Корреспондент: Гальмівний шлях. Лист з Гонконгу

Стрімкий темп життя, типовий для азіатських мегаполісів, у Гонконгу гальмують гаджети – майже всі пішоходи на ходу пишуть смс-ки або бавляться комп'ютерними іграми, пише фотограф Олександр Брильов у № 24 журналу Корреспондент від 22 червня 2012 року.

У Гонконгу я живу вже не перший місяць, і день за днем ​​це дивовижне місто спростовує мої очікування, руйнує стереотипи, не перестаючи підносити нові і нові сюрпризи.

Загальновідомий факт, що Гонконг – суперсучасне і густонаселене місто, сконцентроване на клаптику суші. І, виходячи з літака, я очікував побачити разючий урбанізований пейзаж – прилипші одне до одного хмарочоси від краю до краю. Насправді, Гонконг виявився не настільки урбанізованим. Його площу, 1.100 кв. км, можна порівняти з площею Москви, і вона на третину більша за Київ. Населення ж міста складає 7 млн ​​осіб, що за мірками Південно-Східної Азії не так вже й багато.

Щільно забудована лише вузька прибережна смуга, в той час як за її межами збережені тропічні ліси, що вкривають гори і пагорби. Це зумовлено як більш високою вартістю будівництва в горах, так і прагненням зберегти природу поруч з галасливим і загазованим містом.

У Гонконгу немає найвищих у світі хмарочосів – у цьому виді спорту першість давно перехопили Сингапур, Куала-Лумпур та арабські мегаполіси. Сучасний Гонконг будувався протягом 1960-1970-х років, коли він був першими і головними воротами західних капіталів до Південно-Східної Азії. Тоді Сингапур ще не відкрив світові своє економічне диво, В'єтнам, Камбоджа і Лаос перебували в хаосі громадянських воєн, а Китай ховався за залізною завісою. Проте транспортна інфраструктура Гонконгу і сьогодні ідеальна, аеропорт зручний і ефективний, дорожні розв'язки і тунелі рятують від заторів.

Сучасний Гонконг будувався протягом 1960-1970-х років, коли він був першими і головними воротами західних капіталів до Південно-Східної Азії

Гонконг, колишня британська колонія, місто-держава, що зберегло автономію після його формальної передачі Великобританією Китаю у 1997 році, має власний уряд і парламент, самостійно визначає іміграційні та візові правила і зберегло власну валюту – гонконгський долар, курс якого стабільний.

Проте це далеко не вся правда про сучасний Гонконг: у місцевій політиці йде гостра боротьба між прихильниками збереження статусу кво й лобістами інтеграції з Китаєм. Парламент і глава держави, який має тут комерційний титул "виконавчий директор", обираються лише частково прямим голосуванням. Більша частина депутатів і виконавчий директор обираються вузькою групою виборців, формування якої не цілком прозоре, що дає китайському уряду можливість просувати лояльних політиків, і Китай регулярно користується цією можливістю.

Деякі мешканці Гонконгу, зрозуміло, цінують свої свободи. Їх обурює кожен факт порушення політичної традиції. Приблизно раз на тиждень я спостерігаю вуличні демонстрації на підтримку тих чи інших політиків чи рішень. Демонстрації проходять організовано і мирно, я б навіть сказав, нудно. Зібралися, підняли транспаранти, пройшли проспектами під охороною поліції, покричали, розійшлися.

А рядовий електорат голосує приблизно так само, як європейці й американці: хто краще виглядав на теледебатах, той і отримує голоси. Різниці у політичних програмах люди не помічають і загрози втрати автономії не відчувають. І їх можна зрозуміти – адже Facebook і Twitter, як і раніше, доступні, на відміну від Китаю, де ці сайти закриті за розпорядженням влади.

До останнього часу Гонконг був комерційними воротами до Китаю, проте зараз ця його цінність нівелюється. Поруч розташовані нові ворота – вільні економічні зони Шеньчжень і Макао.

До останнього часу Гонконг був комерційними воротами до Китаю, проте зараз ця його цінність нівелюється. Поруч знаходяться нові ворота – вільні економічні зони Шеньчжень і Макао

Мабуть, найпоширеніший міф говорить: "Гонконг – рай для любителів шопінгу". Це зовсім не так. Незважаючи на відсутність ПДВ, майже повної відсутності митних зборів і символічного податку на прибуток, Гонконг вже не є найдешевшим місцем для придбання електроніки. У США ціни нижчі, а в Україні переважно не вищі. До того ж шопінг у Гонконгу незручний. Тут тісно, ​​багатолюдно і немає великих магазинів. Тісні лавочки розміром із середньостатистичну українську кухню мають широкий асортимент, де вам буде вкрай важко вибирати, перевіряти і тестувати майбутню покупку.

За високої швидкості темпу життя люди тут рухаються неспішно: їх гальмують всілякі девайси, якими вони займаються на ходу. І, виходячи з потягу метро, ​​ви можете наштовхнутися на спину студента, що ще дописує смс-ку, або бабусі, яка дограє у тетріс.

Втім, засиджуватися на одному місці у Гонконгу ніколи. Різноманітність страв багатонаціональної кухні в місцевих ресторанах колосальна, а якість їжі буде однаково бездоганною в у дорогому закладі, і у дешевій забігайлівці.

Засиджуватися на одному місці у Гонконгу ніколи. Різноманітність страв багатонаціональної кухні в місцевих ресторанах колосальна, а якість їжі буде однаково бездоганною і у дорогому закладі, і у дешевій забігайлівці

У двох кроках від жвавого центру завжди знайдеться місце для пробіжок і прогулянок. Мальовничі острови, що оточують місто, зберігають цікаві релігійні та етнічні пам'ятки. Крім того, Гонконг залишається зручним стартовим пунктом подорожі до Азії, особливо до Китаю.

До того ж тривалий час Гонконг був першими воротами до Азії для європейців. І як перше кохання, завжди залишиться у серці того, хто тут побував.

***

Цей матеріал опубліковано в № 24 журналу Корреспондент від 22 червня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.