Тримбач: Ступка був головним актором десятиліття

Голова спілки кінематографістів сказав ВВС Україна, що Богдан Ступка дав потужний імпульс українській культурі.

Богдан Ступка дав потужний імпульс для продовження та повноцінності української культури, сказав у коментарі ВВС Україна голова Національної спілки кінематографістів Сергій Тримбач.

Актор, який зіграв понад 100 ролей у кіно та понад 50 - на театральній сцені, на 71-му році після тривалої хвороби.

Це сталося в неділю зранку, у київській лікарні Феофанія, де він провів останні чотири місяці. За словами сина актора Остапа Ступки, на той момент поруч із Богданом Ступкою не було лікарів, оскільки в лікарні вихідний. Останні кілька днів перед смертю він уже не міг спілкуватися.

Прощання з актором відбудеться зранку у вівторок у Національному академічному театрі імені Івана Франка. Потім його поховають на Байковому кладовищі в Києві.

За словами Сергія Тримбача, Ступка був головним актором останнього десятиліття на пострадянському просторі.

Сергій Тримбач: Для мене і для мого покоління Богдан Ступка розпочинається з фільму 1971-го року. Це було потрясіння і від фільму, і від самої ролі Богдана Ступки. Потрясіння викликалося не в останню чергу тим, що Богдан Ступка і в цій ролі, і в багатьох наступних вражав тим, чого немає в більшості акторів - умінням відтворювати складність людської природи, де все намішано.

Бо більшість акторів вміють грати щось одне - або таку чистоту-голубизну в хорошому розумінні, суцільний позитив, або ж такий чорний тип, який в собі утрамбував суцільні мінуси. А от Ступка ніс у собі цілий океан людських почуттів, людських умінь, переживань і вмів показувати оцей весь спектр, весь космос людської душі. І таким був його Орест Звонар.

Потім, коли Богдан Ступка переїхав до Києва і я мав можливість бачити його у виставах театру Франка, то першим потрясінням було . Чим вражав Ступка на сцені - тим, що він буквально за хвилину сценічного часу видавав ледь не сотню подробиць: психо-фізичних, психічних, соціальних. Це не просто якийсь загальний контур людини, а це людина з усією конкретикою, з усім своїм плотсько-духовним існуванням.

Я потім не раз дивився виставу і щоразу вражався оцим умінням передати про людину така багато - ніби через дрібнички, через деталі.

Ну і, звичайно, . Колись я спитав у самого Богдана Сильвестровича, як він пояснює вибух цієї вистави Сергія Данченка, Данила Лідера, із вражаючою сценографією і Ступкою, який був абсолютним генієм у цій ролі. Він відповів, що не сталося нічого несподіваного, воно готувалося - через і за Чеховим, де Ступка зіграв Войницького.

Ці спектаклі - це вихід на розмову з Богом. Персонаж відкритий для цієї розмови. І сам Богдан Сильвестрович говорив, що помітив за собою: йому легше грати ролі, де є можливість виходити на молитву з Богом, на розмову із Богом, з якимись вищими силами.

В цьому і є Богдан Ступка. Особливо це видно на нинішньому фальшованому, гламурному, часто бездарному тлі. Він говорив своїми ролями зі світом. Його ролі в певному сенсі - це молитви. Це звернення, це діалог із найвищими сферами, з найвищими людськими цінностями. Він був на вершинах.

ВВС Україна: Яким є його вклад у мистецтво?

Сергій Тримбач: Останнє десятиліття він був головним актором. Навіть московські кінокритики - такі, знаєте, ядучі, спробуй завоювати в них авторитет - навіть вони визнавали, що Ступка був головним актором. Не тільки в Україні чи Росії, а взагалі на всьому пострадянському просторі він серед акторів є постаттю номер один.

І саме тому всі - свідомо, чи інтуїтивно - вловлювали, що ця людина говорить про фундаментальні речі. Що він не розмінюється на якісь там мідяні п'ятаки різних дрібничок і правд, а намагається говорити щось дійсно сутнісне.

Попри те, в житті своєму - в побуті, побутовій поведінці - ні я, ніхто інший, напевно - не бачили, щоб він одягав на себе якусь тогу такого генія, видатної людини. Ні, він був надзвичайно демократичним, із його вражаючим почуттям гумору, з умінням показувати - саме показувати, а не розказувати - анекдоти.

Але за всім цим - колосальна робота духу. Тому, безумовно, ця робота уже залишилася в нашій культурі, в нашому культурному космосі. І якщо ми, нині сущі, і наші нащадки це відчуємо, зрозуміємо і будемо раз-по-раз виходити на контакт із Богданом Ступкою і зробленим ним, то, я думаю, наша культура житиме. Це такий потужний імпульс для її продовження і її повноцінності.

Для українців, до речі, це ще і приклад людини, яка реалізувалася - так повно, так сильно і так виразно.

Джерело: BBC Україна