НГ: Донбас виставляється на продаж

Україна планує продати більше 100 вугільних шахт по одній гривні за кожну. Керівник Фонду держмайна Олександр Рябченко повідомив, що право на купівлю отримають претенденти, які представлять найбільш перспективні інвестиційні плани, - пише Тетяна Івженко в російській Независимой газете.

Розпродаж планується провести в 2013 році. Участь в ньому, можливо, візьмуть і російські компанії. Зокрема мова може йти про перепрофілювання частини шахт з нерентабельного видобутку вугілля на перспективний видобуток шахтного метану.

На сьогодні в Україні існує більше 200 шахт. Приблизно половина з працюючих вже приватизовані. Як пояснив НГ один з чиновників, головну роль в цьому секторі відіграє компанія ДТЕК, яка перебуває під контролем депутата від Партії регіонів Ріната Ахметова. "А ті, що в держвласності, це один головний біль.

З держбюджету щорічно виділяється 1-1,5 мільярда доларів, щоб підтримувати їх на плаву. Але цих грошей мізерно мало, щоб замінити застаріле обладнання. Справа не тільки в зношеності, а й у тому, що видобуток на глибині понад 1000 метрів вимагає новітніх технологій, які коштують дорого", - сказав співрозмовник НГ.

Навесні в Києві обговорювалося питання про можливість перепрофілювання деяких шахт, на яких видобуток вугілля став нерентабельним і небезпечним. Гендиректор об'єднання "Укркокс" Анатолій Старовойт сказав агентству УНІАН, що вже розпочато роботи з пробного видобутку шахтного метану - "за технологією, аналогічною технології видобутку сланцевого газу". Хоча Газпром має досвід таких робіт на Кузбасі, в Києві сумніваються, що російська компанія захоче вкладати гроші в українські шахти.

Справа не тільки в зношеності, а й у тому, що видобуток на глибині понад 1000
метрів вимагає новітніх технологій, які коштують дорого

"Думаю, що приватизацією шахт зацікавляться в першу чергу місцеві бізнесмени. Проблема тільки в тому, що вони орієнтовані на швидкий прибуток, на вижимання останніх соків з того, що було створено ще за СРСР. Держава, зі свого боку, закладає в приватизаційні програми жорсткі вимоги до інвесторів, але найчастіше це стосується виконання покупцем соціальних програм, збереження робочих місць, заборони на перепрофілювання того чи іншого підприємства. Про програми розвитку, які потребують вкладення коштів, обидві сторони зазвичай швидко забувають", - сказав НГ експерт центру НОМОС Олександр Рябцев.

З іншого боку, інвестиції можуть бути виправданими, якщо держава передбачить можливості відновлення виробничих ланцюжків. Собівартість видобутку українського вугілля висока, тому частка імпорту зростає: з 15% в середині 1990-х до понад 40% в наш час. А на українських складах накопичуються мільйони тонн нереалізованих запасів місцевого видобутку. "Якщо просто спалювати вугілля, то, звичайно, вигідніше купувати його в Польщі або, наприклад, в Росії. Але українське вугілля дуже якісне, це антрацити, його розумно було б використовувати в нафтохімічній галузі для виробництва продукції з високою доданою вартістю. Такі виробничі ланцюжки зруйновані, але, якщо їх відновити, тоді є сенс вкладати кошти у видобуток дорогого вугілля", - пояснив Рябцев.

Керівник Інституту енергетичних досліджень Юрій Корольчук вважає, що другим привабливим для інвесторів моментом могли б стати підвищення тарифів на електроенергію і реформа системи Теплокомуненерго. У такому разі вартість вугілля можна було б компенсувати, а бізнесмени були б зацікавлені у видобутку вугілля, яке могли б використовувати для своїх же підприємств.

Влада переслідує не тільки мету заощадити бюджетні кошти, а й випередити виступи
шахтарів

Український уряд не представив поки плану розвитку, що включає суміжні галузі. В енергетичних стратегіях мова йде тільки про нарощування обсягів видобутку вугілля, яким планується по можливості заміщати дорогий російський газ. Щоб збільшити видобуток, потрібні технології, які повинні будуть принести з собою нові власники шахт.

Політолог Сергій Таран вважає, що влада переслідує не тільки мету заощадити бюджетні кошти, а й випередити виступи шахтарів. "На сході України шахти - це робочі місця для цілих містечок і селищ. Прибуткові підприємства давно перейшли в приватну власність, іншим держава виділяла дотації з держбюджету. Але до шахтарів ці гроші часто не доходили, осідали в кишенях керівних товаришів. А будь-яка влада побоюється шахтарських виступів. Тому ще в період президентства Ющенка виникла ідея продати практично всі шахти, вимагаючи від нових власників взяти на себе турботу про шахтарів. Зараз робиться нова спроба вирішити стару проблему", - зазначив експерт. Він вважає, що успішність виконання завдання багато в чому залежатиме від того, які інвестиційні зобов'язання розробить Фонд держмайна і які структури захочуть брати участь в конкурсах. Ситуація проясниться до осені, вважають експерти.

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів