Справжній патріот. Алієв не шкодує, що відмовився від команди Росії на користь збірної України
Гравець збірної України та київського Динамо Олександр Алієв в інтерв'ю журналу MAXIM розповів про своє сприйняття національної команди.
Про досвід у
збірній: У 16 років я, росіянин, прийняв українське громадянство. Ми одночасно стали
українцями з Тьомою Мілевським. Виходить,
що вже 11 років я граю за збірну, якщо враховувати досвід в юніорській команді.
А в національній
команді я вже років п'ять.
Про
те, чи не жалкував, що не залишився громадянином Росії: Я приїхав в Україну в
15 років. І
тільки після того, як Павло Яковенко покликав до юніорської збірної, почалися
розмови, що мене вкрали у Росії. Але
я ні в якому разі не шкодую про те, що я гравець збірної і я українець. Упевнений,
при феноменальній підтримці рідних трибун ми не тільки вийдемо з групи на Євро
2012! До
того ж, за кожну нашу гру молиться мій священик.
Про
перший візит в національну збірну: Тоді тренером був Михайличенко. У нас трапився конфлікт
через порушення режиму. Але ми поговорили
по-чоловічому, я вибачився, і заграв.
Про
порядок виклику до збірної: В клуб приходить факс і нас сповіщають.
Про
роботу з Блохіним: Мені комфортно з Володимировичем. У нього на першому місці дисципліна.
І йому
вдалося створити з гравців різних команд саме колектив. Він
завжди підбадьорює перед матчем – і тих, хто в основі, і тих, хто сидить на
лавці запасних.
Про
відносини в національній команді: Звичайно, в іграх Динамо і Шахтаря ми можемо
і битися, і посилати один одного. Але у збірній у нас дружні
стосунки. І
хоча після пам'ятного матчу з суддею Ваксом у нас загострилися емоції до межі,
ми вже все врегулювали.
Про
сутичку з асистентом Луческу: Батько – мій перший тренер в рідному Хабаровську –
вчив, що на полі я повинен бути злим. Звичайно, під час матчу ти
весь на нервах. А
в той момент тренер Шахтаря Спиридон вискочив на Сьоміна, і я не хотів, щоб між
ними сталася сутичка. Тільки
тому я і втрутився. Ні
в якому разі не хотів його вдарити.