Гор Відал. Життя і творчість класика американської літератури
У США у віці 86 років помер американський письменник, сценарист, класик американської літератури другої половини XX століття Гор Відал.
Гор Відал вважався класиком американської літератури XX століття, поряд з Норманом Майлером і Труменом Капоте. Він прославився своїми есе, п'єсами, сценаріями та романами, серед яких особливо відомі Лінкольн, Місто і стовп, Майра Брекінридж.
Відал одним з найперших в американській літературі порушив тему гомосексуальності. Сам він не приховував своїх зв'язків із чоловіками. Він ніколи не був одружений і прожив 53 роки з Ховардом Остеном.
Перший успіх
Юджин Лютер Гор Відал (Eugene Luther Gore Vidal) народився 3 жовтня 1925 року у Вест-Пойнті, штат Нью-Йорк, США. Письменник став використовувати як ім’я прізвище свого діда за материнською лінією Томаса Прайора Гора, сенатора від Демократичної партії в Оклахомі.
У 1943 році Гор Відал закінчив престижну Академію Філліпса Ексетера (Philips Exeter Academy), штат Нью Гемпшир, і був покликаний до армії. Служив на флоті в північній частині Тихого океану.
У 1946 році вийшов його дебютний роман Уілліво, в основі якого були армійські враження письменника. Назвою для роману послужив ураганний арктичний вітер, що зводить з розуму матросів, героїв книги.
Другий роман Гора Відала У жовтому лісі (1947) залишився непоміченим.
У 1948 році вийшла третя книга письменника Місто і стовп, що стала бестселером. У ній письменник одним з найперших в американській літературі звернувся до теми гомосексуальності. Авторська сміливість була зустрінута неоднозначно, наприклад, газета New York Times на кілька років відмовилася рецензувати книги письменника.
Детективи, п'єси та Майра Брекінридж
Наступні романи Гора Відала, серед яких У пошуках короля (1950), Суд Паріса (1952), Месія (1954), які критика холодно зустріла, погано розкуповувалися.
Щоб збільшити прибуток, письменник звернувся до жанру детектива. Під псевдонімом Едгар Бокс (Edgar Box) він опублікував кілька детективів, які не мали особливого успіху: Смерть у п'ятій позиції (1952), Смерть перед сном (1953), Смерть любить гарячіше (1954).
У 1950-і роки він починає писати п'єси і добивається значного успіху: Візит на малу планету пережив 400 постановок (телевізійна постановка (1955), вистава на Бродвеї (1957), кіносценарій (1960)). Серед найвідоміших його п'єс також вважається Найдостойніший (1960, фільм (1964)) та кіносценарії Підмазана справа (1956), Цап-відбувайло (1959), Раптово минулого літа (1960).
Надалі Гор Відал повернувся до жанру роману. У 1964 році вийшла в світ книга Юліан про римського імператора Юліана Відступника. У 1967 році письменник випустив роман Вашингтон, округ Колумбія – іронічну картину про політичні звичаї американської столиці. Успіх мали історичні романи Віце-президент Берр (1974), 1876 (1976), Лінкольн (1984), Імперія (1987).
Проте скандальну популярність приніс письменникові сатиричний роман про сучасну Америку Майра Брекінридж (1968), де під скальпель лягли ідеали американської мрії. У 1974 році вийшло продовження книги – Майрон.
У збірках нарисів Розгойдуючи човен (1962), Роздуми про корабель, що тоне (1969), Друга американська революція (1982) Гор Відал уїдливо зобразив уряд Америки та його політику.
Великий резонанс мали його памфлети та есе: Остання імперія (2000), Чому нас ненавидять? Нескінченна війна для нескінченного світу (2002), Повна сновидінь війна: кров заради нафти і хунти Чейні Буша (2002), Імперська Америка (2004). У них міститься різка критика зовнішньої політики Білого дому, військово-промислового комплексу США.
У 1993 році Гор Відал отримав Національну книжкову премію за есе Сполучені Штати (1952-1992).
У 2006 році письменник був удостоєний французького Ордена літератури та мистецтва.
Кіно та політика
Відал був персонажем багатьох анекдотів, пов'язаних з його дружбою або ворожнечею з багатьма знаменитостями, серед яких Теннессі Уільямс, Орсон Уеллс, Трумен Капоте, Френк Сінатра, Джек Керуак, Марлон Брандо, Пол Ньюман, Джоан Вудворд, Елеонора Рузвельт і члени клану Кеннеді. Жаклін Кеннеді-Онассіс і Альберту Гор Відал і зовсім називав серед своїх родичів.
Крім письменницької діяльності Відал грав у кіно. Він зіграв самого себе у фільмі Федеріко Фелліні Рим, підступного змовника Джозефа у науково-фантастичному трилері Гаттака та американського сенатора у фільмі Боб Робертс.
У реальному житті Відал двічі намагався почати політичну кар'єру, але обидва рази безуспішно: у 1960 році він безуспішно балотувався до Палати представників США від Демократичної партії. У 1970 році він став одним із засновників і керівників Народної партії, у 1982 брав участь у виборах до сенату від Каліфорнії.
Відал зарекомендував себе як майстер мудрування на ток-шоу, що розбиває аргументи його опонентів, серед яких був, наприклад, не менш знаменитий американський письменник і журналіст Норман Мейлер.
З 2009 року Гор Відал був почесним президентом Американської гуманістичної асоціації (American Humanist Association) – громадської освітньої організації, що займається розвитком і просуванням ідей гуманізму.