Корреспондент: Точка зору. Маркіз де Сад говорив по-французьки

Неподобство в українському правосудді набирає страхітливих для стороннього ока обертів, пише журналіст Андрій Капустін у колонці, опублікованій у №12 журналу Корреспондент від 30 березня 2012 року.

Серед відомих пасток, капканів та інших вовчих ям типу ДАІ, доріг або сервісу, якими в рамках української гостинності готуються частувати гостей Євро-2012, є кілька особливо замаскованих. Тих, про які ще не пронюхали всюдисущі журналісти з країн ЄС, що спеціалізуються на повідомленні своїх співгромадян про можливі ризики та загрози, приховані на українських просторах.А якщо і пронюхали, то поки що не прив'язали наше свавілля до євросоюзівського одягу. Тому саме час струснути всяких там шведів, мальтійців та інших англійців, які наївно думають, що якщо футбольний турнір іменується чемпіонатом Європи, то і місце проведення відповідатиме брюссельським стандартам.

З брюссельського в Україні у відносному достатку є хіба що капуста

Ага, розмріялися. З брюссельського в Україні у відносному достатку є хіба що капуста.

Тому для початку ставимо до відома монакців, санмаринців та інших португальців, які не мають відношення ні до сім'ї принца Альберта, ні до сім'ї УЄФА, що в нашій країні, крім сала і вишиванок, є ще й місця відпочинку, куди доступ простим смертним заборонений. Причому місця ці не позначені ніякими попереджувальними знаками. Тому не дивуйтеся, якщо когось з вас, які вирішили перекусити на березі мальовничого ставка між Луцьком і Києвом, серед білого дня на очах у здивованої рідні раптом розстріляє впритул з автомата якийсь місцевий царьок. Вибачте, депутат. Що, імпосібл? Аж ніяк. Ось нещодавно в Дніпропетровській області судили екс-депутата місцевої ради на прізвище Таран. Кілька років тому він розстріляв молодого батька сімейства на очах у дружини і дитини саме за спробу відпочити біля ставка не для простих смертних. Але отримав два роки умовно за перевищення самооборони. А чим ви кращі?

Словом, ви зрозуміли, що якщо комусь прийде в голову розібратися з тими, хто "понаїхав", то особливих механізмів стримування начебто й немає. А українські царьки вони, знаєте, такі непередбачувані. Але ця ситуація як би не найбільш типова. По-перше, хоча місцевих царьків в наших регіонах водиться немало, автомати є далеко не у всіх. По-друге, перекусити можна і в придорожньому мотелі, де ризик бути розстріляним впритул знижується в рази.

На сайтах українських міст, що приймають Євро-2012, про загрозу потрапити під прес СБУ немає жодного слова. Хоча загроза є великою

Щоправда, це не знімає ризик потрапити в інший капкан,про наявність якого знову ж таки ніхто нікого не попереджає. В усякому разі на сайтах українських міст, що приймають Євро-2012, про загрозу потрапити під прес СБУ немає жодного слова.

Хоча загроза є великою. Як приклад для все ще безтурботних датчан, шотландців та інших французів зовсім свіжа історія про київського сисадміна Андрія Фенченка. Випадок, як сказав би Михайло Зощенко,звичайно, невеликий, не світового значення. Але вельми показовий. Оскільки за легальне замовлення в китайському інтернет-магазині двох брелоків із вбудованими відеокамерами ціною $ 20 сисадміну світить сім років позбавлення волі. Бо якийсь особливо пильний есбеушний опер побачив у цій покупці пряме порушення статті 359-тої КК України із санкціями від 3.400 грн. штрафу до десяти років ув'язнення за "незаконні придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів для отримання інформації". І дав справі хід.

А суд взяв і прийняв справу до розгляду. Незважаючи на те,що Фенченко свої брелоки не купував незаконно й український інтернет забитий тисячами подібних пропозицій. Не збував. І вже тим більше не використовував.Держава в особі суду і спецслужби замість того, щоб конфіскувати заборонений товар і попередити свого громадянина, платника податків та батька маленької дитини про недопущення подібних покупок надалі, готова загнати його на нари в кращих традиціях якоїсь Білорусі або Північної Кореї.

А з урахуванням того, що в країнах Євросоюзу подібні шпигунські іграшки продаються вільно, ніхто не дасть гарантії, що в ролі Фенченка не виявиться хтось із гостей турніру. Тобто, не знаючи про заборони,в'їде в країну з кишенями, набитими відеоавторучками. При цьому митниця з прикордонниками, які погрожують пропускати вболівальників в Україну за 15 людино-секунд,ретельно обшмонати всіх не встигнуть. А він, гад, візьме і спробує таємно зняти, як співробітник ДАІ на твоя-моя-не-розумій пробує перетворити Євро-2012 на20,12 євро. Або, мріючи про славу на YouTube, запустить устаткований відеобрелоком маленький безпілотник над Межигір'ям або Качанівською колонією.

Зрозуміло, що норвежцями та андоррцями українські зони ніхто забивати не стане. Але попити крові можуть

Зрозуміло, що норвежцями та андоррцями українські зони ніхто забивати не стане. Але попити крові можуть. Адже заявили ж в СБУ з приводу казусу Фенченка, що незнання закону не звільняє від відповідальності.

Словом, передбачаючи всі можливі імпосібли наших єврогостей,відразу відповідаємо. По-перше, не розслабляйтеся, це не ЄС, а Україна. А по-друге, в ваших єдиних Європах теж не суцільне царство справедливості. Чому в Голландії людині з берлінською або маастрихтською пропискою марихуану продають,а пражанам з парижанами – фігушки?

Але найгидкіше полягає в іншому. 2 липня всі гості поїдуть. А ми залишимося. Один на один зі слугами закону, які останнім часом витворяють з ним таке, що найбільш буйні фантазії маркіза де Сада здаються безневинними розповідями про маточки і тичинки.

***

Ця колонка опублікована в № 12 журналу Корреспондент від 30 березня 2012 року.

Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонений.

Відгуки й коментарі надсилайте за адресою korr-opinion@kpmedia.ua