Корреспондент: Сніданок туриста. Лист з Португалії

На тлі всього гастрономічного рибного розмаїття Лісабона його жителі вважають за краще консервовані сардини в олії. Спробуєте – зрозумієте: португальці розуміються на рибі, пише журналіст Катерина Малиновська у рубриці "Лист з …" у №14 журналу Корреспондент від 13 квітня 2012 року.

Не по-весняному тепло, пальми і незрима присутність океану. І хоча розташований він за 15 км від Лісабона, терпке дихання Атлантики тут неможливо не відчути. Португальська столиця насправді розташована в гирлі річки Тежу. Але гирло настільки широке, що не видно краю. І вода в ньому солона. Тому можна сміливо вважати, що ми біля океану.

Після стриманої України в Португалії сонце буквально навалюється на тебе. Доводиться терміново купувати сонцезахисні окуляри. Втім, для цього не потрібно докладати ніяких зусиль – вуличні торговці, схоже, читають твої думки і вже мчать назустріч з пакетом китайського пластику. І за 10 євро у вас на носі вже красуються "рейбен, вері гуд протект". Це не дорого? ..

Якщо дивитися на Лісабон згори, складається враження, що хтось накидав на землю червоно-білих кубиків: червоне – це черепичні дахи, біле – стіни будинків.

Хоча під час найближчого роздивляння білі стіни виявляються не зовсім білими, а сіруватими, бруднуватими і навіть з обшарпаною побілкою. У своєму пошарпаному століттями місті ліссабонці не поспішають наводити лоск. Вони рідко білять стіни або фарбують віконні рами. Проте ніщо не виглядає тут запущеним. І вся ця недоглянутість – як наліт старовини. Як патина на старовинній монеті, від якої цінність монети тільки зростає.

Невимовно приємно, вдихаючи пил століть, ходити по старих закутках, де дві людини навряд чи розійдуться, і розглядати панталони, що висять практично за кожним вікном або балконом. Схоже, в цій країні про сушку для білизни не чули, та й місцевих жителів особливо не бентежить, що їх спіднє доступне оку кожного.

Створюється враження, що коли будували місто, спочатку зводили будинки, а потім намагалися прокласти між ними вулиці – логіку в плануванні виявити нелегко

Створюється враження, що коли будували місто, спочатку зводили будинки, а потім намагалися прокласти між ними вулиці – логіку в плануванні виявити нелегко. Не хотілося б мені працювати в Лісабоні листоношею: часто вулиці закінчуються сходинками біля порога якогось будинку, і залишається тільки здогадуватися, вулиця закінчується тут або продовжується за будинком.

Лісабон побудований на пагорбах (семи, якщо бути точною), і вулиці раз у раз йдуть то вгору градусів так на 25, то котяться вниз на стільки ж. Але ненадовго – до наступного повороту.

Поїздка по місту на старому дерев'яному трамваї більше схожа на атракціон Веселі гірки. Причому з вікна трамвая можна легко підчепити будь-які труси, які сушаться. Хоча краще не треба – краще просто помахати рукою лісабонцям, а вони обов'язково зроблять те саме у відповідь.

До речі, тут дуже дешеве таксі. Якщо пересуватися по місту невеликою компанією, виходить навіть дешевше, ніж на трамваї.

Нічне життя португальської столиці активне і тривале. О другій годині ночі в районі старого Белена вулиці наповнені людьми, не проштовхнутися. І не зовсім зрозуміло, чи то всі ці люди не вмістилися в барах і клубах, чи то тут так прийнято – проводити ночі на свіжому повітрі зі склянкою чогось міцного в руці.

Насилу протискуємося в один з безлічі барів. Крихітний, обвішаний рибальськими сітками і заставлений іншим рибальським начинням. Хвилин 20 стоїмо в черзі до барної стійки, підглядаючи, що замовляють місцеві. Вони замовляють сардини. Звичайні консервовані сардини в олії, які тут сервірують на тарілці і подають з лимоном.

Більш смачних сардин я, чесно кажучи, не їла. Хоча раніше мені б і в голову не прийшло запивати сардини солодким портвейном. А тепер я вже не уявляю, як їх можна запивати чимось іншим

Ми зробили те саме, і не пошкодували: більш смачних сардин я, чесно кажучи, не їла. Хоча раніше мені б і в голову не прийшло запивати сардини солодким портвейном. А тепер я вже не уявляю, як їх можна запивати чимось іншим.

Звичайно, ми їли в Лісабоні й іншу рибу. Її тут багато – свіжої і смачної. Але сардини в тій "сардиночній" поза конкуренцією.

Таких закладів тут безліч. І в менш людних районах вони куди спокійніші і без черг. Саме в таких маленьких закладах на три-чотири столики найкраще за все відчуваєш атмосферу міста: одна-дві парочки закоханих – долоня в долоні на картатій скатертині, кілька чоловіків в барі з портвейном в руках, вусатий бармен-португалець, який не зводить очей з телевізора: показують місцевий Х-фактор. Не такі вже ми й різні. Просто хтось любить пиво, а хтось – портвейн.

З моїх лісабонських алкогольних відкриттів – жинжинья,лікер із вишні. Виявилося, що тут популярні не тільки сардиночні, а й рюмочні – крихітні бари, де навіть стільців немає

З моїх лісабонських алкогольних відкриттів – жинжинья, лікер із вишні. Виявилося, що тут популярні не тільки сардиночні, а й рюмочні – крихітні бари, де навіть стільців немає. Зате є жижинья. Заходиш, випиваєш чарочку і йдеш далі.

Отже, якщо вам потрібно провести півтора дні в Лісабоні, рекомендую: походити по старих вулицях, заходячи в кожну другу рюмочну; покататися на дерев'яному трамваї, висовуючись при цьому з вікон; подивитися на червоно-білий Лісабон з висоти підйомника Санта-Жушта ​​а також з фортечних стін замку Святого Георга; вшанувати пам'ять великого мореплавця Васко да Гами, відвідавши його могилу в монастирі Жеронімуш, а наостанок прикупити в дорогу пляшку жижиньї і пару банок сардин – на сувеніри.

До того ж в Лісабоні доволі дешево. Принаймні в порівнянні з Центральною Європою. Ми орендували чудову двокімнатну квартиру в історичному центрі, з прекрасним видом з вікна п'ятого поверху і з цікавим дизайнерським інтер'єром за 70 євро на добу. Цікаво, чи можна за такі ж гроші зняти квартиру в Ялті? Перевірила в Google – як не дивно, можна.

***

Цей матеріал опублікований в № 14 журналу Корреспондент від 13 квітня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.