Тижневики про українську опозицію: не "за", а "проти"

Українські тижневики пишуть про вуличні протести як єдиний спосіб спонукання влади до дії, "дезорієнтацію" політичних сил в Україні напередодні виборчої кампанії і заяви міністра Дмитра Табачника про його реформи в освіті.

Протест як єдиний спосіб захисту

Резонансний злочин у Миколаєві – спроба вбивства зґвалтованої дівчини – допоміг українцям зрозуміти, що єдиний спосіб боротьби з безкарністю дітей посадовців і злочинцями у погонах – це масові вуличні протести, пише (№ 11).

На думку видання, саме протести мешканців Миколаєва, Харкова, Сум, Одеси і Львова, яким набридло мовчки спостерігати за безкарністю "мажорів" і злочинною бездіяльністю правоохоронців, змусили владу забезпечити розслідування справи миколаївських ґвалтівників.

"Задумався слідчий, задумалася прокуратура, що справа дійсно резонансна, всі вже гудять, і преса стала все висвітлювати. І тих двох (підозрюваних, яких спочатку відпустили) знову затримали", - цитує учасника протестів у Миколаєві Дениса Плишка.

"Публічні заходи, преса - це єдиний інструмент, який може змусити владу виконувати закон", - погоджується з ним Андрій Діденко, координатор програм Харківської правозахисної групи.

Хоча протести в українських містах довели, що голос вулиці здатний впливати на владу, журнал застерігає, що поки що невідомо яким буде вердикт суду. Видання нагадує про численні випадки, коли попри увагу преси і громадськості і "за сприяння" правоохоронців "мажори" відбувалися за вбивства умовними термінами.

Вибори: не добіжимо, то хоч зігріємося

Ані влада, ані опозиція не мають чіткої стратегії виборчої кампанії: перші намагаються не допустити падіння рейтингу, останні роблять вигляд, що об’єднуються, пише голова Комітету виборців України Олександр Черненко у колонці, вміщеній в останньому номері тижневика (№ 12).

На його думку, спроби влади зупинити падіння рейтингів за допомогою добре відомих передвиборчих кроків, таких як оголошення соціальних ініціатив, повернення до теми доступних кредитів і статусу російської мови, навряд чи допоможуть, бо виборці вже добре знають, як ці обіцянки виконувалися раніше.

Тупцює на місці й опозиція. Події, що відбулися останнім часом – виключення з лав БЮТ Наталії Королевської, витіснення Віталія Кличка з загальноукраїнської політики на столичний рівень, неможливість домовитися про єдиного кандидата на виборах мера Обухова – навряд чи посприяють її об’єднанню, пише Олександр Черненко.

Українська опозиція: нікого не бачу, нічого не чую

У суспільстві є великий запит на правоцентристську альтернативу нинішній владі, проте опозиція наполегливо марнує свій шанс, пише тижневик (№ 12), коментуючи процеси, що відбуваються в опозиційному середовищі.

На думку видання, опозиційні партії, що ідентифікують себе з правил крилом – (Батьківщина, Фронт Змін, УДАР, Громадянська позиція та численні "уламки" блоку НУ-НС) не демонструють здатності ані розуміти потреби громадян, ані пояснити їм своє бачення розвитку країни.

Уже традиційно лідери та речники правоцентристських сил ухиляються від відповіді на запитання, за що конкретно вони виступають, натомість фокусуючись на пункті "проти кого", пише . Жодна з цих сил не може розтлумачити, які саме реформи вони готові запроваджувати в економічній, гуманітарній і геополітичній площинах, проводячи кампанію за принципом "виборець любить вухами".

Неспроможність, або небажання, правих опозиційних сил відійти від популістських обіцянок може призвести до нищівної поразки на виборах.

"Країна збанкрутує й опиниться у тіні великого сусіда", - застерігає тижневик.

Освіта: якщо ми такі розумні, то чому ми такі бідні?

Заяви міністра освіти і науки Дмитра Табачника про підсумки його реформ у сфері освіти за минулі два роки аналізує тижневик (№ 11).

"За оцінками, наведеними у Всесвітньому звіті з конкурентоспроможності держав Світового економічного форуму, що відбувався у Швейцарії, освітня система України посідає 56-е місце у світовому рейтингу 139 країн світу", - цитує міністра тижневик.

Начебто, є привід тішитися, пише , але чомусь постає сакраментальне запитання: "Якщо ми такі розумні, то чому такі бідні?".

Проаналізувавши звіт, згаданий міністром, виявило, що дійсно, Україна входить до першої двадцятки країн за індексом охоплення вищою освітою: за кількістю студентів у вишах країна посідає восьме місце, а за кількістю тих, хто навчається в аспірантурі, — сьоме

Що ж до якості освіти, то показники невпинно знижуються: ще чотири роки тому Україна посідала 55-е місце за цим параметром, а нині— 72-е.

Ще гірша ситуація з професійною освітою: за позицією "навчання на робочому місці" Україна — на 112-му місці, а ще чотири роки тому в нас було 83-є місце.

"Правду кажуть, язик мій — ворог мій. Висмикуючи факт і маніпулюючи ним у власних інтересах, міністр Табачник недооцінив громаду. Напевно, сподівався, що деталями ніхто не цікавитиметься. А даремно. Тепер ми не просто впевнилися, що правильно розуміємо міністерське реформаторство, а й відчули його вагу на світовому рівні", - підсумовує .

Огляд підготувала Наталка Матюхіна, Служба Моніторингу Бі-Бі-Сі