Корреспондент: Лист із Чехії. Тривимірний простір

Прага у порівнянні з іншими містами світу може похвалитися відразу трьома перевагами: чудовим пивом за ціною мінералки, найхаотичнішою у світі забудовою і, нарешті, – зазирніть до путівників – це найромантичніше місто Європи, пише Оксана Мамченкова, керівник інформаційно-довідкової служби журналу Корреспондент, у рубриці Лист з ... у № 28 видання від 20 липня 2012 року.

У Празі, за великим рахунком, навряд чи допоможе путівник, туроператор або гід. Поради першого зустрічного слухати теж загалом не варто. І все ж, ось кілька пропозицій, як найкраще провести час у місті, де російську чути частіше, ніж чеську, пиво коштує дешевше, ніж чай, а концентрація легенд на метр квадратний значно перевищує допускну норму.

Варіант номер один безпрограшний настільки ж, наскільки він простий і очевидний. Розташований на західному березі Влтави пагорб Петршин входить до числа найголовніших пунктів туристичних маршрутів  історичним районом Мала Страна. В язичницьку добу тут вклонялися Перуну, а після прийняття християнства стали проголошувати молитви у каплиці святого Лаврентія. У Середньовіччі на пагорбі були каменоломні та церковні виноградники, з XVII століття – приватні сади, доступ до яких відкрили лише у кінці XIX століття.

Сьогодні Петршинський пагорб приваблює туристів оглядовою вежею (скромних розмірів варіація на тему Ейфелевої вежі, поставлена ​​Чеським клубом туристів у 1891 році), лабіринтом з кривих дзеркал (заслуга того ж винахідливого туристичного клубу), костелом святого Лаврентія (його почали будувати ще в Х столітті, а сучасного вигляду набув лише у кінці XVIII століття) і величезним розарієм.

Йти на Петршинський пагорб заради фантастичних краєвидів на старе місто, тихих і безлюдних стежок між горіховими чагарниками і виступами піщанику, заради фруктових садів і лавандових галявин

Втім, підніматися на пагорб заради цих атракцій сенсу немає. Йти туди варто заради фантастичних краєвидів на старе місто, тихих і безлюдних стежок між горіховими чагарниками і виступами піщанику, заради фруктових садів і лавандових галявин.

Найзручніше за все добиратися на Петршин на фунікулері від вулиці Уєзд. Потім варто швидко оглянути пам'ятки і мерщій повернути на першу ж тиху звивисту доріжку. Некваплива прогулянка принесе свої плоди – ви, напевно, потрапите на декілька несподіваних оглядових майданчиків і побачите собор святого Віта краще, ніж з будь-якої іншої точки в місті. Йти на пагорб краще спекотного дня, коли міська бруківка надзвичайно розжарюється, тінисті хащі Петршина дарують прохолоду.

А ось до іншого міського парку, сади Рігерови, варто піти ближче до вечора. Розбиті на зорі ХХ століття сади розташовані на височині на правому березі Влтави, таким чином, звідси можна милуватися верхівками численних костелів Старого Місця, освітлених променями західного сонця. У темний час доби, до слова, краєвиди не менш приголомшливі, адже всі окраси висвітлені дуже грамотно.

Біля входу до садів встановлений план місцевості, де позначені особливо "романтичні" ділянки – більшість путівників світу називають Прагу найкращим
містом для закоханих. Однак шукати тиші та самоти я б тут не радила

Біля входу до садів встановлений план місцевості, де позначені особливо "романтичні" ділянки – більшість путівників світу називають Прагу найкращим містом для закоханих. Однак шукати тиші та самоти я б тут не радила. Найвигідніші з точки зору огляду пагорби парку щільно зайняті місцевою молоддю, яка веселиться і потягує пиво. Рекомендую зайнятися тим самим. Романтиці це дивним чином іде на користь.

Далі варто відправитися на північ, у район Троя. Якщо сісти біля метро Влтавська на автобус і доїхати до кінцевої зупинки, ви опинитеся на роздоріжжі: наліво підеш – до Тройського замку потрапиш, направо – до ботсаду, ну а прямо розташований зоопарк.

Празький зоопарк відкритий у 1931 році, входить до рейтингу найкращих зоопарків світу, де мешкають понад 600 видів тварин. Його територія величезна, і побачити тут можна будь-кого, від тапіра до білого ведмедя. Хоча які б тварини не були вашими особистими фаворитами, ви, напевно, проведете не менше ніж півгодини біля вольєру з малюками-сурикатами.

Празький зоопарк відкритий у 1931 році, входить до рейтингу найкращих зоопарків світу, де мешкають понад 600 видів тварин. Приїжджати потрібно вранці і гуляти протягом усього дня

Приїжджати потрібно вранці і гуляти протягом усього дня. Місць, де смачно і недорого нагодують, достатньо. А якщо захочеться з'їсти легкий десерт на ходу, спробуйте місцевих вафель – тоненький, блідуватий на перший погляд коржик сантиметрів 15 у діаметрі буде чудовим на смак.

Враховуючи, що парків багато не буває, далі варто обрати парк Летна, що розташувався на лівому березі річки у трохи віддаленому від центру районі Холішовіце. Парк був відкритий ще у 1860-му, сто років по тому у ньому звели гігантських розмірів пам'ятник Сталіну, який було видно з усіх точок міста. Але довго на своєму місці він не затримався. Зараз на його місці височить здоровенний метроном, який задає міському життю досить розслабленого ритму.

Тут багато бігунів і ролерів, а також традиційно багато для Праги собак на вигулі. Майданчик у метронома обмилували скейтери, а інший, трохи далі – любителі пива. Пивний сад дійсно гарний – лавки зі столиками тут розставлені біля обриву, краєвиди неймовірно казкові.

І якщо парки все ж набридли, а від барочно-ренесансної архітектури вже хочеться втекти, є чудовий вихід – галереї. Ідеальним варіантом може стати Ярмарковий палац у Холішовіце. Гігантська конструктивістська будівля 1924 року сповна заповнена живописом і скульптурою на будь-який смак. Обійти все за один раз не можливо, тому доведеться вибирати між французькими майстрами XIX-XX століть (свій голос віддаю за них), досить різноманітною експозицією західного мистецтва кінця того ж періоду, чеськими майстрами чи якоюсь тимчасовою виставкою.

І останній варіант проведення часу у Празі – йти, куди очі дивляться. Ця порада, звичайно, трохи шахрайська, але розсудіть самі – у місті з найбезладнішим у світі плануванням, непередбачуваною погодою і незліченною кількістю ресторанів відпустка не може бути поганою.

І не бійтеся злив – без дощу не буває веселки. Та й що може бути романтичнішим, ніж ховатися від грози у першій-ліпшій арці, тим паче, якщо побудував її який-небудь невідомий вам, але талановитий італієць або чех.

***

Цей матеріал опубліковано в № 28 журналу Корреспондент від 20 липня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.