені відступити, що дозволило армії Асада просунутися далі на північ у провінцію Ідліб, що межує з Туреччиною.
"Нещодавні армійські операції ще сильніше переконали режим у своїй силі", - говорить ліванський чиновник, який має тісні зв'язки з Сирією.
"Вони збіглися за часом зі зміною міжнародної позиції (Сирії), вперше з'явилися сумніви в тому, що опозиція може сформувати єдиний фронт, який може бути альтернативою режиму".
Чи може вистояти Асад?
Незважаючи на заклики людей, що опинилися в пастці під час військової облоги і обстрілів Хомса в лютому, про допомогу, західні країни виключають військову інтервенцію в Сирію за прикладом операції НАТО, що зробила посильну підтримку в поваленні лівійського лідера Муаммара Каддафі.
Опоненти Асада кажуть, що якщо не буде іноземного втручання, то існують три можливих сценарії, реалізація одного з яких може змусити Асада піти: повний крахЗа всіма трьома зазначеними напрямами президент в останні місяці зазнав низку невдач, але смертельного удару не сталося.
економіки внаслідок заворушень і санкцій на продаж сирійської нафти; переворот або масовий перехід високопоставлених армійських чинів і представників
бізнес-еліти на сторону противника; або ж втрата контролю над Алеппо або Дамаском.
Опоненти Асада кажуть, що якщо не буде іноземного втручання, то існують три можливих сценарії, реалізація одного з яких може змусити Асада піти: повний крах економіки внаслідок заворушень і санкцій на продаж сирійської нафти; переворот або масовий перехід високопоставлених армійських чинів і представників бізнес-еліти на сторону противника; або ж втрата контролю над Алеппо або Дамаском.
"Можливо, Асад зможе не дати втілитися трьом цим сценаріями, як робив це раніше", - говорить Кріс Філліпс, спеціаліст по Близькому Сходу в Університеті Лондона.
На даний момент на міжнародній арені режим Асада підтримують Росія і Китай, які ветують анти сирійські резолюції в Раді Безпеки ООН. На регіональному рівні Дамаск також підтримують Іран і шиїтський воєнізований рух "Хезболла".
На батьківщині на стороні Асада виступають багато членів алавітської релігійної громади, до якої належить і сам президент. Інші релігійні та етнічні групи, у тому числі християни і друзи, побоюються вступати в ряди повстанців, більшість з яких славити іслам суннітського толку.
Втіхою для Асада може служити успішний досвід інших арабських лідерів у придушенні повстань. Саддам Хусейн втратив контроль над 15 з 18 іракських провінцій після війни в Перській затоці в 1991 році, але протримався при владі ще 12 років, тоді як батько Башара Асада - Хафез - придушив заколот ісламістів у 1980-х.
Але виступи шиїтів проти Саддама Хусейна тривали недовго, а Хафезі Асаду доводилося боротися з обмеженою групою ісламістських бойовиків. Непокора Башару, навпаки, відбувається по всій країні, і за останній рік вона тільки набирала обертів.
Якщо бійці Сирійської вільної армії заручаться підтримкою військових, як припускають Саудівська Аравія і Катар, здолати їх буде ще складніше.
"За моїми відчуттями, його режим так чи інакше впаде, - сказав Фолькер Пертеса, директор Німецького інституту міжнародної політики і безпеки. - Режим уже досяг свого кінця, тільки от тривати він може дуже довго".
Пертеса вважає, що якщо Сирія буде і далі занурюватися в громадянську війну, Асад може поступитися менш важливими територіями і розгорнути найбільш віддані війська в головних точках - в Дамаску, навколо нафтових родовищ на сході, в Алавітських горах близько Середземного моря і в двох головних портових містах - Тартус і Латакії.
Філліпс з Університету Лондона очікує "дуже, дуже повільної ерозії як державних органів, так і військових" і поступового розростання конфлікту.
Але водночас він нагадує, що події в Сирії за останній рік не виправдали більшість ранніх прогнозів.
"Рік тому люди думали, що все піде по одному з декількох шляхів. Або Асад дуже скоро буде скинутий, або його змусять лібералізувати систему, або він успішно придушить (протести). Нічого з цього не відбулося".
"Люди не думали, що дійсно існує ймовірність повільно тліючої громадянської війни. Але бачимо ми саме її".