Вчені: Мурахи використовують тактику колективного імунітету для захисту від паразитів

Мурахи виробили тактику "колективного імунітету" для захисту від паразитичних грибків.

Як заявляють австрійські та німецькі біологи у статті, опублікованій у журналі PLoS Biology, заражені особини активно контактують зі здоровими жителями мурашника і передають їм невеликі порції спор грибка, нездатні знищити нову жертву, але достатні для вироблення імунної реакції.

Група біологів під керівництвом Сільвії Кремер (Sylvia Cremer) з Австрійського інституту науки і технологій у місті Клостернойбург виявила "колективний" імунітет у земляних мурах із роду Lasius, спостерігаючи за поведінкою окремих особин, заражених спорами грибка-паразита.

На відміну від більшості хребетних тварин, комахи не мають системи адаптивного імунітету, робота якого забезпечується спеціальним набором генів - головним комплексом гістосумісності (MHC II). Тим не менше вони все-таки вміють захищатися від невідомих видів патогенів. Для цього вони використовують набір так званих Toll-рецепторів, що реагують на найбільш спільні компоненти для всіх паразитичних бактерій і грибків і "включають" імунну реакцію.

Заражені особини не ізолювали себе, а активно"спілкувалися" зі своїми родичами.

Кремер та її колеги спробували дізнатися, як колонії мурах набувають імунітету під час зараження грибком Metarhizium anisopliae. Цей грибок є одним із найнебезпечніших патогенів для наземних комах - жуки, мурашки і терміти гинуть від нього лише через кілька днів після зараження.

Автори статті взяли кілька десятків робочих мурашок і личинок із мурашників на території Іспанії, Італії та Німеччини і посадили їх у штучні "мурашники" в лабораторії. Потім вони зловили по одній комасі з кожної колонії, нанесли на них смертельну дозу спор грибка і помістили їх назад у мурашники.

Біологи спостерігали за поведінкою мурахи протягом п'яти днів, відзначаючи зміни у її поведінці. Для спостереження за поширенням спор вчені вставили у ДНК грибка ген, який змушує його клітини виробляти білок, що світиться.

На подив Кремер та її колег, заражені особини не ізолювали себе, як це роблять терміти та інші комахи, а активно "спілкувалися" зі своїми родичами. Причому вони поширювали спори, "висадивши" клітини грибка на черевце приблизно третини здорових мурах.

За словами вчених, заражені особини передавали здоровим мурашкам дуже невелику кількість спор. Їх було недостатньо для повноцінного зараження комахи, але достатньо для "включення" імунітету та формування захисної реакції.

Таким чином, подібна поведінка є мурашиним аналогом вакцинації, за допомогою якої людське суспільство захищається від епідемій грипу та інших інфекційних захворювань.