Lenta.Ru: Ставка на реверс

Після того як стало зрозуміло, що переговори з Росією щодо ціни на газ зайшли в глухий кут, в Україні почали активно шукати інші джерела постачань палива. В останні кілька тижнів українські ЗМІ активно пишуть про можливість переведення частини газопроводів у реверсний режим роботи, для того щоб купувати паливо з Європи, - пише Олександр Поливанов у російському виданні Lenta.Ru.

У такому випадку ситуація може дійти до абсурду, адже європейці почнуть продавати в Україну газ, який був куплений у Росії і транспортований в ЄС через газопроводи Нафтогазу.

Якщо в кінці 2011 року здавалося, що Україна ось-ось домовиться з Росією про знижку на газ і модернізацію місцевої газотранспортної системи за гроші Газпрому, то зараз ця перспектива більш ніж туманна. Сторони не можуть вирішити, як їм поділити газотранспортну систему - російська сторона наполягає на отриманні половини ГТС, в Україні хотіли б бачити тристоронній рівноправний консорціум за участю Європи. Знайти компроміс Газпром і Нафтогаз (а вірніше, політики, які стоять за двома держкомпаніями) не можуть, через що "простоюють" і переговори щодо ціни на паливо.

Європейці почнуть продавати в Україну газ, який був куплений в Росії і транспортований в ЄС через газопроводи Нафтогазу.

Тим часом, Україна поступово починає готуватися до парламентських виборів, які пройдуть восени 2012 року. Це означає, що чим ближча година Х, тим менш вірогідні будь-які зміни статусу української ГТС: "здача" місцевих газопроводів Росії напередодні виборів для партії нинішнього президента Віктора Януковича неминуче означало б втрату значної частини електорату.

У сформованих умовах Україна продовжує тиснути на Газпром пошуками нових джерел газу. Теоретично на російську сторону такий тиск має подіяти, адже Нафтогаз - один з найбільших споживачів газу з РФ в Європі.

Спотовий ринок

Зараз в Європі існує два типи газових контрактів: довгострокові і спотові. Довгострокові передбачають постачання по газопроводах за фіксованою (змінною в залежності від цін на інші вуглеводні) цінами, причому як правило в них прописані і обсяги постачання. Спотові, відповідно, залежать від цін на газ на ринку і, отже, сьогочасної кон'юнктури: в якісь моменти можна "схопити" паливо значно дешевше, ніж за довгостроковими контрактами, в якісь воно навпаки коштуватиме дуже дорого.

Газпром укладає зі своїми партнерами довгострокові контракти, в яких ціна на газ безпосередньо не пов'язана з ринковими цінами. При цьому в контрактах російської монополії прописаний принцип "бери або плати", який передбачає штрафи за недобір певного обсягу. В умовах економічної кризи деякі країни ЄС стали споживати менше палива, але все одно змушені його купувати, щоб не нарватися на економічні санкції. Саме ці надлишки вони, теоретично, могли б продавати Україні.

В умовах економічної кризи деякі країни ЄС стали споживати менше палива, але все одно змушені його купувати, щоб не нарватися на економічні санкції.Саме ці надлишки вони, теоретично, могли б продавати Україні.

Правда, для цього Києву необхідно придумати, як поставити паливо з ЄС, адже експортні газопроводи діють тільки в одному напрямку і розгорнути їх неможливо: в такому випадку припинилися б безперебійні поставки палива до Євросоюзу.

Як пише Дзеркало тижня, вихід був знайдений українцями разом з німецькою RWE. У доступ видання потрапила копія договору між Нафтогазом і RWE, який передбачає купфвлю українською стороною палива на кордоні зі Словаччиною, куди його будуть доставляти німці. За даними видання, у 2012 році Нафтогаз поєднав зі своєю системою два трубопроводи, прокладені раніше до Словаччини в якості резервних. Саме їх тепер можна запустити у реверсному напрямку - так, щоб гнати назад в Україну взятий у Словаччині газ.

Експерт з газу East European Gas Analysis Михайло Корчемкін, аналізуючи зазначену схему в своєму ЖЖ, зазначав, що на кордоні зі Словаччиною необхідно просто створити "газову карусель" - кільце з трубопроводів. У це кільце потрапляв би імпортний газ зі Словаччини, проходив би кілька сот метрів по території України, а потім потрапляв би в експортну трубу і вйшов би до ЄС як газу від Газпрому. Натомість Нафтогаз брав би паливо з експортної труби собі, але вже не на кордоні зі Словаччиною, а там, де йому це зручно - наприклад, на російсько-українському кордоні.

Поки Газпром на потенційні маніпуляції з його газом ніяк не відреагував, але якщо паливо зі Словаччини таки піде в Україну, російська компанія повинна буде щось зробити

За даними Дзеркала тижня, перший контракт з RWE передбачає імпорт зі Словаччини трьох мільйонів кубометрів на добу. Це зовсім небагато, адже з Росії Україна в 2011 році забрала 40 мільярдів кубометрів (більше ста мільйонів кубометрів на добу), тож поки контракт, якщо він буде підписаний, необхідно розглядати як "пробну кулю". Поки Газпром на потенційні маніпуляції з його газом ніяк не відреагував, але якщо паливо зі Словаччини таки піде в Україну, російська компанія повинна буде щось робити - і не факт, що RWE погодиться на конфлікт з Газпромом заради сумнівної операції з Україною.

Сумнівна ця угода не тільки через складну системи реверсного пуску газопроводів, а й через ціни. Адже на спотовому ринку паливо може в певні моменти виявитися дорожчим, ніж в контрактах Газпрому - і тоді транспортування палива туди-сюди може виявитися для України до всього іншого ще і невигідним.

ЗПГ

Інша альтернатива російському газу більш реальна, але і з нею в України можуть виникнути значні проблеми. Вже кілька років Київ заявляє, що хотів би побудувати на чорноморському узбережжі термінал для прийому зрідженого природного газу. Якщо він буде побудований, то Україна зможе купувати паливо де завгодно - доставляти його можна було б на судах по Чорному морю.

За словами голови Державного агентства з інвестицій України Владислава Каськіва, що пролунали влітку 2011 року, ЗПГ-термінал вже в 2013 році зможе переробляти два мільярди кубометрів газу, а до 2020-го цей обсяг збільшиться до 10 мільярдів кубометрів. Поки, однак, незрозуміло, ні хто будуватиме термінал, ні як від цього терміналу паливо буде доставлятися до кінцевих споживачів.

Разом обсяги постачання не з Росії можуть скласти близько 10 мільярдів кубометрів на рік, але чи підуть назустріч українцям їхні сусіди - велике питання

Разом з тим, Україна почала працювати і за іншими напрямами: за даними місцевих ЗМІ, чиновники вже провели переговори з Туреччиною і Болгарією з використання одного з турецьких ЗПГ-терміналів для доставки палива в Україну: зі зрідженого в звичайний газ буде перетворюватися в Туреччині, а потім йти в Болгарію по трубах.

За даними Комерсанта, закуповувати паливо Україна хоче ще й у Румунії. Разом обсяги постачань не з Росії можуть скласти близько 10 мільярдів кубометрів на рік, але чи підуть назустріч українцям їхні сусіди - велике питання. Адже, як і у випадку з переведенням  українських газопроводів у реверсний режим, у справу може втрутитися Газпром: один з найбільших постачальників газу на територію Туреччини і партнер Болгарії щодо Південного потоку.

Нарешті, навіть якщо всі переговори увінчаються успіхом, вони не вирішать головної проблеми України: підписаного в 2009 році контракту з Газпромом. Цей контракт передбачає суттєві штрафи за недовідбір газу, тож навіть якщо Україна і знайде паливо на стороні, Росії платити все одно доведеться. Отже, якщо Нафтогазу не вдасться змінити контракти з Газпромом, всі метання можуть виявитися марними.

Газпром поставив себе в дуже зручне положення і поки може спостерігати за спробами України позбутися від його панування зверхньо, навіть не втручаючись у те, що відбувається. Переконливих аргументів для того, щоб змінити контракт 2009 року, в Україні поки так і не придумали. Між тим, ціни на нафту (а значить, і на газ для Києва) продовжують залишатися аномально високими, і Газпром отримує від постачань в Україну додатковий прибуток: Віктор Янукович у березні заявляв, що Україна переплачує за паливо 3,8 мільярда доларів в рік.

***