Вчені припустили, що глина на Марсі могла виникнути з потоків лави

Поклади глини із значним вмістом молекул води, виявлені на Марсі зондом MRO, могли виникнути в результаті виливу потоків лави на поверхню червоної планети, а не на дні морів і річок.

Вчені звикли вважати, що на поверхні Марса в Ноєву епоху ((3,8-3,5 мільярда років тому) існували океани і річки з рідкої води. Зонд MRO (Mars Reconnaissance Orbiter) виявив у другій половині 2000-х років багато відкладень глини , всередині якої заховані молекули води. Це відкриття вважали свідченням на користь існування води на давньому Марсі.

Група планетологів під керівництвом Алана Меньє (Alain Meunier) з університету міста Пуатьє (Франція) довела, що такі глини можуть виникнути і без участі вод марсіанських річок і океанів, виявивши на Землі аналог марсіанських порід у вкрай несподіваному місці.

Меньє і його колеги вивчали зразки глини, витягнуті в різних куточках земної кулі, порівнюючи їх з властивостями марсіанських порід. Під час цього процесу астрогеологи натрапили на фрагмент матерії, витягнутий з атола Муруроа в Тихому океані.

За їхніми словами, хімічний склад і фізичні властивості глини з полінезійського острова практично не відрізнялися від аналогічних характеристик марсіанських порід. Це дозволяє припустити, що глини на Марсі виникли приблизно за тим же сценарієм, що і відкладення з атола Муруроа.

Тут виникає парадокс - глина на атолі Муруроа виникла не в результаті дії водних потоків, а в ході вулканічних процесів.

Як пояснюють вчені, розплавлені породи під цим островом насичені водою, вуглекислим газом і іншими летючими речовинами. При застиганні потоків лави, які вирвалися у верхні шари земної кори, вода та інші легкі речовини покидають її і вступають в серію складних хімічних реакцій.

У результаті цього порожнечі між шарами застиглої магми були заповнені киплячим "брудом", який перетворився в особливий вид глини, багатої на залізо і магній, і включає в себе частинки магматичних порід. За словами вчених, деякі марсіанські метеорити, зокрема метеорит Лафайєтт, містять в собі саме такі глини.

Меньє і його колеги відзначають, що на Марсі присутні необхідні "інгредієнти" для формування таких глин - численні виливи базальтових лав, багатих на молекули води. Зокрема такі вулканічні породи присутні в долині Марінера - гігантській системі каньйонів на екваторі червоної планети.

Тим не менш, не можна виключати, що марсіанські глини виникли "звичайним" шляхом, в результаті ерозії ґрунту та твердих порід потоками води. Як відзначають дослідники, їх теорія може бути перевірена на практиці - в кратері Гейл, одній із основних цілей марсохода К’юріосіті, присутні значні поклади глини.

Якщо прилади К’юріосіті підтвердять теорію Меньє і його колег, то в такому разі не можна буде виключати, що на Марсі ніколи не існувало скільки-небудь значних обсягів рідкої води, підсумовують автори статті.

Нагадаємо, що минулого тижня марсохід К’юріосіті вивчив склад атмосфери Червоної планети. Щоб з'ясувати, з яких газів складається марсіанське "повітря" і в якій пропорції вони перемішані, робот "вдихнув" - і зразок атмосфери відправився в спеціальний прилад Sam (аналізатор марсіанських зразків).