Корреспондент: Тіні народних слуг. Українські чиновники і політики дивують світ кількістю охорони

Українські чиновники і політики, починаючи з Президента Віктора Януковича, оточують себе натовпами охоронців, шокуючи цим своїх співвітчизників і західних політиків, пише Ксенія Карпенко у №23 журналу

Корреспондент

від 16 червня 2012 року.

Коли в минулому році Корреспондент брав інтерв'ю у Юрія Іванющенка, нардепа від Партії регіонів, бізнесмена і земляка Президента Віктора Януковича, представників редакції вразили безпрецедентні заходи безпеки парламентарія. Його офіс в центрі столиці, в провулку Рильського, оточила озброєна охорона. А автомобіль депутата, який прибув на зустріч, супроводжували два позашляховики Mercedes-Benz GL з бодігардами. Обидві машини були обладнані унікальними приладами, здатними заглушити радіосигнал, запобігши дистанційному підриву фугасу. Подібною апаратурою в країні можуть похвалитися хіба що Президент чи прем'єр.

Сам Президент теж чутливо ​​ставиться до власної безпеки – його стандартний кортеж для звичайного проїзду по мирному Києву складається як мінімум із семи машин. А коли гарант виїжджав до Дніпропетровська, де нещодавно підірвали кілька вуличних урн, його кавалькада включала в себе 22 автомобілі.

Те, що дозволяють собі Янукович або Іванющенко, в Україні не виглядає зухвало – в країні наявність охорони стала атрибутом представників владного олімпу

Те, що дозволяють собі Янукович або Іванющенко, в Україні не виглядає зухвало – в країні наявність охорони стала атрибутом представників владного олімпу. За законом держохорона має бути у вищої влади – глави держави, спікера, прем'єра та деяких інших членів Кабміну, а також деякіх представників Феміди. Але насправді чи не вся верхівка уряду користується бодігардами.

Навіть більше, багато депутатів оточують себе великими хлопцями в чорних костюмах. В один із днів напередодні засідання Верховної Ради Корреспондент дві години прочергував біля чорного входу депутатської Мекки. За цей час до будівлі під'їхали десять нардепів і чиновників різних рівнів, яких супроводжували загалом 36 охоронців.

Європейських парламентаріїв подібні порядки шокують. "Ну що ви, яка охорона? – здивувався Павел Коваль, депутат Європарламенту від Польщі у відповідь на запитання, скільки охоронців супроводжують його. – Ніхто в Європі не ходить з охороною – ні з приватною, ні з державною".

Головний охороняється

Тон задає Президент, що оберігається найкращими офіцерами Управління Держохорони (УДО) – спецструктури, яка відповідає за безпеку вищих чиновників. Тільки видима частина його охорони налічує більше десятка осіб, а в цілому їхня кількість може бути в рази більшою. Причому професійні якості цих фахівців далеко перевищують можливості звичайних людей.

Бійці УДО проходять сотні виснажливих тестів, підготовку в реальних бойових умовах, а також зазнають численних психологічних випробувань, мета яких – максимально придушити інстинкт самозбереження.

Завдання співробітників УДО не тільки захистити тіло номер один у разі загрози, а й заздалегідь вивчити настрій натовпу, місцевість і десятки варіантів можливих ситуацій. Причому за держохоронцями постійно спостерігають спецслужби, а зв'язок з опозицією або кримінальними угрупуваннями може коштувати їм роботи та військового звання.

Всі ці складнощі придумані заради того, щоб особи, які перебувають під опікою УДО – почували себе в безпеці. Причому закон наголошує, що УДО має охороняти чиновників ще рік після відходу у відставку. А до Президента і членів його сім'ї
професіонали з управління прикріплюються довічно

Всі ці складнощі придумані заради того, щоб особи, які перебувають під опікою УДО, – глава держави, прем'єр і його перший заступник, спікер ВР із заступником, голови Конституційного та Верховного судів, міністр закордонних справ, а також генпрокурор – почували себе в безпеці. Причому закон наголошує, що УДО має охороняти чиновників ще рік після відходу у відставку. А до Президента і членів його сім'ї професіонали з управління прикріплюються довічно.

При Януковичі держохорона стала притчею во язицех. По-перше, одна з машин його кортежу стала учасницею ДТП зі смертельним результатом. Крім того, бодігарди Президента прославилися на всю Європу: в квітні 2010 року іноземні ЗМІ написали про те, що під час саміту НАТО в Страсбурзі охоронці Януковича не пустили до вбиральні, де перебував український лідер, генсека Ради Європи.

Для людей, причетних до безпеки Президента, в цьому випадку нічого обурливого немає. "Генсек ломився в кабінку Президента", – так коротко описав епізод В'ячеслав Заневський, який уже четвертий рік займається президентською охороною.

Він і сам спровокував один зі скандалів: інтернет-видання Українська правда виявило, що ця людина є громадянином Росії. Заневський в розмові з Корреспондентом не заперечував, що зовсім недавно приїхав з Росії. Але це не завадило йому стати де-юре позаштатним радником Президента з питань безпеки, а фактично керувати службою безпеки Януковича. У російського фахівця є кабінет в Адміністрації Президента, а живе він "у кімнаті в гуртожитку в районі резиденції Межигір'я".

Росіянин розповів, що нинішньою роботою зобов'язаний старшому синові Януковича, Олександру. 6 липня 2008 року, як по-військовому точно доповів Заневський, той
познайомив російського спеца з батьком, який на той час був лідером опозиції

Росіянин розповів, що нинішньою роботою зобов'язаний старшому синові Януковича, Олександру. 6 липня 2008 року, як по-військовому точно доповів Заневський, той познайомив російського спеца з батьком, який на той час був лідером опозиції. За яких обставин Заневський познайомився із самим Януковичем-сином, експерт, який у Росії охороняв і вищих чиновників, таких як Олександр Лебідь, голова Радбезу РФ, і мільярдер Олександр Таранцев, власник найбільшої ювелірної компанії Русское золото, говорить неохоче.

"Я працював у Москві інструктором з підготовки охоронців, і, можливо, один з тих людей або група людей, яких ми готували, були людьми від Олександра [Януковича]", – згадує Заневський.

На запитання, чому Президент не звернувся до українських фахівців, Заневський відповідає ухильно: мовляв, Янукович, "проживши складне доросле життя, сам непогано розбирається в питаннях безпеки і тому дуже серйозно до неї ставиться".

Про серйозні підходи Президента українці знають не з чуток. Щодня центр Києва перекривають для проїзду кортежу Януковича – в ньому, крім двох броньованих Mercedes-Benz S-600, в одному з яких їде "об'єкт, що охороняється", і двох Мercedes-Benz E-класу, рухається ще мінімум три седани Toyota Camry – для співробітників ДПС. Ця кавалькада мчить по місту під несхвальні репліки водіїв, які застрягли в пробках.

Але Заневський вважає подібну поведінку виправданою. Це, як каже росіянин, дозволяє швидко змінювати напрямок руху, не звільняючи дорогу жезлами інспекторів ДАІ і розбиванням зовнішніх дзеркал у машин особливо непіддатливих автолюбителів.

Фахівець запевняє, що у владі почули голос незадоволеного народу, і тому вулиці тепер перекривають лише заради Президента.Навіть кортежі прем'єра і спікера тепер штовхаються в загальному потоці

Водночас фахівець запевняє, що у владі почули голос незадоволеного народу, і тому вулиці тепер перекривають лише заради Президента. Навіть кортежі прем'єра і спікера тепер штовхаються в загальному потоці.

Навіть більше, вже й сам Янукович частково "звільнив" киян: за словами Заневського, в Бориспіль Президент тепер тільки літає, використовуючи вертоліт Augusta AW139.

Причому в АП вирішили збільшити повітряний кортеж глави держави. Заради цього в травні, за даними Вісника держзакупівель, Держуправсправами АП уклало договір оренди ще одного Augusta AW139 – для охорони та супроводу першого борту. На оренду обох машин у 2012-му витратять 6,5 млн грн.

Поки що президентські вертольоти стартують лише з Межигір'я. Майданчик, побудований для них у центрі Києва, буде придатний, на думку Заневського, лише до кінця року.

І вся президентська рать

Члени Кабміну теж не готові зустрітися з реальним життям один на один. Причому мова йде не тільки про прем'єра або осіб, кому бодігарди надаються за статусом. Всі чиновники, які прийшли в політику з бізнесу – а таких в нинішньому уряді більшість, – як правило, користуються послугами приватної охорони.

Приміром, Сергій Тігіпко, "соціальний" віце-прем'єр, більше десяти років не розлучається зі своїми охоронцями, яких він привіз з рідного Дніпропетровська. А Андрій Клюєв, колишній перший віце-прем'єр, який нині працює секретарем Радбезу, крім охоронців УДО, довіряє своє життя і здоров'я четвірці приватних бодігардів, що супроводжують донеччанина на двох однакових Mercedes-Benz G-класу. За словами джерел Корреспондента, з цими хлопцями Клюєв не розлучається навіть у стінах Кабміну і Радбезу.

Про свою безпеку переймається і лідер об'єднаної опозиції Арсеній Яценюк. Політика оберігають як мінімум три приватні охоронці, що пересуваються по місту на двох люксових позашляховиках Range Rover. У прес-службі Яценюка запевнили, що подібні заходи не примха, а "раціональні заходи безпеки життя лідера опозиції".

Корреспондент особисто переконався в тому, що список обережних чиновників ще ширший. Причому в нього входять ще й депутати.

Наприклад, на одне із засідань Ради Анатолія Кінаха, депутата і екс-прем'єра, привезли на розкішному Volkswagen Phaeton, який супроводжували два позашляховики Range Rover з парою бодігардів у кожному. А автомобіль віце-прем'єра Раїси Богатирьової, Mercedes-Benz E-класу, "підтримувала" охорона на двох Ford Mondeo.

На цьому тлі Ірина Бережна, нардеп фракції ПР, виглядає скромницею – її ніжно-блакитний Mercedes-Benz ML 350 несе в своєму лоні єдиного охоронця-водія.

Горбаль: Переважно охороною оточують себе ті депутати, які прийшли з великого бізнесу або, будучи на держслужбі, продовжують займатися ним

"Переважно охороною оточують себе ті депутати, які прийшли з великого бізнесу або, будучи на держслужбі, продовжують займатися ним", – розмірковує про повальне захоплення депутатів охороною регіонал Василь Горбаль. У нього самого є водій-бодігард, який працює з ним більше десяти років.

За спостереженнями Горбаля, найбільш обережними парламентаріями можна вважати нардепа від ПР Максима Луцького, а також лідера фракції Реформи заради майбутнього і перебіжчика з БЮТ Ігоря Рибакова. В останнього в штаті, за даними редакції, перебуває понад десять охоронців. У їхньому розпорядженні два мікроавтобуси Volkswagen Transporter і приватний вертоліт. Спроби видання з'ясувати, навіщо Рибакову такі сили супроводу, залишилися без відповіді: депутат не захотів спілкуватися.

Заневський вважає обережність парламентаріїв обґрунтованою. "Напруга в суспільстві і в депутатському корпусі досить серйозна: сорочки рвуть, дряпаються, б'ються. Тому якщо є у депутата можливість взяти охоронця – отже молодець. Довше проживе", – пояснює головний охоронець Януковича.

Але Сергій Кислов, генерал-майор СБУ, начальник УДО за часів президентства Леоніда Кучми, з іронією говорить про подібну моду. "У депутатів наявність охорони – більшою мірою показушний атрибут статусу. У кожного депутата, який поважає себе, повинна бути дорога машина, дружина, коханка і охоронець, як шафа", – посміхається Кислов.

Вкладення в безпеку

Якою б не була охорона – приватною або державною, – вона коштує пристойних грошей. Приватні бодігарди, як розповідає Горбаль, працюють на щомісячній ставці розміром приблизно 12-20 тис. грн. З представниками УДО все складніше. Бюджет структури на 2012 рік склав 334,2 млн грн. Ця сума в основному йде на зарплати й озброєння.

Приватні бодігарди, як розповідає Горбаль, працюють на щомісячній ставці розміром приблизно 12-20 тис. грн

Як каже Кислов, держохорона вищих посадових осіб отримує зброю найкращих світових марок. Однак подібної уваги до зарплат формально немає. Незважаючи на те що УДО має славу одного з найбільш елітних військових підрозділів і заробітки офіцерів тут удвічі вищі, ніж, приміром, у Внутрішніх військах або СБУ, на руки вони отримують в середньому 5 тис. грн.

Щоб якось скрасити ці скромні суми, держава, за словами Кислова, допомагає офіцерам іншими методами. "У співробітників УДО є соцгарантії – приміром, 50% знижка на оплату комунальних послуг, можливість отримати невелику земельну ділянку або квартиру", – розповідає екс-глава управління, додаючи, що в УДО квартирна черга йде швидко.

Заневський взагалі стверджує, що працює на громадських засадах. Мовляв, в Москві у нього є охоронний бізнес. А в Києві, крім житла в "гуртожитку", він отримав ще службові позашляховики Toyota Land Сruiser (від $ 70 тис.) і Mercedes-Benz GL-класу (від $ 125 тис.). Причому останній, запевняє охоронець, хоч і оформлено на нього, не є його власністю.

"Коли формується колона [президентського кортежу], іноді не вистачає [бюджетних] грошей для її комплектації. В такому разі купуються автомобілі і прикріплюються за фізичними особами", – трохи відкриває фінансові таємниці УДО росіянин.

Ще більше таємниць держохорони знає Микола Мельниченко, відомий своїми записами розмов у кабінеті Кучми. У бесіді з Корреспондентом по Skype екс-майор безпеки, який нині живе в США, розповів, що охоронці перших осіб України стають для чиновників найближчими людьми. І тому офіційні зарплати – дрібниця, їм доступні куди більш істотні блага.

Мельниченко: Бути в охороні Президента – це найкращий сценарій кар'єри для військового. Крім офіційних надбавок за збереження держтаємниці і за спецумови, близькість до панського плеча дає можливість вирішити всі побутові проблеми

"Бути в охороні Президента – це найкращий сценарій кар'єри для військового. Крім офіційних надбавок за збереження держтаємниці і за спецумови, близькість до панського плеча дає можливість вирішити всі побутові проблеми. Наприклад, охоронець у Кучми міг отримати землю в елітних районах Києва", – розповідає Мельниченко. Він хвалиться, що і сам скористався подібною можливістю. За відомостями екс-майора, зараз стан справ не змінився.

Для Мартіна Нанна, британця, експерта в галузі політичних піар-технологій, всі публічні і непублічні порядки української держохорони виглядають як уклад життя інопланетян. "У Великобританії тільки зірки рівня Елтона Джона дозволяють собі бодігардів, – каже Нанн, а після, подумавши, додає: – Ну або ті, кому явно є що приховувати від сторонніх поглядів".

***

Цей матеріал опубліковано в № 23 журналу Корреспондент від 16 червня 2012 року. Передрук публікацій журналу Кореспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.