Головний актор фільму Реаліті не приїхав до Канн, оскільки сидить у в'язниці за вбивство
Виконавець головної ролі у фільмі режисера Маттео Гарроне Реаліті (інша назва - Великий будинок), що входить до конкурсної програми Міжнародного Каннського кінофестивалю, не зміг приїхати до Канн, так як сидить у в'язниці за вбивство.
"Виконавець головної ролі Аньєлло Арена грає в театральній трупі під назвою Фортеця в місті Вольтерра - це театр ув'язнених, Аньєлло ще не відбув свій термін, і тому на прем'єру його не відпустили", - розповів режисер Маттео Гарроне, що прославився фільмом про неаполітанську мафію Гоморра, який отримав Гран-прі Канського кінофестивалю в 2008 році.
Гарроне пояснив, що давно стежить за роботою режисера, який керує цим тюремним театром, оскільки з дитинства багато ходив у театр з батьком, театральним критиком.
"Аньєлло я теж давно помітив - на мій погляд, він схожий одночасно на Пульчинеллу у виконанні Тото і на Роберта Де Ніро - і хотів покликати його вже в Гоморру, але там йшлося про мафію, і суд його не відпустив. На цей раз ніяких злочинів у кадрі не було, тому нам вдалося отримати дозвіл ", - пояснив автор Реаліті.
Як пише Forbes, Аньєлло Арена відбуває покарання у в'язниці за вбивство. Він отримав довічне ув'язнення.
Однак за італійськими законами, тривалість довічного позбавлення волі не визначена. Після перших 8 років у разі гарної поведінки засудженим надається дозвіл працювати поза в'язницею протягом дня. А можливість вийти на свободу таким ув'язненим може бути надана тільки після відбуття 21 року і то в разі гарної поведінки.
Таким чином, навіть якщо Аньєлло Арена буде визнаний Кращим актором, він у найближчі роки не зможе отримати нагороду фестивалю.
Реаліті - історія про власника рибної лавки на ім'я Лучано, який за наполяганнями дітей проходить проби на участь в шоу Великий брат і божеволіє, чекаючи дзвінка продюсерів із Риму. Фільм здається сатирою, проте сам режисер вважає його сучасною казкою.
Сюжет фільму, за його словами, заснований на реальній історії, що сталася кілька років тому в Неаполі - місті, навколо якого побудований сюжет попереднього фільму Гарроне, Гоморри - екранізації документального дослідження Роберто Савіані про пристрій неаполітанської мафії, каморри.
"Після Гоморри я дуже довго шукав гідний сюжет, поки не почав сходити з розуму. І тут я наткнувся на цю просту, невибагливу історію, яка за ідеєю могла перерости в більш широку метафору", - розповів режисер.
Він підкреслює, однак, що не збирався говорити про соціальну сатиру. "Ми складали швидше сучасну казку, наш герой - щось на зразок сучасного Піноккіо", - зізнається Гарроне.
"Мій герой - звичайна людина, яка мріє змінити своє життя. Телебачення виявляється для нього свого роду Ельдорадо, Олімпом, раєм на землі", - говорить режисер, визнаючи, що у фільмі є і євангельські паралелі, і посилання до класичного італійського кіно, а зокрема, до Білого шейха Фелліні.