РГ: Націоналісти проковтнули язика
Партії регіонів, схоже, вдалося досягти перелому у конфлікті навколо закону Про основи державної мовної політики, - пише Павло Дульман уРоссийской газете.
Спікер Ради Володимир Литвин, який спочатку виступав проти закону, уже подає примирливі сигнали, а мітинг супротивників документа поруч з Українським домом перетворився на чергову пам'ятку для гостей української столиці.
"Лента за лентою набої подавай", - співали старий бандерівський марш стоячи на сходах Українського дому двоє чоловіків, схожих на протестантських проповідників - "білий верх, чорний низ". Масовка, що оточила їх, - чоловік тридцять - намагалася підспівувати. Потім мікрофон, як у караоке-барі, переходив наступним учасникам мітингу - молодим українським поетам, інтернет-публіцистам і просто персонажам політичної тусовки. На сходинках головного українського палацу мистецтв і біля входу розташувалася пара сотень співчуваючих слухачів із прапорами. Майже кожен учасник - окремий типаж. Ось екзальтовані пенсіонерки з біло-червоними прапорами Батьківщини, студенти-хіпстери з палаючим поглядом, чоловіки з чубами у вишиванках або чорних футболках націоналістичної партії Свобода, греко-католицький священик та особи без якоїсь мети. В епіцентрі подій України на кінець другого дня акції непокори перебувало не більше трьохсот чоловік.
Ось екзальтовані пенсіонерки з біло-червоними прапорами Батьківщини, студенти-хіпстери з палаючим поглядом, чоловіки з чубами у вишиванках або чорних
футболках націоналістичної партії Свобода,греко-католицький священик та особи без якоїсь мети
Тривоги, як перед неминучим боєм, схоже, ніхто не відчував. Після обережної спроби розсіяти натовп, розпочатої напередодні, кілька сотень бійців спецпідрозділів Беркут зосередилися в тіні біля фонтанів, позаду від головного входу, навіть не заходячи на умовну територію мітингу. І хоча спілкуватися із пресою вони не поспішали, один із командирів все-таки лаконічно відповів на запитання, що буде далі: "Я останнього разу за "помаранчевих" голосував. І більше не хочу. Надійде наказ - усіх запакуємо". Але наказу не надходило.
"Завтра схлинуть найстійкіші. А потім голодуючих оточать огорожею, як під Печерським судом, і будуть показувати за гроші. Все ж краще, ніж розганяти", - спокійно і російською сказав один з активних учасників процесу. Принаймні, так здалося на перший погляд. Він постійно говорив по телефону, підходив до груп прапороносців, спілкувався, загалом займався справою. Це був "рекрутер" - збирач масовки. Назвемо його Андрієм. Ветеран "майданних" воєн розповів кореспонденту РГ чимало цікавого про те, що відбувається. "Немає народу, немає і руху. Їм би до Ради, уряду піти. А з ким? Якби восени справа була, я б по студентських гуртожитках чоловік сто зібрав би. А зараз там одні двієчники на перездачі чекають. Їм не до того. Літо , всім не до того. Навіть колгоспникам "западенським". Регіонали тут правильно розрахували. Та й бюджет кволий - сімдесят гривень на людину. За ці гроші хіба алкоголіків під ларьками збирати. "Регіонали" зазвичай щедріші".
Реальне життя увійшло у дисонанс із тією картинкою, яку малювали опозиційні ЗМІ, у ній не було й тіні тих жвавих протестних настроїв, які панують в інтернеті
"Ти на цих чубатих активістів не дивися, вони не страшні, - продовжував Андрій. - Це купрівці (КУПР - коаліція учасників "помаранчевої" революції. - П.Д), професійні політбомжі. Як із західних областей на революцію приїхали, так сьомий рік по "общагам" у Києві і живуть, професійні мітингарі. Та й місце для мітингу - так собі: транспортна розв'язка, місця мало, ні підійти великою групою, ні рух перекрити, - професійно міркував Андрій. "ОМОН тут не київський і не донецький. Знаєш, як визначити? Перед Євро всьому Беркуту у приймаючих містах нову форму, щитки, шоломи закупили. Усе за європейськими стандартами. А ці - у старому", - чи то жартома, чи то всерйоз пояснив співрозмовник. "А знаєш, як ці депутати голодують? - Запитав раптово він (семеро "помаранчевих" депутатів, нагадаємо, оголосили голодування). - Вони ось зараз попозують перед камерами, а потім їм у туалет захочеться, водичку ж вони п'ють. А туалет - лише у найближчому ресторані, до палацу їх не пускають. Ось там-то, у туалеті, помічники їхні з їжею і чекають. Клоунада загалом. А їхні діти завтра поїдуть гольф-клуб відкривати", - із якоюсь злістю та втомою резюмував Андрій.
Дійсно, акція протесту проти російської мови у російськомовному, як раптово з'ясувалося, Києві, задихнулася, ледь почавшись. Реальне життя увійшло в дисонанс із тією картинкою, яку малювали опозиційні ЗМІ, у ньому не було й тіні тих жвавих протестних настроїв, які панують в інтернеті. З цим, схоже, змирилися і помітні депутати від опозиції на кшталт Арсенія Яценюка та Віталія Кличка, які більше не тішать своєю присутністю масовку біля Українського дому. Можливо, їхніх радників відвідала ідея, що люто виступати проти російської мови - не надто далекоглядно, якщо вони хочуть хоч щось отримати на парламентських виборах у російськомовних регіонах.
Схожа думка відвідала і спікера Ради Володимира Литвина. Для початку його прес-служба пояснила, що Володимир Михайлович обурений порушенням регламенту, але не самим законом. І якби все було за правилами, то він, можливо, і підписав би його. У секретаріаті Ради досі немає прохання Литвина про відставку, про що повідомив лідер парламентської більшості Олександр Єфремов. На момент підписання цього номера РГ засідання Верховної ради вів перший віце-спікер Адам Мартинюк, депутати приймали "господарські закони", наприклад, про земельний аукціон, а от про місце знаходження Литвина нікому нічого не було відомо.
***