Корреспондент: Точка зору. Запаморочення від успіхів

Євро-2012 приємно здивувало скептично налаштованих щодо України європейців і викликало сплеск оптимізму серед співвітчизників. Хоча реальних приводів для радості немає – за час турніру ні наша країна, ні життя її жителів кардинально не змінилися, пише у своїй колонці Андрій Смирнов, редактор рубрики Країна журналу Корреспондент, у №26 видання від 6 липня 2012 року.

П'ятий або шостий день Євро-2012. Національна збірна України вже виграла свій перший матч. Вулиці Києва сповнені захоплених українців. Тренд сезону – жовто-блакитні прапорці на автомобілях. Кияни та інші українці випромінюють благодушність щодо заїжджих фанатів. Налившись пивом, шведи зі "свого" Труханового острова передають усій Європі заряд оптимізму стосовно чудової країни – України. Європейська преса вже помітила, як добре все на берегах Дніпра.

П'ятий або шостий день Євро-2012. Гіпермаркет французької мережі на столичній Окружній. У черзі до однієї з кас – чотири дівчини африканського походження. До них рухається група молодих чоловіків корінної національності, з пивом у візках і в животах. Один з них починає вголос закликати дівчат негайно пройти в одне не найприємніше місце, звідки негайно вирушати подалі від України. Дівчата мовчки ретируються до дальніх кас. Розбурханого молодця стримує один з його супутників, через що між ними спалахує суперечка. Зовнішньополітичний конфлікт вичерпано, внутрішньоукраїнський гасить пиво і дружба.

Я описав цю ситуацію не тому, що хочу підкреслити потаємний расизм, властивий жителям України. Дурні зустрічаються скрізь, і за групою п'яниць не варто судити про всю країну.

Однак по добрих і чуйних людях, які зустрілися іноземцям де-небудь в центральній частині Києва, Львова, Харкова чи Донецька, теж не можна оцінювати всю нашу батьківщину. І якщо англійські фани пронесли символічну труну по шахтарській столиці в оточенні позитивних людей і міліції, наголосивши, що Україна – "гуд", і навіть "супер-гуд", це не означає, що вони зможуть спокійно пересуватися околицями того таки Донецька після закінчення Євро.

Іноземці, які захлинаючись хвалять зараз Україну, навряд чи говорили б про неї так само захоплено, якщо б вони не мали на пам'яті вкрай негативних передфутбольних публікацій європейських ЗМІ

Іноземці, які захлинаючись хвалять зараз Україну, навряд чи говорили б про неї так само захоплено, якщо б вони не мали на пам'яті вкрай негативних передфутбольних публікацій європейських ЗМІ, у яких нашу країну малювали породженням пекла. Той, хто їде в обитель зла, готується до найгіршого, але якщо в результаті його життю загрожує лише дешеве пиво і неймовірна краса дівчат, він зрадіє.

Ще один пункт, який робить нашу країну привабливою, – в напарниці їй дісталася не найуспішніша країна ЄС. У порівнянні обох господинь турніру Україна виглядає небагатою, зате чарівною Попелюшкою.

У підсумку українська влада і пересічні громадяни повірили у власну винятковість. І ось уже Президент разом з прем'єром та іншими держособами бачить стрімкий рух до Європи, і потоки туристів, що стомилися в очікуванні на наших кордонах. Віктор Янукович договорився до того, що заявив: "Уболівальники з усіх країн Європи та з усього світу побачили, що Україна – це сучасна європейська держава".

Але вірити, що ЄС кинеться дружити з Україною, а громадяни Євросоюзу натовпами кинуться до нас у гості, отже перебувати у світі ілюзій.

Ні ми, ні наша країна не стали кардинально кращими.Українці все так само ліниві, озлоблені і, як і раніше, готові стягнути з будь-якого приїжджого якомога більше
грошей. І країна наша колишня: тут надзвичайний розрив між бідними і багатими, тут найуспішніші бізнесмени – це великі чиновники

Ні ми, ні наша країна не стали кардинально кращими. Українці все так само ліниві, озлоблені і, як і раніше, готові стягнути з будь-якого приїжджого якомога більше грошей. І країна наша колишня: тут надзвичайний розрив між бідними і багатими, тут найуспішніші бізнесмени – це великі чиновники. У нашій країні слова "міліція" і "катування", як і раніше, – синоніми, а "міліція" і "закон" – антоніми. Наші політики все так само мріють нас обдурити, а ми звично обманюємося.

А ось у Заходу, якщо уважніше до нього прислухатися, ілюзій немає.

Опитані Корреспондентом європейські вболівальники хвалили дешеве пиво, чуйних людей і навіть міліціонерів. Але мало хто з мандрівників їде в чужу країну напитися, брататися з місцевими і поговорити з правоохоронцями. Зазвичай туристів приваблюють пам'ятки, природа, оригінальний побут і комфорт. Тобто все те, чого жоден з уболівальників і не назвав. Не дивно – фани, які до нас приїхали, цього всього не бачили, хоча б тому, що й не прагнули. Але навіть якщо б їм припекло познайомитися з Україною ближче, шанси були б невеликі: наша країна неохоче, без комфорту і лише за великі гроші розлучається з власними чудесами. Адже інфраструктура в "сучасній європейській державі" у зародковому стані, готелі дороги, пересування по містах і трасах загрожує неприємними контактами, наприклад з державтоінспекцією. І місцеве населення майже не говорить англійською. Стадіони, дві-три автомагістралі з кількома напівшвидкісними поїздами і авіатерміналами загального становища ніяк не змінюють.

Стадіони, дві-три автомагістралі з кількома напівшвидкісними поїздами і авіатерміналами загального становища ніяк не змінюють

Євро-2012 не задурманило мозок і європейським політикам. Навіть президент Польщі Броніслав Коморовський – а який ще політик з ЄС може бути ближчим до Києва, як не глава держави, що розділила з нами чемпіонат, – приїхавши на фінал турніру, не повівся на всю нашу блискучу футбольну мішуру, і заявив: євроінтеграція України перебуває під великим питанням через внутрішньополітичну ситуацію.

Щоб подивитися на самих себе тверезим європейським поглядом, українцям варто припинити нестримно радіти успіхам усього турніру і звернути увагу на виступ національної збірної. У ній, як в дзеркалі, ми побачимо реальних себе – команду, що випадково потрапила на турнір, з малоуспішним, але самовпевненим і грубим тренером і з посередніми за європейськими мірками гравцями. Якщо така збірна домагається успіху, то лише завдяки вдалому розташуванню зірок на небі.

Змінити стан справ можна, але для цього потрібно зрозуміти, що Євро-2012 – це один епізод. Щоб зробити успішну європейську кар'єру, його недостатньо: потрібно відкинути всі ілюзії, згадати про те, що свято не вічне, і засукати рукава. І наполегливо працювати над собою і своєю країною, як молоді футболісти, які бажають довести, що гідні постійно грати на найвищому рівні. Почати ці виснажливі, але необхідні тренування можна вже восени, коли в країні пройдуть вибори у тренерський штаб, який і визначить майбутній малюнок гри нашої спільної збірної.

***