Подерв'янський: Наш час я назвав би жопою
Минулого тижня на Корреспондент.net відбувся чат із відомим українським письменником-сатириком і художником Лесем Подерв'янським та журналістом, актором Миколою Вереснем. Слідом за відеозаписом чату Корреспондент.net розміщує його текстову версію.
Відповідаючи на питання читачів Корреспондент.net, Подерв'янський і Вересень розповіли про найближчі спектаклі за мотивами п'єс Подерв'янського, про те, чого не вистачає українській літературі і як зробити вітчизняну культуру модною, поспілкувалися на тему політики та оцінили ситуацію в країні.
ВІДЕО:
Чат із Лесем Подерв'янським та Миколою
Вереснем
- Як Ви ставитеся до вільного
розповсюдження аудіозаписів Ваших п'єс
в інтернеті?
Лесь Подерв'янський:
Ставлюся до цього, як до неминучості. У
зв'язку з тим, що є інтернет, треба
констатувати, що авторському праву
настала хана. Тому треба це прийняти і
з цим треба жити.
- Чому Ви перестали
писати сатиру? Вважаєте це негідним або
втратили інтерес?
Лесь Подерв'янський:
Тут очевидна плутанина в термінології.
Тому що сатира передбачає якесь
висміювання і якесь навіть моралізаторство
певних негативних явищ нашого життя.
Там очевидно, що в п'єсах немає цих
елементів, значить, немає і відповіді
на питання.
- Скажіть, кого або чого,
на Вашу думку, не вистачає українській
сучасній літературі?
Лесь
Подерв'янський: Ну, українська сучасна
література лише починає розвиватися й
тому говорити рано. Ну, не пише тут тільки
лінивий. Пишуть всі, і, думаю, що кількість
коли-небудь переросте в якість. Коли це
буде, я не знаю, але насправді зараз
загалом ніхто добре особливо і не пише.
Часи літератури, боюся, минули. Та й не
читає особливо ніхто.
- Чи плануються
постановки Ваших п'єс, як це сталося з
Павликом Морозовим? Чекаємо з нетерпінням,
успіхів Вам і натхнення.
Лесь
Подерв'янський: 16 квітня о сьомій годині
в приміщенні київського Crystal Hall
відбудеться спектакль, мега-спектакль,
Сни Васіліси Єгоровни. Микола теж буде
в ній брати участь. Братиме участь майже
вся наша трупа, задіяна в Павлику
Морозову. Там буде шість або сім п'єс.
Приходьте, подивитеся.
- Лесю, скажіть
будь ласка, Вас на вулиці люди впізнають?
Якщо так, то яка в них перша реакція?
Лесь
Подерв'янський: Буває, що впізнають, і
хочуть бухнути. З непристойними
пропозиціями ніхто не приставав поки.
-
Лесю, добрий день! Як Ви ставитеся до
суржику, як у творчості, так і в реальному
житті?
Лесь Подерв'янський: Насправді
суржик хороший тим, що існує в реальності.
І, подобається це комусь чи ні, він є. А
якщо він є, таке явище, то з ним слід
рахуватися. Не можна ігнорувати й робити
вигляд, що його немає. Я вважаю, що суржик
— один із мовних діалектів нашої
величезної країни, оскільки вона дуже
велика, у ній є всякі діалектизми,
полонізми й подібні речі, і люди в
Західній і Східній Україні розмовляють
на різних мовах, і це абсолютно нормальне
явище. Якщо Ви будете в Німеччині або
Франції, там те ж саме: баварці спілкуються
таким говором, що шваби їх не розуміють,
і навпаки. Те саме відбувається і у
Франції, і у Великобританії, скрізь так
само, і це абсолютно нормальне мовне
явище.
- Чи буває так, що поведінка
або вчинки наших чиновників нагадують
Вам героїв Ваших творів? Якщо так, то
хто і кого?
Микола Вересень: Я думаю,
що будь-які спроби об'єднати сучасну
політичну ситуацію, скажімо так, не дуже
ідеальну, з тим, що робить Лесик, або з
тим, чим ми разом займаємося — я маю на
увазі різні постановки його творів —
це не пов'язане одне з одним. І ми помітили
ще тоді, коли ставили Павлика Морозова,
що багато людей чомусь вирішили, що це
буде щось на злобу дня. Що це буде щось
таке для висміювання, сатира на існуючий
суспільно-політичний лад. Але я хочу
розчарувати: всі політично неспокійні
не ходіть на вистави, тому що ви там
нічого такого не знайдете. Чомусь бідну
Вольнову, яка у нас грає, звинуватили в
тому, що вона імітує Азарова, а вона
просто так розмовляє. Я не думаю, що вона
знає, хто такий Азаров, тому що це інший
світ, це люд, яким не дуже цікава
політика.
Лесь Подерв'янський: Нам
вона не цікава. Нехай нею займаються
ті, хто цікавляться, і у них виходить
те, що ви самі бачите. А у нас виходить
зовсім інше.
- Дуже подобається Казка
про Рєпку та про масло. Часто цитую фрази
з Ваших п'єс. Питання таке: чи правда, що
Ви починали писати свої твори зі
співавтором? Мені таке говорили.
Лесь
Подерв'янський: Ні, це неправда.
-
Лесю, чи не плануєте Ви вийти в інтернет
(блог, Facebook, Twitter), а то у Вас навіть
офіційного сайту немає, а так хочеться
й там стежити за Вашою творчістю?
Лесь
Подерв'янський: У мене там є блог, який
мовчить. Цей блог мені спорудила моя
донька Настя, вона мені сказала: тату,
хай у тебе буде блог. Ось у мене там є
блог. А що робити з цим блогом я не знаю,
бо інтернетом не користуюся. Але ви
можете туди зайти і подивитися, там,
по-моєму, треба через Вікіпедію якось.
-
Миколо, питання до Вас: куди Ви поділися
з ефірів?
Микола Вересень: Ні, це
питання не до мене, а до господарів і
менеджерів каналів. Це до них питання.
Я завжди є. Бувають, досить часто бувають
пропозиції, але вони всі якісь дуже
несерйозні, і в мене таке враження, що
сучасний ТВ-менеджмент сам не знає, чого
хоче. Є така фраза, яку люди часто
використовують, але не дуже сильно
заглиблюються під час використання:
він знає, що він робить (чи вона). Дуже
важлива фраза, до речі. У мене [склалося]
враження, що в Україні всі начальники,
починаючи від начальника країни, не
знають, що вони роблять. І, якщо ви ніякий
не начальник, то з вами цікаво, ви вже
знаєте, ви якимось чином реагуєте на
те, що відбувається, а от як тільки стаєте
начальником, у вас якась там лоботомія
відбувається в голові. Чи, може, навпаки:
перед призначенням на посаду начальника
його запитують: "ти погоджуєшся на
лоботомію?", якщо погоджується, то
йому роблять лоботомію, і він іде в
начальники.
Лесь Подерв'янський:
Мені здається, що вона зроблена ще при
народженні.
Микола Вересень: Ну,
коротше, є пропозиції. На ринку достатньо
цікаво зараз. Але всі вони зараз добре
займаються виборами парламентськими,
у мене таке враження. І тому їм не до
якісних програм. Хоча, хто зна. Альо! Я
є! Я є!
- Пане Лесю, чи можна буде
подивитися Ваші вистави в Одесі, і чи
не працюєте Ви зараз над написанням
нової п'єси — якщо так, то на яку
тему?
Лесь Подерв'янський: Ну,
наскільки мені відомо, менеджмент
Crystal Hall, у якому будуть
п'ять, а потім ще п'ять — усього десять
— прем'єрних вистав, зацікавлений у
тому, щоб зробити тур по Україні з цими
спектаклями, а наскільки їм це вдасться,
цього я не знаю. Хотілося б. Я люблю
Одесу, і з задоволенням там би виступив.
-
Чи є в Україні діячі культури, яких можна
назвати совістю нації?
Лесь
Подерв'янський: Ось вона сидить [показує
на себе і сміється, — ред.]
- Питання
до Леся: чому поруч із Вами сидить Микола
Вересень і п'є каву?
Микола Вересень:
По-перше, я п'ю чай, а він п'є каву.
Лесь
Подерв'янський: Тому що сьогоднішнє
інтерв'ю стосується проекту, який ми
робимо всі разом. Саме тому я тут. Оскільки
ми вже не один рік разом плідно працюємо
і випиваємо на ниві театру... Микола
гратиме ключові ролі в цій п'єсі.
- Як Ви
ставитеся до того, що Ваші п'єси потрапляють
до рук деяких школярів, і ті потім ледь
не цитують їх, але при цьому передають
не суть, не ідею, а уривки тексту з
матюками?
Микола Вересень: Покидьок.
Розбещує молодь.
Лесь Подерв'янський:
Я ставлюся до цього позитивно, тому що
люди взагалі щось читають, і це завжди
добре. Наскільки мені відомо, часто й
дорослі люди також не завжди розуміють
бекграунд, який там є. І, можливо, чим
раніше почати читати, тим краще.
Микола
Вересень: Ні, ну якщо згадати ту п'єсу,
Павлика, то було дуже цікаво дивитися:
в залі абсолютна меншість людей звертала
увагу на лайку, одиниці сміялися, а
абсолютна більшість людей, 95%, дивилися
так, як треба на це дивитися.
Лесь
Подерв'янський: Тим більше, я точно знаю,
що не я навчив українців матюкатися і
тим більше не я навчив цього дітей. І я
точно знаю, що кожна порядна дитинка з
інтелігентної сім'ї, якщо вона три рази
сходила до дитячого садка, на четвертий
раз уже знає все. Я це все просто знаю
по своєму онуку.
- Лесю, скажіть будь
ласка, звідки Ви черпаєте натхнення?
Лесь
Подерв'янський: Я черпаю натхнення з
повсякдення. У мене просто досить уважне
вухо й зірке око, і я підмічаю якісь
речі, що, можливо, залишаються без уваги
інших. Нічого такого особливого.
-
Чи правда, що Ваші перші п'єси були
записані від нудьги під час служби в
армії?
Лесь Подерв'янський: Ну, нудьга
і служба в армії — речі абсолютно не
сумісні, тому що в армії ніколи нудьгувати.
Навпаки, в армії дуже весело, і я всім
раджу туди піти. Ну, не всім, принаймні
тим, у кого є великі творчі амбіції. Тому
що пересічній людині там абсолютно
нічого робити — втрачений час. А людині,
яка хоче бути письменником, живописцем,
композитором — вона обов'язково має
піти в армію. Тому що це корисно для
творчої голови. І правда, я повинен
сказати, що атмосфера армії дійсно
надихає не тільки на написання п'єс, а
й на багато чого.
- Лесю, чи запрошують
Вас на корпоративи? Дорого берете?
Микола
Вересень: Дорого. Якщо запрошують
[сміється].
Лесь Подерв'янський:
Неймовірно дорого. Взагалі-то, не дуже
запрошують.
- Чи давно Ви знаєте Анну
Герман? Як вона?
Лесь Подерв'янський:
Та я її взагалі не знаю. Я з нею не
знайомий.
Микола Вересень: Я знаю.
-
Як Ви ставитеся до ущемлення прав
російськомовного населення в східних
областях України та Криму?
Лесь
Подерв'янський: Та хто їх там ущемляє?
Покажіть мені защемленого дверима або
ще чимось російськомовного. Я, може,
навіть вип'ю з ним горілки й запитаю,
так, в чому тебе обмежили.
- Де
відбуваються події п'єси Нірвана, чи це
вигаданий населений пункт?
Лесь
Подерв'янський: Дії п'єси відбуваються
в котельні. Це замкнутий простір котельні,
в якому бухають друзі.
- Чи можна
почути у Вашому виконанні прямо зараз
експромт у Вашому фірмовому стилі про
сьогоднішній стан України?
Лесь
Подерв'янський: Ну не можна, ну як же...
Та й, власне, сьогоднішній стан України
вже, по-моєму, 20 років він в України. І я
не думаю, що для мене це цікаво. Мене не
хвилює політика. Взагалі, тобі не здається
[звертається до Миколи Вересня], що
українці надто заполітизовані? Існує
безліч цікавіших подій, ніж політика.
Микола
Вересень: У мене склалася думка, що
інтернет-спільнота більш
заполітизована...
Лесь Подерв'янський:
Та не тільки.
- Нещодавно прочитав
про Ваші плани екранізувати одну з п'єс.
Як Ви ставитеся до кінематографа в
цілому, яка епоха в кіно Вам більше
подобається і чиї роботи Ви вважаєте
шедеврами?
Лесь Подерв'янський: У
мене не було ніколи планів екранізувати
мої п'єси, тут, знов-таки, якась помилка,
тому що п'єси не потрібно екранізувати,
п'єси потрібно ставити в театрах.
Екранізувати треба сценарії. Тут,
напевно, сталася плутанина, тому що
сценарій у мене є, і для того, щоб його
екранізувати, все, що потрібно — то
бабло. Але, оскільки це мало кого цікавить,
то поки Україна якось без кіно. А то було
б хороше кіно. До кіно я ставлюся дуже
позитивно. але не можу сказати, що маю
якісь переваги. Мені подобається багато
чого, і абсолютно різне, як серед того,
що було зараз, так і серед того, що колись.
Я люблю і Годара, і Французьку нову
хвилю, й італійський неореалізм, і
Куросаву, і, між іншим, я люблю голлівудські
блокбастери теж. Як буває солодко сидіти
і жерти поп-корн та дивитися на здорову
горилу. І вестерни я теж люблю, і Леона
[Кілера] і все інше. Я обожнюю все це.
Мені важко на чомусь зупинитися.
-
Лесю, завжди хотів запитати: чи може так
бути, щоб масла було достатньо?
Лесь
Подерв'янський: Ну ми дожилися. Масла
просто навалом.
- Купатися чи не
купатися?
Лесь Подерв'янський: Це
дзенське питання, і майстер дзену,
напевно, вирішив, що купатися не треба,
тому що в дзені й даосизмі завжди недіяння
переважають над діяннями. Тим більше,
що зараз холодно.
Микола Вересень:
Відповідь — не купатися.
- Пане
Подерв'янський, чи не плануєте створити
свою партію? Я б за Вас голосував.
Лесь
Подерв'янський: Та я й так член партії.
Я — член Партії сала. Мене прийняли до
неї в музеї Сало у Львові. І навіть не
запитали, чи хочу я бути там — мені там
вручили членський квиток. Тож я вже є
членом Партії сала.
- Чи буде
продовження п'єси Місце зустрічі змінити
не можна, адже в кінці герой каже: "Ну
що, зустрічаємося завтра?"
Лесь
Подерв'янський: Ні, там уже крапка
поставлена. До речі, ця п'єса теж буде в
нас.
- Читаючи Ваші твори, знаходиш
ц них достатньо жорсткі, але часто влучні
й доречні цікаві думки, що приємно. Однак
у Ваших творах їх окремо, без лайки, не
знайдеш. Чому? З чим пов'язане часте
вживання матюків у Ваших творах? Чи не
є це одним зі способів залучення читацької
аудиторії? Думаю, без таких слів Ваші
твори не стануть менш популярними, чи
стануть? То може без бою?
Лесь
Подерв'янський: Треба зрозуміти одну
річ: авторської мови там майже немає,
там розмовляють персонажі, а мої персонажі
розмовляють саме тією мовою, якою
розмовляють, якою звикли розмовляти.
Якщо я, наприклад, покладу їм в уста
вишукану, літературну мову, якою, я знаю
точно, розмовляють священики
греко-католицької церкви в Україні, —
мені ніхто не повірить. Це буде неправда.
І я пишу тільки правду. Я коли був у
армії, захотів там читати. І пішов до
бібліотеки, і там я захотів взяти книгу
про армію, тому що хотів порівняти те,
що пишуть про армію, з тим, як воно
насправді. І в книзі було написано так,
що старший лейтенант, коли звертався
до єфрейтора, говорив: "Єфрейторе,
підійдіть, будьте ласкаві" [Сміється].
Це було досить дивно, тому що в моїй
армії старший лейтенант звертався до
єфрейтора зовсім іншими словами. І тут
я подумав, що, можливо, в цьому є неправда.
В цьому й колізія. Тому потрібно, щоб
персонажі розмовляли тією мовою, якою
розмовляють і в житті. І все, тут немає
ніякого секрету.
- Ходили
чутки, що Вас змусили озвучувати станції
київського метро, і що Ви відмовилися.
Це так?
Лесь Подерв'янський: Так,
було таке. Мені здавалося, це не серйозно.
Чого мені озвучувати метрополітен:
"Двері зачиняються, наступна станція
— Арсенальна". Немає ніякої творчості
тут, це тупо. Це може робити будь-хто. Це
може зробити слюсар Вася. От якщо б мені
дозволили самому щось придумати, то
можливо. А так, читати чужі тексти я не
буду. Ось ти погодився б [Миколі
Вересню]?
Микола Вересень: Ні. Якщо
б, дійсно, сказали щось придумати, то
безумовно погодився б.
- Чи запрошували
Вас у Comedy Club?
Лесь Подерв'янський:
Мене не запрошували. А якби запросили,
я б не пішов.
Микола Вересень: І я б
не пішов. Ні, мене запрошували одного
разу в Києві просто подивитися на це, і
я подивився. Але далі буду мовчати. Це
якийсь дивний формат, розумієте, який...
Ну, це довго розповідати.
Лесь
Подерв'янський: Я можу це сформулювати
так: я взагалі не люблю жарти, я не люблю,
коли мене хочуть насмішити. Я вважаю,
що життя набагато смішніше, ніж жарти.
Навіщо взагалі жартувати, навіщо?
-
Лесю, чи читаєте Ви свої давні п'єси для
насолоди в компанії друзів або ще десь?
Хто такий Мурзик Васильович і звідки
він узявся?
Лесь Подерв'янський:
Мурзик Васильович — це кіт, і це образ
такого ідеального героя, котрий думає,
що в нього немає недоліків, але потім
він обісрався, як усім відомо. І на
прикладі Мурзика Васильовича ясно, що
не треба думати про себе, що ти велике
цабе. Певне моралізаторство є в Мурзику
Васильовичу. Він хвалько.
Микола
Вересень: Він [Лесь Подерв'янський] не
читає свої твори в колі друзів, це я вам
сказати можу. Ніколи не чув.
- Панове,
які для Вас зараз існують табу, і яких
із них Ви хотіли б позбутися (особисті
або громадські)?
Микола Вересень:
Чорт його зна. Я зазвичай на Хрещатику
не какаю і не пісяю - може, це і є таке
табу, в театрі оперному я не регочу дуже
голосно, штанів не розстібаю перед
дамами. Тобто, так, є якісь табу, я так
думаю [Сміється]. А ось так навіть не
знаю, чи є. Я, по суті, ніколи над цим не
думав. Жив собі та й жив.
Лесь
Подерв'янський: Ну, я теж. Мене ще батьки,
дідусь із бабусею привчили, що треба
бути більш-менш цивілізованим, не плювати
собі під ноги, і не говорити після кожного
слова слово "бл*дь", я, "бл*дь",
пішов, "бл*дь" , у гастроном, "бл*дь".
Це не є добре, так. Це не те, щоб табу,
просто це не цікаво. Щодо мистецтва, то
в мистецтві ніяких табу бути не може.
Тут просто треба дотримуватися світової
практики: у цивілізованих країнах є
тільки два табу — це вбивство і дитяча
порнографія. Наприклад, на сцені не
можна нікого вбивати. Приміром, курку
або їжачка не можна, тому що це некрасиво.
Ну і дитяча порнографія, зрозуміло чому.
Все інше — мистецтво оперує всім.
-
Який політик для Вас є позитивом, а який
— негативом?
Лесь Подерв'янський:
Позитивом є Рональд Рейган, Маргарет
Тетчер, Наполеон Бонапарт, Юлій Цезар,
Олександр Македонський. Негативом є
все інше, що на них не схоже.
- Україна
ближче до Сходу чи Заходу?
Лесь
Подерв'янський: Очевидно, що до Заходу.
Треба подивитися на карті, й зрозуміло,
що Україна перебуває в західній півкулі,
якщо є така півкуля, цивілізаційна.
-
Лесю, якщо б Вам запропонували написати
промову для Януковича, Ви б узялися?
Лесь
Подерв'янський: Ну чому ні? Це цікаве
завдання. Інша справа, на що б він її
перетворив.
- Чи може, на Ваш погляд,
українська культура стати модною, як
це сталося, наприклад, з балканською?
Чи потрібно щось робити для цього, або
це самостійний процес, не надто залежний
від самих творців?
Лесь Подерв'янський:
Це цікаве питання, звичайно. Для того,
щоб вона стала модною, такою як балканська,
потрібно, по-перше, мати Еміра Кустуріцу
й Бреговича, а також Мілорада Павича,
який написав Хозарський словник. Ось я
вам назвав три прізвища. І крім того, що
треба мати ось трьох таких персонажів
за рівнем таланту, треба мати якісь
можливості для того, щоб цей талант став
відомий усьому світу. Тобто, Кустуріца
повинен зняти фільм, а для цього потрібні
гроші, Брегович повинен написати до
цього фільму музику, і ось це все. Але
насправді нічого такого складного, чого
б не могло бути, я не бачу.
- Лесю, чи
вважаєте Ви свій голос унікальним,
оскільки лише з Вашим голосом сприймаються
Ваші твори? Вам цей голос перейшов у
спадок?
Лесь Подерв'янський: Ну, так,
від цього... від Карузо мій унікальний
голос :)
Микола Вересень: Ви навіть
ще не знаєте, як він співає! М-м-м...
Лесь
Подерв'янський: Або може ще від
Паваротті.
Микола Вересень: Ну,
по-перше, я протестую. Бо твори
Подерев'янського на сцені ставлять, і
там — актори, й нічого. Тож
[(звертаючись до Леся]
твої твори можливі навіть у моєму
виконанні, щоб ти знав :)
Лесь
Подерв'янський: Та я взагалі проти таких
формулювань.
- Яка доля у подарованих
Вам картин Нірвана й Ріпка?
Лесь
Подерв'янський: Вони в мене у майстерні.
Знаходяться в майстерні. І я на них
дивлюся.
- Скажіть будь ласка, коли
будуть створені нові п'єси і в якому
форматі, друкованому чи аудіо?
Лесь
Подерв'янський: Ну, цього я сказати не
можу. Тому що я, власне, пишу нерегулярно.
Ось як відвідає якась думка — пишу, а
ні — не пишу. А оскільки найчастіше не
відвідує, то частіше не пишу, ніж
пишу.
Микола Вересень: От наговорив
уже...
Лесь Подерв'янський: Я не без
вад.
- Як Ви ставитеся до москалів?
Лесь Подерв'янський: Я їх обожнюю.
Микола Вересень: Обожнюю! Так.
Лесь Подерв'янський: Притиснув би всіх до своїх грудей. Але ненадовго.
Микола Вересень: До посиніння... :)
- Чи є у Вас улюблений персонаж і персонаж, схожий на Вас самих?
Лесь Подерв'янський: На мене - ні. Я не писав автобіографію. От. А що стосується улюбленого, не знаю, я їх усіх люблю. Хочу, щоб усі зрозуміли, для мене неможливо, хоча, можливо, для когось це і можливо, - писати про те, чого не любиш. Тому я вважаю, що в мене майже зовсім немає негативних персонажів. У мене ви не знайдете жодного, наприклад, полковника КДБ, жодного стукача. Про людей мені неприємних я не пишу, а всі інші мені і дорогі, і милі - вважаю, що всі вони прекрасні люди. Хоча іноді вони бувають трохи обмежені, не дуже добре розуміються на українській мові - ну, вони теж не без недоліків. І я теж не ідеальний, всі ми такі.
- За радянських часів у кожного періоду була своя назва: тоталітаризм, відлига, застій, перебудова... Яку назву, на Ваш погляд, отримає наш час, нинішній?
Лесь Подерв'янський: Жопа!
Микола Вересень: (Сміється ...) Ось, бачите, він грубий, а я можу сказати "анус". Інтелігентно! :)
Лесь Подерв'янський: Ага, так. Це типу, а тепер трошки латині :)
Микола Вересень: Треба ж тебе якось присоромити, що ти такий грубий і матюкаєшся. А я тебе вигідно відтіняю. Анус!
- Де можна купити Ваші картини?
Лесь Подерв'янський: Можна купити прямо у мене в майстерні. А якщо не в майстерні, то під час виставки, але це вже в галереї.
- А чим займається Подерев'янський-художник? Що малюєте?
Лесь Подерв'янський: Що малюєте... Це цікаве питання...
Микола Вересень: Натюрморти! :)
Лесь Подерв'янський: Це коли художник, наприклад, стоїть і малює пейзаж, ззаду з'являється такий хлопчина і каже: "Дзядя, а со ви рісуесе?!". М-да. Ну, що ти тут скажеш? :)
Микола Вересень: Так, його від вбивства лише вік рятує. Був би старший, художник за таке питання його б уже прибив :)
Лесь Подерв'янський: Ну, питання тупе. Ось, кажу правду. Ну, "що ви малюєте" ...
- Чи читали Ви Гаррі Поттера? Ваше ставлення до книги?
Лесь Подерв'янський: Чесно кажучи, пробував читати Гаррі Поттера. Прочитав лише одну сторінку і з обуренням викинув книжку в унітаз.
Микола Вересень: Я, до речі, читав своїй дочці молодшій. І коли вона була ще зовсім маленькою, то їй десь разів три-чотири читав Поттера на ніч. Усього прочитав сторінок 20-40. Якщо це цікаво ... Я не літературний критик, але мене це не захопило. Читав, бо доньці, сам для себе не брався б.
Лесь Подерв'янський: Мені це здалося страшним занудством. Я знаю, що таке дитячі книги і з задоволенням їх читаю. Наприклад, Буратіно я можу перечитувати багато разів. Гаррі Поттер порівняно з Буратіно і поруч не стоїть.
- У чому секрет Вашої молодості? Ви виглядаєте набагато молодшим, ніж насправді.
Лесь Подерв'янський: Ну, як у чому? Вранці прокинувся - стакан горілки. І прекрасно! :)
Микола Вересень: Сигару ще і все! :)
Лесь Подерв'янський: Еліксир молодості.
- Творчість яких філософів Вам імпонує?
Лесь Подерв'янський: Я б не назвав це творчістю. Перш за все - Лао-цзи.
- Чи правда, що Ви колись займалися східними єдиноборствами? Згодилися Вам ці навички?
Лесь Подерв'янський: Я ніколи не припиняв займатися східними єдиноборствами. Займаюся ними все життя, аж до цієї миті, і буду займатися, скільки живу. А чи згодилися? Ну, звісно. Це сформувало мене в цілому як особистість і злегка підправило мій дурковатий хлоп'ячо-юнацький дах. Навпаки, чим більше займаєшся кунг-фу, тим більше ти розумієш, що кунг-фу - це все - не лише саме кунг-фу, а й живопис, і кулінарія, і життя, і відносини з друзями, і відносини з жінками, і творчість, і все-все. Тобто ці правила - вони універсальні. І це дуже багато дало мені в житті зрозуміти.
- Чи є Ви вболівальником ФК Динамо Київ? Чи є у Вас квиток на недільний матч з ФК Дніпро?
Лесь Подерв'янський: Почати потрібно з того, що я не люблю футбол. Я взагалі заборонив би його, оскільки вважаю футбол жорстокою грою, яка розпалює ненависть і ксенофобію.
- Пане Лесю, Ви курите марихуану?
Лесь Подерв'янський: Я не курю, але не тому, що я такий хороший. Просто мої спроби курити марихуану завжди закінчувалися якось невдало. Останнього разу, коли я курив її, це було в Америці. Мої друзі накупили там у негрів із Вашингтон-сквер дуже міцних шишок. Усі закурили, ніби так нічого і всім весело, а в мене віднялися ноги. Це було досить страшно. Я був паралізований нижче пупа, верх рухався, а ноги ні. Я так пересрав, що після цього перестав це робити.
- Чи побачать луганчани коли-небудь Павлика Морозова?
Лесь Подерв'янський: Так це ж теж питання про...
Микола Вересень: Луганчани, ви там знайдіть олігарха місцевого.
Лесь Подерв'янський: Ми із задоволенням приїхали б усі в Луганськ.
Микола Вересень: Так. Просто постійно ставлять такі питання, ніби це безкоштовно.
Лесь Подерв'янський: Поворухніть, луганчани, булками. Знайдіть хорошу для нас залу, зв'яжіться з нами і, можливо, ще буде якась спонсорська допомога, адже випуск кожної вистави аж ніяк не дешевий... І ми з радістю приїдемо до вас.
- Питання з галузі хфіласофії. Скажіть, чи правда, шо коли дишся у дупу, дупа дивиться у тебе?
Лесь Подерв'янський: Це точно так і є. Так написав Ніцше, це не я придумав.
- Скільки коштує проїзд у метро?
Микола Вересень: 2 гривні.
Лесь Подерв'янський: 2 гривні. Навіть Микола це знає. Це [звертаючись до Вересня], напевне, перевірка на вошивість.
- Чи не було пропозицій про переклад Ваших творів іншими мовами?
Лесь Подерв'янський: А ви знаєте, були. І мені навіть дзвонила одна перекладачка, яка просила мого дозволу на переклад німецькою мовою. Правда, я не знаю, що у неї вийшло, і я вже забув, що саме вона хотіла. Мені здається, що казку про ріпку вона хотіла. Але результати мені невідомі.
Микола Вересень: Я б сказав, що це неможливо.
Лесь Подерв'янський: Ну, чого? ..
Микола Вересень: Розумієш, бути ТАКИМ перекладачем - це окреме мистецтво.
Лесь Подерв'янський: Ну, так...
Микола Вересень: Це не просто перекладач.
Лесь Подерв'янський: Це важко, я згоден.
Микола Вересень: Більше того, я впевнений, що навіть в Україні, в регіонах, де люди... От, скажімо умовно, у Севастополі - думаю, ніхто не зрозуміє. Чому в Севастополі - тому що в радянські часи Севастополь був єдиним містом, де можна було офіційно не вчити українську мову. Цей суржиковий говір не всі розуміють - адже тут потрібно певною мірою знати дві мови.
Лесь Подерв'янський: Та й, тим більше, якщо навіть перекладуть німецькою, то я-то все одно не знаю цієї мови і не зможу сказати - добре чи ні.
- Яку музику Ви слухаєте і як ставитеся до радіо Шансон?
Микола Вересень: Він лише шансон слухає і Кобзона, і цього, як його...
Лесь Подерв'янський: Кіркорова.
Микола Вересень: От, так. Виключно :)
Лесь Подерв'янський: Я, насправді, музику дуже мало слухаю. Чесно кажучи, люблю італійську оперу.
Микола Вересень: Я слухаю в машині Паганіні, другий концерт для скрипки з оркестром.
Лесь Подерв'янський: Ну і, звісно, всю оцю бодягу, яку ми слухали: Doors, Pink Floyd та Rolling Stones. Від цього вже нікуди не дінешся.
- Чи будете Ви щось писати про Януковича? Чи вважаєте Ви його смішним?
Микола Вересень: Я йому руку не подам, якщо він про Януковича напише :) Ні, ну писати про Януковича... - він сам по собі, смішна людина, за ним цікаво спостерігати, це окреме мистецтво таке. Якби у мене був такий талант, я б написав, напевне... Ось, знаєте, фантасти, наприклад, пишуть про те, як буде колись, через деякий час. А мені здається, що всі сьогоднішні політики - вони з минулого. Це, така собі, антифантазія. Ось раптом до комп'ютерів, інтернету, літаків приєднується у вигляді начальника людина з 1955 року. Це було б цікаво спостерігати, як воно працює.
Лесь Подерв'янський: А з точки зору мови мені цікавіший Азаров. Саме тому, що про нього це дуже просто буде писати - все настільки лежить на поверхні. Ну, що стібатися з людини? Це навіть якось непристойно.
Микола Вересень: Тобто, ти натякаєш, що вони інваліди. Тому що над інвалідами сміятися не можна :)
Лесь Подерв'янський: Ну, якось так... Адже совість є ж :)
- Луганчани відповідають, що мову розуміють, дякують і запитують, скільки потрібно грошей - збиратимуть усім містом.
Лесь Подерв'янський: Луганчани?! Оу... я глибоко зворушений ... Ми будемо раді спонсорській допомзі. Скільки зберете - стільки й добре, а якщо буде зайве, ми віддамо назад. Ось. Нам багато не треба. Там потрібно на рекламу, на переїзд, на оренду зали і ... таке.
Микола Вересень: Ми не можемо назвати цифру, оскільки в кожному місті різні цифри.
Лесь Подерв'янський: Я ніколи не був у Луганську...
Микола Вересень: А я був! І навіть мій батько - почесний житель Луганська.
Лесь Подерв'янський: Якби ви допомогли нам знайти гарне приміщення, причому, чим більше, тим краще. Для цієї вистави потрібне велике приміщення. Це має бути театр або кінотеатр. І обов'язково там має бути великий екран - від нього дуже багато залежить, багато дій відбувається на екрані. Ось такі у нас вимоги. Так що, ми б із задоволенням з'їздили.
Микола Вересень: У мене дід там похований.
Лесь Подерв'янський: Тим більше, поїдемо.
- Чи є майбутнє у друкованої книги, або все за інтернетом?
Лесь Подерв'янський: Цікаве питання. Я сам про це думав і думаю, що книга залишиться. Наприклад, коли винайшли кіно та кінематограф, а потім телевізор, то почали говорити, мовляв, все, живопис помре - це нікому не потрібно. А живопис живе і процвітає. Думаю, що книга буде з однієї простої причини: з книгою можна завалитися на тахту під лампу і, читаючи, просто кайфувати і заснути. А з інтернетом якось воно не так затишно. Це різні речі, які не є взаємозамінними. Така моя думка.
Микола Вересень: Є цікаве спостереження вчених, до речі. На радіо, де я іноді працюю, були розумні люди, які розповідали, що, виявляється, коли ти читаєш книгу друковану, то якісь там рецептори змушують тебе краще запам'ятовувати. Тому в школі, університеті краще мати паперову книгу. Голова, очі - ось це ось все краще працює під час її читання.
- Вибачте за нескромне запитання. Коли у Вас був перший секс? Як це було? Сподобалося чи ні?
Микола Вересень: Огидно. Досі ненавиджу :)
Лесь Подерв'янський: Нічого нескромного...
Микола Вересень: Та це було просто жахливо :)
Лесь Подерв'янський: Досить пізно. Мене до вісімнадцяти років мало цікавили дівчата. Цікавила більше війна, бійки, деструктивні подвиги і всяка така хєрня. Ось. А перший секс був випадковим. Мої друзі, коли ми були в Каневі на літній практиці нашого інституту, сказали, що вони мене не пустять назад ночувати, доки я не втрачу цноту. І приставили до мене перевіряючого. Я, значить, пішов на танці втрачати цноту. І щойно я почав думати про те, які вони падлюки... І пішов дощ... І нас із моєю дівчиною занесло піском... І думав, коли це все, б..ть, закінчиться, хочеться до друзів бухати... Ось так, ось так воно і було. Я увійшов, так би мовити, у смак повільно.
- Тобто, перший раз не сподобався?
Лесь Подерв'янський: Ну, не дуже. Якось це було занудно.
- Лесю, а чи не пропонували Вам зніматись в рекламі або кіно, або, можливо, озвучувати щось?
Лесь Подерв'янський: У мене був невеликий досвід зйомок у кіно. Я зіграв роль гауптштурмфюрера СС. Ми розстрілювали вчителів середньої школи. Я пам'ятаю, що в школі цій було свято, ніколи не бачив стільки щасливих дитячих облич. Тут діти, а тут цей взвод есесівців...
Микола Вересень: Форма, до речі, йому дуже до лиця - такий есесівець, просто, як рідний :)
Лесь Подерв'янський: Так що такий досвід у мене є. Але падло режисер сказав, що цей епізод вийшов кращий, ніж весь фільм, і просто вирізав усе це із м'ясом з кіно. Залишилися лише пам'ятні фотографії.
- Миколо, чому Ви пішли з 5 каналу?
Микола Вересень: Ой, слухайте, це так давно було, я вже й забув. Чому пішов - просто тому, що я люблю міняти роботу. Я до того пішов з 1+1, а до того звідти, що тепер називається СТБ.
Лесь Подерв'янський: Та ти - Колобок!
Микола Вересень: Так, і від бабусі, і від дідуся... Ну, коротше, так от вийшло. Може, повернуся колись, хоча тепер уже не знаю. Подивимося.
- Будучи Вашим палким шанувальником, теж намагався написати п'єсу, але, після того, як викинув усі нецензурні слова, залишилися лише прийменники "в" і "на". Що я роблю неправильно?
Микола Вересень: Все :)
Лесь Подерв'янський: Зараз я розповім. Насправді писати п'єси не так уже й складно. Потрібно пам'ятати два правила. Перше. Повинні бути точно підібрані персонажі. Це як у футбольній команді: якщо гравці погані, футбол виходить поганий, а якщо вони хороші, то і тренера не треба - вони грають самі. І от, якщо ви правильно підберете персонажів, ви просто будете встигати за ними записувати - вони вже самі будуть, без вас. Це перше правило. А друге: підібравши персонажів, потрібно поставити їх у якусь ситуацію, найкраще абсурдну. Ось вам лише два правила, я інших не знаю... Ну, і третє, універсальне - це, звісно, чесно писати. Не потрібно нічого вигадувати.
Микола Вересень: Взагалі-то, якщо ти мені дозволиш додати, я б ще наголосив на такій маловивченій субстанції як талант :) Якщо у людини є талант - це дуже допомагає взагалі.
Лесь Подерв'янський: Але, ти ж не знаєш ніколи, є він у тебе, чи ні.
Микола Вересень: Точно. Ось. Тому, це не механістична робота за принципом "кожен може". Щось може Подя (Подерв'янський), щось можу я. Чогось я не можу, що він може. Щось він може, чого не можу я. Потрібно мати талант до одного або іншого. У когось є талант писати, а не маєш - не вийде.
Лесь Подерв'янський: І ще, ну, це знає будь-яка людина, що пише, - писати потрібно про те, що знаєш. Можливий лише один відступ - якщо ти письменник фентазі. Якщо ти - Толкієн, ти пишеш необов'язково про те, що пережив сам. Все інше потрібно знати. Якщо ти пишемо про збір урожаю в колгоспі, ти повинен знати, як збирають урожай у колгоспі. Якщо ти пишеш про тюрму, ти повинен там відсидіти деякий час. Ну, і так далі.
- Ви вигадуєте вашу творчість на тверезу голову, чи не завжди?
Лесь Подерв'янський: Я на п'яну взагалі нічого не роблю. Колись пробував, прочитавши, що Модільяні писав, випивши пляшку вина. Я спробував, у мене нічого не вийшло, і я на це плюнув.
Микола Вересень: Модільяні погано кінчив, між іншим :)
Лесь Подерв'янський: Але роботу...
Микола Вересень: Але роботу він робив хорошу.
Лесь Подерв'янський: Так. У нього виходило. У мене ні.
- Лесю, як би Ви описали сучасну Україну у своїх творах?
Микола Вересень: Він же вже сказав. Одним словом...
Лесь Подерв'янський: Так, а я й описую сучасну Україну у своїх творах. Що змінилося, я не бачу. А якби щось змінилося, ці твори не були б актуальними, їх би ніхто не читав.
- Чи не збираєтеся Ви почати співати?
Микола Вересень: (напівпошепки) Збирається.
Лесь Подерв'янський: Так я вже пробував.
Микола Вересень: Він тренується. Сольфеджіо :)
Лесь Подерв'янський: Було це на концерті ВВ, у Скрипки, у Палаці спорту. Я раптово з подивом дізнався, що Скрипка чекає, коли ж я заспіваю. Він взяв мене досить підло на "слабо", я вже не міг з'їхати і заспівав. Але, перед цим я чесно попередив, що зараз буду робити те, що в житті роблю найгірше. Ну, і зробив. Навіщо, правда, я не знаю. Вийшло вже як вийшло... Ні, в майбутньому я не буду. Я краще буду танцювати - у мене це краще виходить.
- Ось Вам три рублі, давайте ж мудрість!
Лесь Подерв'янський: Справа в тому, що це вже питання до пророка. А я себе пророком не вважаю. Чого ж я буду пророкувати. Я ніяка не Кассандра... А наостанок скажу так. Ми живемо у веселий час, а поганих чи добрих часів не буває - все просто залежить від нашого ставлення. Ми живемо так, як ми живемо, і я вважаю, що немає ніякої мети в нашому житті. Немає сенсу життя. Ми живемо просто тому, що ми живемо. От і все.