Корреспондент: Точка зору. Божевільний Мишко

Михайло Саакашвілі робить абсолютно прості речі, щоб показати, що держава існує для громадян, а не навпаки, пише Вахтанг Кіпіані, головний редактор сайту Історична правда, у колонці, опублікованій у №24 журналу Кореспондент від 22 червня 2012 року.

Навряд чи більшість українців знають про існування маленького грузинського містечка Гурджаані. Я сам не виняток. Вікіпедія скупо орієнтує: 9,5 тис. мешканців, розташоване в Алазанській долині, унікальна двобанна церква, кілька музеїв, зокрема військової слави сім'ї Шалікашвілі, що дала світові чимало вояків – від героя Бородіна і до колишнього начальника Об'єднаного комітету начальників штабів армії США.

Спеціально їхати в Гурджаані – це означає любити вино.Але для молодого вина ще зарано. А просто так туди поїхати – гм, дещо дивно.Дивитися, як і в будь-якому українському райцентрі, особливо нема чого. Але на минулому тижні було навіщо. Знайомий порадив подивитися, як Мишко, тобто президент Михайло Саакашвілі, буде відкривати Будинок юстиції. 120 км цілком пристойними і без усякого Євро-2012 дорогами Сакартвело, і ми на місці.

Будинок юстиції – це таке грузинське ноу-хау. Всі держслужби – під одним дахом

Будинок юстиції – це таке грузинське ноу-хау. Нехай мене виправлять, але не доводилося чути, що десь ще реалізували таку елементарну сервісну ідею. Всі держслужби – під одним дахом. Будь-хто, хто стикався з необхідністю зібрати десяток документів, в тому числі "довідку про те, що у мене є довідка", погодиться з тим, що набагато зручніше, коли всі структури розташовані на відстані витягнутої руки.

Офіси юстиції – це сучасні будівлі зі скла (прозорі стіни– пунктик Саакашвілі, символ відкритості та відсутності корупції), вишколений персонал у фірмовому одязі. Перше враження – потрапив у банк. Але це державна установа, у якій можна отримати будь-який документ – від паспорта до диплома про вищу освіту, вирішити на місці всі питання, пов'язані з відкриттям бізнесу,операціями з нерухомістю (прощавай, БТІ!), зареєструвати шлюб, зробити цифровий підпис і так далі. Через єдине вікно можна отримати допомогу за 250 напрямками.

Ми приїхали в Гурджаані за годину до відкриття. У будівлю пускали тільки за журналістськими прес-картками. Сильно здивувавшись, що якимось вітром сюди занесло українців, нас впустили всередину. У натовпі колег мене відшукала Натія Бандзеладзе, прес-секретар Саакашвілі. Вона ... вибачилася,що через щільний графік не вдасться поставити запитання президенту. Хоча я і не збирався цього робити, але все одно рівень PR (у початковому сенсі – "зв'язків з громадськістю") вражає.

Саме відкриття офісу – нічого особливого. Президент, роззяви,охоронці, червона стрічка, вручення документів кільком громадянам, коротке звернення до преси. Десять хвилин, і в небі над Гурджаані задзижчав вертоліт Мишка.А центр обслуговування громадян запрацював у штатному режимі. Хоча ввечері опозиційний канал Маестро відкрив очі співгромадянам: виявляється, всі ті, хто зустрічав Саакашвілі, були привезені насильно.

Довелось чути й іншу "правду" – мовляв, після від'їзду президента всі комп'ютери та обладнання вантажать у трейлери і везуть в інше місто. Маячня, але хтось і такому вірить.

Колега Роланд – громадянин Грузії, який живе в Україні вже майже 20 років, вирішив перевірити на собі, як працює ця система. Його посвідчення особи – невелика пластикова, трохи побита часом картка. Питання до співробітниці: "Чи можна його оновити?". Відповідь: "Звичайно, сідайте".Питання: "А які документи, довідки треба принести?".

Відповідь: "Ніякі, все, що нам від вас потрібно, є в комп'ютері". Рукою нічого писати не треба. Все робить співробітник юстиції. На це йде одна хвилина. Прохання розписатися, але не кульковою ручкою, а за допомогою електронного пристрою. Далі – оплата вартості нового посвідчення біля іншої стійки. Товариш платить 30 ларі (близько 150 грн.). На це йде ще близько хвилини. Самофотографування за допомогою сучасного пристрою – ще хвилина. Все.

У підсумку справа зроблена. Без черги, без стомливого збирання паперів, протягом трьох хвилин і за прийнятні гроші

У підсумку справа зроблена. Без черги, без стомливого збирання паперів, протягом трьох хвилин і за прийнятні гроші. Через десять днів посвідчення можна буде отримати в будь-якому з будинків юстиції по країні – хоч у Тбілісі, хоч у Руставі, хоч у Батумі.

Ми нікуди не поспішали, але якщо б стояло завдання отримати необхідний документ терміново, на місці, – все те саме, тільки сума мита була б не 30 ларі, а 120. В касу, не треба нікого "стимулювати" і ні про що просити. Тут зроблено все, щоб мінімізувати традиційні корупційні практики.Хоче громадянин швидко – отримує послугу швидко, але дорожче. Хоче заощадити –платить менше, але доведеться почекати.

На прикладі будинків юстиції видно,що йому вдалося створити ефективну державу, що працює для громадянина. Ідея проста, її можна реалізувати і в Україні, але потрібна політична воля

У багатьох людей, які споживають інформацію з російських медіа, є стереотип – безумець Саакашвілі робить якісь екстравагантні заяви,займається будівництвом "потьомкінських сіл", проїдає величезні гранти американського держдепу і т. д. Насправді ж на прикладі будинків юстиції видно,що йому вдалося створити ефективну державу, що працює для громадянина. Ідея проста, її можна реалізувати і в Україні, але потрібна політична воля. Не треба говорити про боротьбу з корупцією, треба зробити те, що вже працює в Грузії, –систему, у якій немає необхідності платити хабар, а можна отримати потрібну послугу за прийнятною ціною.

До речі, симпатична співробітниця мін'юсту Ніно Утіашвілі,яка оформляла посвідчення моєму колезі, виявилася випускницею Одеського університету і чудово говорить українською. Натякаю, що якщо комусь з українців по дорозі до знаменитих винних льохів Алазанської долини закортить вирішити якісь юридичні питання, то, як кажуть, "ласкаво просимо" в Гурджаані.

***