Кінорежисер Вінтерберг: Глядачі повинні вірити у невинність мого героя
Один із фаворитів Каннського кінофестивалю, датський режисер Томас Вінтерберг, який в 1995 році разом з Ларсом фон Трієром придумав маніфест Догми, а в 1998-м зняв перший догматичний фільм - Торжество (Festen), що отримав у Каннах спецприз журі, привіз на фестиваль новий фільм - Полювання (Jagten).
За словами режисера, в немає ніяких формальних експериментів - Вінтерберг стверджує, що та глава його життя повністю вичерпана. Зате досліди із моральними категоріями тривають.
Головний герой фільму, 40-річний Лукас, якого грає володар єврооскара Медс Міккельсен, працює вихователем в дитячому саду і чудово себе там відчуває, до тих пір, поки в один прекрасний день його за злощасним збігом обставин не звинувачують в педофілії. Далі події несуться сніжним комом, і буквально за день, не встигнувши ні слова сказати на свій захист, Лукас позбавляється друзів, роботи і можливості бачитися з сином, а через два дні перетворюється в загальноміського козла-відбувайла.
"Вийшов такий християнин, твердо впевнений у тому, що люди самі по собі гарні, що потрібно вести себе максимально цивілізованим чином. Він настільки цивілізований, що глядачі починають аплодувати, коли він, врешті-решт, дає здачу (треба визнати, що особисто я б поліз битися набагато раніше). Приблизно так я і уявляю собі типового скандинава. Хіба що зовнішність у нього зазвичай не така ефектна, як у Медс. Ми постаралися її якось приглушити, але очевидно, що у нас не дуже вийшло ", - розповів про головного героя Вінтерберг.
Він також зазначив, що при перегляді фільму глядач не повинен сумніватися в невинності головного героя Лукаса.
"Глядачі привчені до підозрілості, з цим нічого не поробиш. Але я хочу оголосити про невинність мого героя прямо в трейлері, щоб ніяких сумнівів не виникало, тим більше, що сумніватися - нудно. Дівчинка просто в нього по-дитячому, платонічно закохана, от і все. До того ж, я зовсім не збирався знімати фільм про людину, яка, можливо, до когось приставала. Такою особистістю я перейнятися ніяк не можу - в 98-му році намагався, а зараз вже ніяк. Мій нинішній фільм - повна протилежність торішньому . Він не винен. Крапка ", - сказав Вінтерберг.
На питання, як пояснили суть того, що відбувається у фільмі, дівчинці, яка грала Клару, режисер зазначив, що не дуже вдавався в подробиці.
"Щось довелося їй сказати, щоб пояснити, чому дядько кричить, і через що все засмучуються, але ні в які брудні деталі ми її не присвячували. Це взагалі найздоровіша і найбільш нормальна дівчинка на світі. Їй так подобалося перебувати на майданчику , що вона грала краще за всіх - вся група заздрила талантам дитини і собаки ", - розповів він.
Вінтерберг також пояснив, навіщо в історії про маленьке датське містечко знадобилася емігрантка Надя із південної зовнішністю, яку грає Олександра Рапапорт:
"Надя мені дуже подобається, тому що вона свого роду дзеркало. У Скандинавії, де не можна викурити сигарету, щоб тебе не оголосили вбивцею, вона втілює здорову відсталість - місце, де до цих пір можна садити дітей на коліна, обіймати їх і навіть при цьому курити. Особисто я виріс серед людей, які любили пити, курити і ходити голими, і згадую своє дитинство як дуже щасливий час. Тоді ми ще не боялися всього на світі. Але ж деякі діти дійсно переживають страшні речі! Так що ми у вкрай складній , нерозв'язній, я б навіть сказав, ситуації: з одного боку, треба допомогти дітям, які терплять знущання, з іншого - дітям, над якими знущаються з допомогою допитів і підозр. Хоча мушу визнати, що з дев'яностих років, коли про це вперше заговорили , методи поліції і психологів зробили величезний крок вперед ".
Вінтерберг підкреслив, що історія, розказана в - абсолютно вигадана. Однак він зазначив, що в реальності є безліч подібних випадків, і вигадки дітей по всій Європі дуже схожі.
"Там [у вигадках дітей] майже завжди фігурує підвал або сарай. Таке відчуття, що дитячі фантазії, як і дорослі реакції, поширюються хвилями, подібно до вірусів під час епідемії. Але я свідомо відійшов якомога далі від реальних історій. Мене, якщо дозволите , цікавили більш широкі питання - любов, дружба, батьківство, прощення. Адже всі жителі показаного в фільмі містечка люблять один одного, люблять своїх дітей і дбають, перш за все, про благо своїх близьких. Зіткнувшись із жахливими підозрами, вони просто не знають, що зробити. І я їх дуже добре розумію ", - зазначив режисер.
Нагадаємо, що 65-й Міжнародний Каннський кінофестиваль відкрився 16 травня і буде проходити до 27 травня 2012 року. До основної конкурсної програми увійшли 22 фільми. Україна в конкурсі не бере участі, проте в рамках Каннського кіноринку буде працювати Український павільйон, який представить публіці три нових вітчизняних фільми: кіноальманах в, стрічку режисера Ахтема Сеітаблаєва і фільм режисера Михайла Іллєнка.
21 травня змінився фаворит Каннського кінофестивалю - у рейтингу журналу Фільм франсе (Le Film francais) ним став фільм австрійського режисера Міхаеля Ханеке. У той же час в альтернативному рейтингу журналу Скрін (Screen) Ханеке розділяє перше місце з картиною румунського режисера Крістіана Мунджіу.