Сьогодні світ вперше святкує день народження Рея Бредбері без нього

Сьогодні світ вперше святкує день народження легендарного американського письменника-фантаста Рея Бредбері без нього.

Прославлений письменник помер цього року 6 червня. За всіма відомими рейтингами Рей Бредбері входить до п'ятірки найвпливовіших письменників-фантастів, сам він хотів називати себе "казкарем". Одного простого правила він дотримувався все життя: "Роби те, що любиш, і люби те, що ти робиш!".

Одного простого правила він дотримувався все життя: "Роби те, що любиш, і люби те, що ти робиш!"

Бредбері почав писати в дванадцять років: "Я не міг дозволити собі купити продовження Марсіанського воїна Едгара Берроуза, адже ми були бідною родиною ... І тоді написав свою власну версію".

Бредбері закінчив лише середню школу, до коледжу йому вступити так і не вдалося. Головним його вчителем стали книги: "Жюль Верн був моїм батьком. Уеллс - мудрим дядечком. Едгар Аллан По доводився мені двоюрідним братом, він як кажан - вічно мешкав у нас на темному горищі. Флеш Гордон та Бак Роджерс - мої брати і товариші. Ось вам і вся моя рідня. Ще додам, що моєю матір'ю, цілком ймовірно, була Мері Уоллстонкрафт Шеллі, авторка Франкенштейна. Ну, ким я ще міг стати, як не письменником-фантастом із такою сімейкою".

Своє перше оповідання фантаст опублікував у шістнадцять років. Дилему Холлербохена опублікували в лос-анджелеському журналі Imagination в січні 1938 року.

До 20 років твердо вирішив, що стане письменником: "Я почав читати твори Достоєвського, коли мені було 20 років. Із його книг я дізнався, як треба писати романи і розповідати історії. Я читав й інших авторів, але, коли я був молодшим, Достоєвський був основним для мене ".

Його першим комерційним успіхом став збірник марсіанських оповідань (Марсіанські хроніки). Коли Рей віз цей збірник до Нью-Йорка до літагента Дона Конгдона, у нього не було грошей на потяг: довелося їхати автобусом; у другій поїздці до Нью-Йорка його вже наздогнали шанувальники його творчості: під час зупинки в Чикаго вони хотіли отримати автограф в першому виданні Марсіанських хронік.

Хоча багато творів Бредбері присвячені здобуткам майбутнього, сам він до деяких продуктів технічного прогресу ставився щонайменше з побоюванням: "Я виріс у середовищі, де люди були занадто бідні, щоб дозволити собі автомобіль. Утім, сьогодні багато людей бідні, але купують автомобілі, не помічаючи, що продають свої душі за ці "дурні бляшані труни". Наприкінці 1930-х років у мене було достатньо грошей, щоб купити машину, але в той час багато хто з моїх друзів загинули в автомобільних аваріях, і це відбило у мене бажання купувати машину ".

Бредбері був власником унікальної пам'яті і пам'ятав себе з дитячого віку: "У мене завжди було присутнє те, що я б назвав "майже повним мисленнєвим поверненням" до години народження. Я пам'ятаю обрізання пуповини, пам'ятаю, як вперше смоктав материнські груди. Жахи, звичайно, чатують на новонародженого, занесені в мою уявну шпаргалку з перших же тижнів життя. Знаю, знаю, що це неможливо, більшість людей нічого такого не пам'ятає ... Але я - бачив, чув, знав ... "

Головним, фантастичним даром у творах Бредбері були не машини або наукові відкриття, а життя. Коли в одному з інтерв'ю йому поставили запитання "Якби сьогодні на вашому задньому дворі приземлилися інопланетяни, що б ви запитали у них?" Бредбері відповів так: "Я б запитав: що для вас життя? Чи означає воно для вас те ж, що і для мене? Адже дійсно, життя дивний дар!"

Усе своє довге життя він провів з однією жінкою Маргарет Бредбері, яка подарувала йому чотирьох дочок (Маргарет померла у листопаді 2003 року). І був по-людськи щасливий: "Я не можу назвати письменника, чиє життя було б краще від мого. Всі мої книги видані, вони є у всіх шкільних бібліотеках і коли я виступаю перед публікою, мені аплодують ще до того, як я почну говорити" .

Бредбері сам вибрав місце поховання - це Вествудське кладовище на заході Лос-Анджелеса, а на надгробку він попросив написати: "Автор 451 градуса за Фаренгейтом". Хоча мріяв, жартома чи всерйоз, бути похованим на Червоній планеті: "Про що я мрію зараз? Я сподіваюся дожити до того моменту, коли ми приземлимося на Марсі. Я б із задоволенням став першим небіжчиком на Марсі. Мій прах можна було б помістити в яку-небудь западину на планеті і назвати її на честь мене ".

Після написання в 1953 році роману 451 градус за Фаренгейтом (Fahrenheit 451) та публікації у перших номерах журналу Playboy його слава розрослася до всесвітньої.

Рея Бредбері часто називають метром фантастики, одним із найкращих письменників-фантастів і основоположником багатьох традицій жанру. Фактично ж Бредбері не є фантастом, оскільки його творчість слід віднести до великої, позажанрової літератури, та й істинно фантастичних творів у нього лише мала частка. Тим не менш, Бредбері є володарем декількох нагород у галузі фантастики (Неб'юла - 1988, Х’юго - 1954), крім безлічі загальнолітературних премій.

Нагадаємо, що легендарний американський письменник-фантаст Рей Бредбері помер вранці, 6 червня, у Лос-Анджелесі у віці 91 року. Світову популярність письменникові, якого нерідко називають метром наукової фантастики, принесли перекладені багатьма мовами романи Марсіанські хроніки, 451 градус за Фаренгейтом, Насувається лихо та інші.