Корреспондент: Дні відкритих дверей. Для багатьох іноземних фанатів Україна стала і безкоштовним домом

Для деяких іноземних уболівальників Україна стала не тільки місцем ігор Євро-2012, але й безкоштовним домом, пише Христина Бердинських у №26 журналу Корреспондент від 6 липня 2012 року.

За кілька днів Євро 25-річний співробітник кінофестивалю Молодість Андрій Кондор непогано вивчив польські звичаї, і їхати в гості до західної сусідки України йому для цього не довелося – Польща прийшла в його будинок сама в образі двох поляків, яких Кондор на кілька днів безкоштовно прихистив у себе вдома.

Для українця це був альтруїзм у квадраті, адже він за це житло платить: двокімнатна квартира, половина якої дісталася приїжджим фанатам, – арендована. Сусід, на пару з яким Кондор орендує апартаменти, на свята поїхав з Києва, і хлопець виділив площу, що звільнилася, чужинцям.

"Навіть якщо б кімната була зайнята, мені все одно хотілося б когось прийняти під час Євро. Це інтеграція з ЄС, тільки на індивідуальному рівні", – жартує він.

Полька Александра Жак, подружка тих фанів, яких прихистив у себе Кондор, теж знайшла безкоштовний дах над головою в одного з киян. Спочатку користуватися добротою українців Жак не планувала, але коли разом з подругою купила квитки на фінальну гру в Києві і стала шукати номер в київському хостелі або готелі, то була ошелешена захмарними цінами.

"Я подумала, що, якщо мені готель коштуватиме дорожче, ніж квиток на фінал, я не поїду в Україну", – каже полька. Намагаючись знайти вихід, вона звернулася за допомогою до знайомих в Україні, ті порадили своїх друзів. Так Жак і знайшла собі житло.

Напередодні чемпіонату частина громадян України об'єдналася у співдружність людей, готових прийняти іноземців задарма.
Для цього потрібно було розмістити оголошення на сайті rooms4free.org.ua. Співвітчизники опублікували 500 оголошень, з боку іноземців надійшло 250 зустрічних прохань

Сотні, якщо не тисячі іноземців під час Євро-2012 скористалися гостинністю українців. Напередодні чемпіонату, дізнавшись про високі ціни в готелях, частина громадян України об'єдналася у співдружність людей, готових прийняти іноземців задарма. Для цього потрібно було розмістити оголошення на сайті rooms4free.org.ua. За словами Максима Продана, автора ідеї, співвітчизники опублікували 500 оголошень, а з боку іноземців надійшло 250 зустрічних прохань.

Ще частина закордонних уболівальників шукали собі притулок через міжнародну гостьову мережу Каучсерфінг (couchsurfing), що об'єднує мандрівників з усього світу. Там реєструються люди, готові безкоштовно надавати нічліг на кілька днів.

Мережа на допомогу

Олег Спісь, 36-річний менеджер будівельних проектів, зареєструвався в мережі Каучсерфінг тільки через Євро-2012. Сам він побував у всіх європейських країнах, США і Канаді і знає, що надання безкоштовного нічлігу на кілька днів – поширене явище у світі, яким користуються навіть забезпечені туристи.

Тому Спісь не сумнівався, що охочі на його квадратні метри знайдуться. І не помилився: по інтернету до нього звернувся 26-річний чех, який мешкає в Швейцарії, з проханням надати йому притулок на кілька днів в останніх числах червня.

Найсмішніше, що гість – Том Коричан – їхав в Україну не заради футболу, а на весілля свого друга, яке мало відбутися в Криму. До цього святкування чех мав намір оглянути Київ.

Тепер, сидячи в трикімнатній квартирі Спіся, Коричан каже, що вперше звернувся за подібною допомогою. Під час вибору людини, готової дати нічліг, він був обережний, звертав увагу на сімейний статус. "Я подумав: якщо відгукнуться студенти або людина, що живе сама, – це ненадійно", – пояснює чех. Спісь пройшов "добір" – у нього виявилася сім'я.

Іноземець отримав окрему кімнату й умовами залишився задоволений. Труднощів у спілкуванні з українською родиною у гостя, студента факультету історії, не виникло: він уже неодноразово бував у Москві і говорить гарною російською.

Саме цією мовою він і описав Корреспонденту, що в порівнянні з Білокам'яною українська столиця виглядає чистішою, люди тут більш відкриті, а на дорогах водії поводяться дисципліновано, не так, як москвичі. Зі швейцарськими містами чех Київ порівнювати не став.

А ось швед Йонас Найберг, директор стокгольмського оркестру, в компанії зі своїм сином Ісаком їхав саме на чемпіонат. Ціни в українських готелях та відсутність вільних місць привели цю солідну людину до думки пошукати дармове житло. З деяким побоюванням він написав одному з киян, розмістив в Мережі відповідне оголошення, і домовився про нічліг на кілька днів. Тепер Найберг каже, що їхав, очікуючи чого завгодно – аж до того, що його "кинуть".

Але в дійсності його зустрів в аеропорту 36-річний столичний перекладач Дмитро, відвіз до себе додому, познайомив з дружиною Анастасією і трирічною донькою Сашею.

Господарі непогано говорили англійською, швед трохи розумів по-російськи, тому спілкувалися обидві сторони вільно. До послуг гостей була окрема кімната, а на сніданок господиня готувала нащадкам вікінгів млинці та інші смаколики.

"Чудові господарі, гостинні, і взагалі наймиліші люди, яких я коли-небудь зустрічав. Навіть з їхньою маленькою донькою ми знайшли спільну мову", – згадує Найберг.

Чисто англійська історія

Спілкуючись з українцями, які приймали гостей під час Євро-2012, Корреспондент звернув увагу, що таким чином робили переважно люди, які бували за кордоном або навчалися там. Наприклад, Кондор сам знаходив безкоштовний нічліг у Німеччині.

Але серед тих, хто дав притулок у себе заїжджим фанатам, були й випадкові люди. Один з них – Віталій Гощенко, 22-річний київський бармен. На жодних сайтах він не реєструвався, ніяких планів не виношував. Але 15 червня, в день гри Англія – ​​Швеція, що проходила в Києві, в його бар, розташований у центрі столиці, зайшов англійський фанат. Замовив келих пива, і запитав: "О котрій зачиняється заклад?". Гощенко відповів: працюємо, мовляв, до останнього клієнта.

"Англієць посміхнувся, і каже: "Тоді я буду вашим останнім гостем, тому що мені нікуди йти", – розповідає бармен. – А потім дістав книгу і почав читати, попиваючи пиво".

Британський підданий, що влаштувався в барі Гощенка, як виявилося потім, приїхав в Україну сам – зібрати компанію йому не вдалося. Чекати свого рейсу на батьківщину йому теж довелося наодинці.

Оглянувши сумну постать, яка потягувала хмільний напій, українець вирішив: якщо він хоче потрапити додому, треба брати із собою і цього англійця. Стівен Хілер, 27-річний працівник дипломатичного відомства Великобританії, не відразу прийняв допомогу від бармена, але після другого келиха пива погодився.

Тепер Хілер, з яким Корреспондент зв'язався електронною поштою, розповідає, що спочатку розраховував провести ніч, гуляючи по місту або зупинившись в якій-небудь крамниці. Варіант, запропонований Гощенком, йому сподобався більше.

О другій ночі бармен і його британський клієнт вирушили на нічліг. Англієць здивувався, дізнавшись, що кінцевий пункт їхнього шляху – трикімнатна квартира, в якій його новий знайомий живе з батьками і сестрою. Але місце гостю все одно знайшлося – на розкладному кріслі-ліжку в кімнаті бармена.

Батьки, виявивши вранці в своєму домі несподіваного гостя, не злякалися, а, навпаки, зраділи. Тільки шкодували, за словами Гощенка, що їх ніхто не попередив
про нічного візитера, – тоді вони приготували б йому на сніданок щось особливе

Батьки, виявивши вранці в своєму домі несподіваного гостя, не злякалися, а, навпаки, зраділи. Тільки шкодували, за словами Гощенка, що їх ніхто не попередив про нічного візитера, – тоді вони приготували б йому на сніданок щось особливе. Але й те, що вдалося по-швидкому зібрати на стіл, – макарони, овочі, сир, – за словами Хілера, виявилося смачним.

Далі була екскурсія в музей Великої вітчизняної війни, яку для англосакса провела сестра його нічного рятівника. Причому не експонати, а сама киянка стала для Хілера основою програми. "Вона дуже гарна, як і більшість українських дівчат. Тому екскурсія була приголомшливою", – згадує англієць.

Втім, гість Євро зберіг в пам'яті спогад про ще одного члена сім'ї Гощенка – кота. Коли Хілер прокинувся, тварина сиділа біля його обличчя й уважно вивчала незнайомця.

Того самого дня англійський фанат поїхав на батьківщину. Однак доба, проведена в Києві, настільки його вразила, що він продовжує спілкуватися з киянами, які його прихистили, електронною поштою.

Гощенко просто задоволений, що його родина справила на гостя приємне враження. А ось Кондор, який надав житло полякам, мислить більш глобально. "Сподіваюся, українська гостинність під час Євро трохи поліпшить імідж України", – каже співвітчизник.

***

Цей матеріал опубліковано в № 26 журналу Корреспондент від 6 липня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.