ВВС Україна: Гуд-бай, Лондоне, або чим запам'яталася ХХХ Олімпіада

У Лондоні грандіозною церемонією закриття завершились ХХХ літні Олімпійські Ігри, і тепер естафета перейшла до бразильського Ріо-де-Жанейро, який прийматиме наступну Олімпіаду через чотири роки.

В останні дні Ігор команди із різних куточків світу (загалом їх було 204) почали підбивати підсумки.

Звісно, найперше говорять про найяскравіші моменти цілої Олімпіади, за якими ці Ігри ввійдуть в історію.

Якщо говорити про головні обличчя та найбільші досягнення, то Лондон-2012 запам’ятається виступами двох атлетів – плавця Майкла Фелпса та бігуна Усейна Болта.

"Живі легенди"

Для американця Фелпса ці Ігри стали останніми в його кар'єрі, і за три Олімпіади (з 2004 до 2012) йому вдалося здобути найбільшу кількість медалей серед усіх спортсменів в історії сучасних Олімпіад і нарешті побити рекорд радянської гімнастки Лариси Латиніної: на його рахунку 22 олімпійські медалі, 18 із яких золоті. На Іграх у Лондоні він здобув "лише" 4 золоті та дві срібні нагороди (у Пекіні 2008-го було вісім золотих, а 2004-го в Афінах шість золотих та дві бронзи). Це був його найгірший виступ, але він допоміг 27-річному плавцеві стати найтитулованішим олімпійцем.

Досягнення Фелпса відродило суперечки про те, чи можна визначити найкращого олімпійця за кількістю медалей, адже у плавців дуже багато дисциплін, а у футболістів чи баскетболістів, як не крути, але одна. Сам багаторазовий олімпійський чемпіон в інтерв'ю американським медіа згодом сказав, що хоче відпочити десь на курорті, але не заходитиме у воду, так вона йому набридла:

"Не хочу лізти у воду. Я буду собі лежати на пляжі, але не полізу у воду, бо я у ній так багато часу провів".

Якщо у перший тиждень змагань вся увага була прикута до Фелпса, то у наступні дні всі зосередились на Олімпійському стадіоні, де проходили легкоатлетичні змагання. Головна інтрига: чи зможе Усейн Болт підтвердити свій статус найшвидшої людини на планеті, перемігши у двох забігах – на 100 та 200 метрів. Ямаєць впорався зі своїм завданням, і його святкування після перемог, коли він вихопив фотоапарат і почав фотографувати глядачів та інших атлетів, можливо, і стане візитівкою лондонських Ігор 2012 року.

Якщо додати до цього ще два золота в Пекіні та Лондоні в естафетах 4 по 100 м, то в Усейна Болта вже 6 олімпійських нагород найвищого ґатунку. Йому не бракувало самовпевненості, коли після цих виступів він сам назвав себе "живою легендою".

Вперше в історії

США та Китай закріпились як головні суперники на Іграх за останні 16 років, хоча й цього разу перемогу таки здобули американці – 46 золотих зі 104. У китайців, які у Пекіні були першими, 38 із 87. Для Великої Британії, яка приймала Олімпіаду, Ігри стали найуспішнішими за останні понад 100 років: 65 медалей, з яких 29 золоті.

Ігри в Лондоні також стали першими, де у всіх видах та дисциплінах були представлені жінки (зокрема, дебют жіночого боксу) та вперше на Олімпіаді виступив спортсмен на протезах: південноафриканець Оскар Пісторіус увійшов в історію, коли став першим спринтером з ампутованими нижніми частинами обох ніг.

Британці ж можуть лише пишатись чудово організованим спортивним святом. Представники більшості делегацій говорили, що найважливіші змагання на Землі пройшли практично без проблем. І якщо і були запитання щодо готовності перед початком Ігор, то згодом вони зникли – спрацювала навіть транспортна система, яка щодня перевозила на кілька мільйонів людей більше, ніж зазвичай. Звісно, не обійшлось без кількох курйозів, як-от переплутані прапори обох Корей, які, фактично, перебувають у стані війни останні 60 років, чи переплутані місця народження кількох атлетів із колишнього Радянського Союзу.

Але загалом більшість делегацій та глядачі підтверджують, Ігри були чудово організовані. А от ті, кому не пощастило потрапити бодай раз на один із олімпійських об'єктів через те, що не було квитків, засмутились.

В перші дні Ігор особливо помітними були порожні місця на трибунах. Оргкомітет пояснював це тим, що ці місця були призначені для медіа та представників так званої "олімпійської родини" (спонсорів, меценатів та представників самого Міжнародного олімпійського комітету). Згодом оргкомітет Locog щоденно виставляв квитки на продаж, щоб уникнути ганьби. Також запрошували військових, які гарантували безпеку на Іграх, щоб "затулити ті дірки" в екранах людей, які так і не змогли потрапити на Олімпіаду.

Українській команді, можливо, Ігри запам'ятається суперечливими рішеннями суддів. Двічі українські спортсмени вже навіть почали святкувати отримання бронзових медалей, але після поданих апеляцій атлетів із інших команд їх в українців забрали. Жодну ж з українських апеляцій (дві апеляції на результати боксерських поєдинків) не задовольнили, причому за обставин, коли більшість експертів та коментаторів не могли повірити власним очам, що перемоги присуджували їхнім суперникам.

В ВВС Україна Людмила Йосипенко, яка посіла четверте місце у семиборстві після розгляду апеляції спортсменки з Німеччини, не казала, що існує якась змова проти української команди, але визнала, що українцям реально не пощастило: "Взагалі всі говорять, що Олімпіада з великими порушеннями. Не пощастило українцям. Тут вже більше питання якоїсь спортивної політики, але спортсмени робили все можливе".

Провал чи "так і прогнозували"?

Загалом для українців ці Ігри важко назвати успішними. Вони не змогли повторити успіху Афін (9 золотих) чи Пекіна (7 золотих), 6 медалей найвищого ґатунку. Яна Шемякіна взяла золото у фехтуванні в індивідуальній шпазі, Олексій Торохтій у важкій атлетиці, Юрій Чебан у веслуванні на каное, четвірка (Катерина Тарасенко, Наталія Довгодько, Анастасія Коженкова, Яна Дементьєва) в академічному веслуванні та у боксі відзначилися Олександр Усик і Василь Ломаченко. Великі надії покладали на Ольгу Харлан в індивідуальній шаблі, хоча і вона повернулася додому із бронзою.

Україна завершила Олімпіаду на 14-ому місці.

Як і прогнозували напередодні Ігор, найбільші шанси українці мали в боксі – так і сталось: 2 золота, срібло і 2 бронзи.

Відчувається, що в Україні працює "ефект братів Кличків". Бокс домінує в олімпійських видах спорту. А як щодо інших видів спорту? Легкоатлетка Людмила Йосипенко в інтерв'ю ВВС Україна сказала, що "фінансування має бути кращим і спортсменам треба приділяти більше уваги". Натомість , єдина в команді Україні, хто приніс дві нагороди Україні (два срібла у веслуванні на байдарках), сказала ВВС Україні, що "їй були надані всі умови для тренування".

Президент НОК України Сергій Бубка в інтерв'ю газеті Спорт-Экспресс не назвав провалом виступ української команди, він навпаки сказав, що саме на такий результат і розраховували перед Іграми:

"На минулих літніх Іграх 27 медалей стали для нас несподіванкою. Відверто кажучи, ми навіть не були до цього готові. Але Олімпіада - це вкрай непередбачувані змагання. В Лондоні у нас багато четвертих-п'ятих місць. Конкуренція виросла за рахунок того, що географія країн, які борються за медалі, значно розширилась. Але в принципі ми залишаємось у тому ж діапазоні - 20 медалей. Приблизно на стільки ж ми і розраховували за результатами чемпіонатів світу, що проходили за рік до Олімпіади. Після Ігор ми проаналізуємо виступ у Лондоні, але й так зрозуміло, що ми повинні працювати над розвитком спортивної інфраструктури, як це було колись у СРСР, належним чином оплачувати тренерську працю, щоб у людей були мотивація та інтерес працювати".

Залишається сподіватись, що в Ріо така мотивація буде і виграні медалі стануть не несподіванкою, а закономірністю.

Джерело: ВВС Україна