Корреспондент: Наша людина в Баварії. Анатолій Тимощук відповів на запитання читачів сайту Корреспондент.net

Анатолій Тимощук, опорний півзахисник мюнхенської Баварії, володар кубка УЄФА та досвідчений футболіст збірної України, розповів про різницю між "не програти" і "не пропустити", переваги життя і роботи в Німеччині та свої плани на післяігрову кар'єру. 33-річний футболіст відповів на запитання читачів сайту Корреспондент.net

- Чому ви ставите завдання "щоб не програти"? По-моєму, з таким настроєм не бачити ні перемоги, ні навіть нічиєї.

Юрій Шафран, Київ

- Я ніколи не ставлю таке завдання – "щоб не програти", у вас помилкова думка. Я завжди ставлю перед собою завдання перемагати. Ви могли переплутати або спотворити зміст сказаних слів, тому що іноді на передматчеве запитання я говорю, що нам важливо "не пропустити". І це дві великі різниці.

Як амбітний футболіст і спортсмен, перед початком гри я ніколи не ставлю перед собою іншого завдання, крім перемоги. З таким настроєм я виходжу на кожен поєдинок, але у футболі можливий будь-який результат, гра може закінчитися і внічию, і поразкою, тільки в цьому випадку треба спокійно розібратися в причинах, проаналізувати гру.

- Чи збираєтеся повертатися в Україну? Якщо буде така можливість, чи залишитеся жити за кордоном і після закінчення футбольної кар'єри? У якій країні?

Олена Гришина, Київ

- На цей момент у мене чинний контракт з Баварією, тому в Україну вдається приїжджати тільки на матчі національної збірної. Що стосується в цілому, то складно планувати, моїй сім'ї комфортно в Німеччині, тому ми будемо намагатися і надалі створити комфортні умови для життя і виховання дітей.

Коли настане час, післяфутбольну кар'єру я б хотів пов'язати зі спортом, а футбольна кар'єра така, що ніколи не знаєш, якою буде пропозиція і де ти опинишся. Якщо говорити про Україну, то для мене є тільки одна рідна команда, з якою я можу пов'язувати своє футбольне майбутнє.

- Ви встигли пограти за найсильніші (і, напевно, "найбільш грошовиті"?) клуби трьох різних країн. Розкажіть про "побутові" відмінності між Шахтарем, Зенітом і Баварією. Де вам особисто найкомфортніше гралося?

Максим Гунько, Київ

- Я скрізь себе почуваю комфортно – в Донецьку, Санкт-Петербурзі чи Мюнхені. Разом з кожною командою у нас були хороші результати, хороший колектив і взаємоввічливі стосунки з уболівальниками. Я задоволений тим, що моя футбольна кар'єра і життя були пов'язані з цими містами і клубами.

Коли я тільки перейшов у Шахтар, клуб починав своє становлення, з часом ми вийшли на більш високий рівень, ставили перед собою амбітні цілі, вперше в історії клубу завоювали чемпіонський трофей. Зараз команда розвивається, прогресує і виходить на рівень провідних клубів Європи в організаційному плані і підході до виконання завдань.

Мені завжди приємно приїжджати в Санкт-Петербург, виходити на поле Петровського, відчувати підтримку вболівальників. З пітерським клубом ми домоглися значного прогресу – стали найсильнішим клубом в Росії і Європі, завоювавши два європейські трофеї. Наскільки я знаю, інфраструктура клубу зараз налагоджується, щоб відповідати рівню завдань команди.

Баварія – це топ-клуб, один з грандів європейського футболу з багатою історією. Підхід до організації та інфраструктура клубу відповідають амбітним цілям, будь-який футболіст, який хоче прогресувати, повинен ставити перед собою мету перейти в команди такого рівня, як Шахтар в Україні, Зеніт в Росії і Баварія в Німеччині.

Всі ці клуби об'єднує один важливий фактор – вони завжди ставлять перед собою максимальні завдання в кожному турнірі.

- Після Зеніту ви перейшли в мюнхенську Баварію. Там довелося довго боротися за місце в основному складі, але, на жаль, таких успіхів, як в Зеніті, ви вже не домоглися. Шкодуєте про роки у складі Баварії?

Роман Кравченко, Київ

- Перехід до мюнхенської Баварії – це був серйозний крок, більш високий рівень розвитку кар'єри та футбольної майстерності. Протягом усього часу [в Баварії] мені доводиться боротися і домагатися поставлених цілей, доводити, що мене не даремно запросили в клуб.

За три роки, проведені в Мюнхені, нам вдалося завоювати всі трофеї внутрішньої першості – чемпіонат, кубок, суперкубок і двічі претендувати на найпрестижніший трофей – кубок чемпіонів. Тому можна сказати, що перехід позитивно позначився на розвитку моєї ігрової кар'єри, хоча були і свої складності.

Спорт – це завжди єдиноборство, протистояння, і щоб вигравати, треба бути сильнішим і впевненішим.

- Під час Євро-2012 збірна Німеччини – а там, напевно, ваших одноклубників з Баварії вистачає – зупинялася в Польщі, хоча грала у нас. Вони що, думають, тут, в Україні, динозаври ходять до цього часу?

Іван Павліш, Ужгород

- Я думаю, можна сказати про те, що всі гості, хто приїхав в Україну, залишилися задоволеними нашою гостинністю. Хоча, напевно, хтось розчарований, що не зустрів в Україні динозавра або ведмедя, тому нехай кожен думає, що хоче.

Я розмовляв з багатьма хлопцями зі збірної Німеччини, з інших збірних, які приїжджали в Україну. Всі задоволені атмосферою турніру, прийомом і обстановкою.

- Під час Євро-2012 у Львові бачив Криштіану Роналду, Пепе, Нані, коли вони сідали в автобус і їхали на матч з Данією. Їх супроводжував Ейсебіо. Коли в української збірної будуть гравці такого калібру?

Олександр Джичко, Львів

- Кожну футбольну команду на таких великих змаганнях підтримують різні легендарні особистості і великі футболісти. Це можна сказати не тільки про Португалію, а й про Німеччину та інші команди.

Якщо говорити про нашу команду, то у збірної України, як і в нашої країни, не така велика історія, хоча в історії українського футболу не менше легендарних особистостей. Все залежить від готовності кожної людини підтримувати свою національну команду.

- Як ви справляєтеся, коли "весь світ проти тебе"?

Тимур Арабаджи, Київ

- Мене завжди підтримує родина. Коли відчуваєш підтримку тих людей, які для тебе є дорогими, то відчуваєш себе сильнішим, тобі не страшні проблеми.

Життя завжди сповнене несподіванок і сюрпризів, якщо йдеш до якоїсь мети, треба бути готовим долати труднощі. Найголовніше ніколи не здаватися, боротися і вірити в позитивний результат.

***

Цей матеріал опубліковано в № 29 журналу Корреспондент від 27 липня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.