Ветеран Динамо розповів, як важко переживав дискваліфікацію за вживання допінгу
17 травня 2012, 22:59
💬
0
👁
18
Екс-гравець київського Динамо Валентин Белькевич розповів про те, як будучи гравцем мінського Динамо був на рік дискваліфікований UEFA за вживання стероїдів.
Про те, що до переходу в київське Динамо міг би опинитися в Лаціо: Ні, я міг опинитися в тель-авівському Маккабі, коли його тренував Авраам Грант. Він приїхав на нашу гру з румунською Університатьою, після якої бралася проба на допінг ...Про історію з допінгом: Сталося і сталося. Я така людина... Що я міг змінити? Треба було не сумувати, а якось виходити із ситуації. Так, важко було, неприємно, всі газети про це писали. Багато в такому ключі, що, мовляв, він без допінгу і не футболіст, що він і бігати не може. З трибун кричали: Наркоман! Я намагався на цьому не зациклюватися.
Я взагалі не знав, що це було, ми до тієї проби взагалі нічого про допінг не знали, не знали, що можна, що не можна. Це зараз в кожен клуб передається список з тисяч найменувань, а тоді про це ніхто не знав. Та ще, коли в мене брали ту пробу, наш лікар раптово помер, і ні в кого було запитати, що там мені давали. Мені був 21 рік, медичний я не закінчував і не знав цього нічого. Але так як я попався вперше, мені заборонили грати тільки в міжнародних матчах, а в чемпіонаті Білорусі я грав.
Про те, чому, вибираючи між московським Спартаком і київським Динамо, все ж переїхав до столиці Україні: Подумав, поміркував – і вибрав Динамо. Хоча всі відмовляли, казали, що Спартак - це моя команда, комбінаційна, що грає в пас. Але київський клуб титуловані ший був все-таки. А труднощі... В Києві нічого надприродного не було. Збори у всіх командах непрості. Коли ми з Валерієм Васильовичем приїжджали в Ялту, там зустрічали маріупольців на чолі з Павловим – вони бігали в два рази більше, ніж ми (посміхається).
Про найбільш пам'ятний матч за Динамо: Їх багато було. З точки зору емоцій – коли ми в Києві обіграли Реал 2:0 у чвертьфіналі Ліги Чемпіонів. Коли на стадіоні 100 тисяч, а навколо стадіону – ще 300 або 400 – це не передати словами.
Про зустрічі й ігри з колишніми партнерами: Звичайно. Взимку в міні-футбол. Влітку - за команду ветеранів Зірка. Коли вдається всім зібратися, нас важко обіграти (посміхається). Гусін, Хацкевич, Косовський, Дмитрулін, Федоров, Нагорняк, Цихмейструк, Ребров, Кардаш, Яшкін ... Звичайно, швидкості не ті, але ...
В минулому році грали на Кубок України. У фіналі зустрічалися з Шахтарем на стадіоні ім. В.Баннікова. Обіграли, звичайно. 6:2, здається.
Про українське громадянство: Так. Коли я його приймав, то прожив в Україні вже тринадцять років. У Мінську в мене тільки батьки та брат. Всю доросле свідоме життя я прожив тут і зрозумів, що в Білорусі жити вже не буду. Де б я далі не працював, тут у мене дім, тут – все.
Та українці, білоруси – це майже одне і те ж. Тут до кордону 200 кілометрів (посміхається).
Динамо Киев от Шурика