Корреспондент: Брат УДАРу. Володимир Кличко відповів на запитання читачів Корреспондент.net

Володимир Кличко, чемпіон світу з боксу у суперважкій вазі за версіями IBF/ IBO/ WBO/ WBA і молодший у знаменитому боксерському сімейному тандемі, розповів про великий бокс у Києві, тренування мозку і життя після рингу. 36-річний спортсмен відповів на запитання читачів Корреспондент.net. Матеріал розміщено у № 30 журналу Корреспондент від 3 серпня 2012 року.

– Чи не бентежить вас відсутність конкуренції у суперважкому дивізіоні? На горизонті й близько немає рівних вам за технікою та атлетизмом суперників. Чи не стає нудним для вас бокс на цьому етапі? Адже якщо немає конкуренції, зникає азарт, спортивний інтерес, чи не так?

Олексій Тітеф, Харків

– Ваша думка є невірною. Конкуренція у суперважкій вазі завжди була, є і буде. Кожен новий суперник унікальний у своїх професійних та природних якостях. Зараз є багато молодих талановитих боксерів, які у будь-який момент можуть завдати нищівного удару. Такі приклади вже були в історії боксу: свого часу Майк Тайсон став чемпіоном світу у 20 років. Тому завжди треба бути напоготові. Я не можу дозволити собі розслабитися і до кожного поєдинку готуюся дуже ретельно.

– Уважно спостерігаю за вашою кар'єрою, починаючи з Олімпіади в Атланті – 1996. З роками помітні зміни стилю у боксі: у любителів головною метою був набір очків і швидке викидання точних ударів, тому бої були більш динамічними, у професіоналів – зарядженість на один удар і нокаут, тому бої стали вбивчими (для суперників) та ефективними (для експертів ). Свій стиль ви зробили настільки впізнаваним, що це вже стало називатися Шахи від Кличка на рингу. Якою шаховою фігурою на рингу ви себе відчуваєте?

Олексій Денисенко, Київ

– Дуже дякую за високу оцінку. Якщо порівнювати свою спортивну кар'єру з грою в шахи, то зрозуміло, що починаєш ти з пішки. Коли я вперше став чемпіоном, то, можна сказати, що досяг рівня королеви у шахах. Вона швидка у маневрі і може пересуватися у будь-якому напрямку, поставити королю шах чи мат. Але при цьому має один недолік – у погоні за ворожим королем вона може бути переможена. І зараз я порівняв би свою тактику з королем.

– Ви провели вже декілька сотень боїв у любительському боксі і на професійному рингу. Бокс досить одноманітний вид спорту. Яким чином вам вдається мотивувати себе на щоденні тренування ось уже стільки років? Заради чого все це?

В'ячеслав Івакін, Київ

– Не згоден з вами. Бокс це аж ніяк не одноманітний вид спорту. У кожного нового суперника – нова тактика, новий стиль, новий план дій. Для мене величезною мотивацією є спостерігати за кожним новим суперником, вивчати його тактику та викривати його план дій на рингу.

– Коли великий бокс повернеться до столиці України? Дуже розчарувало рішення Віталія про проведення бою у Москві. Москві є за кого вболівати – взяти хоча б Олександра Повєткіна. Все-таки сподіваюся, що всі охочі українці побачать на власні очі героїв своєї нації у Києві.

Роман Сметанюк, Київ

– Я впевнений, що скоро це станеться. Колись я і мій брат Віталій боксували у Києві. Ми сподіваємося, що ще зможемо порадувати українську публіку видовищним боксом на нашій батьківщині. Ми наближаємо як можемо світовий бокс до України та українців. І наступний бій Віталія у Москві – ще один крок до цього. З Росією у нас немає візового режиму, немає мовного бар'єру, і є безліч можливостей в економному режимі дістатися до Москви. Сподіваюся, багато українців зможуть скористатися цим і відвідати особисто бій Віталія 8 вересня у Москві. А бій у Києві обов'язково буде – це питання часу.

– Скільки разів ви зможете підтягнутися на перекладині та віджатися на брусах?

Артем Хвесик, Харків

–  (Посміхається) Я не займаюся важкою атлетикою, віддаю перевагу тренуванням свого розуму. Наприклад, запам'ятати протягом двох хвилин 30 різних складних чисел. Це дуже хороша зарядка для розуму.

– Чи можливий ваш перехід до політичної діяльності у майбутньому, наприклад років через п'ять, або це буде щось інше? Можливо, шоу-бізнес? У вас більше перемог і нокаутів, ніж у будь-якого короля боксу свого часу. Це результат дисципліни чи талант?

Олександр Діденко, Київ

– Я не викидаю зі свого життя нічого і не загадую, що зі мною може трапитися через п'ять років. Я відкритий назустріч усьому. Що стосується другої частини запитання: мої досягнення у спорті – це результат поєднання таланту, дисципліни та постійної роботи над собою.

– Нещодавно з'явилася інформація, що ви побудували будинок у Києві. Де ви плануєте жити після закінчення спортивної кар'єри – у Німеччині, США або в країні, з якої потрібно бігти, – в Україні?

Анжеліка Дара, Полтава

– Я завжди вважав себе українцем. Київ був і є моє рідне місто і постійне місце проживання. Перебування за кордоном було пов'язано з моєю спортивною кар'єрою, тому це лише тривалі відрядження, і не більше. У мене ніколи не було в думках і планах проміняти Україну на іншу країну.

***

Цей матеріал опубліковано в № 30 журналу Корреспондент від 3 серпня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.