Корреспондент: Нове життя Анни Кареніної. Британська екранізація російської історії кохання намагається перевершити свої попередні версії

На екранах світу блищить нова Анна Кареніна - красуня-англійка Кіра Найтлі. Британська екранізація російської історії кохання від Льва Толстого намагається перевершити 20 своїх попередніх версій - як мінімум за допомогою солідної каси, пише Інна Прядко у №36 журналу Корреспондент від 14 вересня 2012 року.

Минулого тижня в Лондоні особливо часто звучало російське прізвище, і це не було ім'я одного з російських олігархів, які затіяли далеко від батьківщини судовий розгляд. У столиці Туманного Альбіону презентували нову екранізацію Анни Кареніної - один з найбільш очікуваних фільмів року з 27-річною британською красунею Кірою Найтлі у головній ролі.

Ажіотаж навколо прем'єри, що потрапила в заголовки світової преси всіх континентів, передбачуваний. Як підмітила впливова британська газета The Guardian, доля заміжньої дами, котра закрутила відчайдушний роман з кавалерійським офіцером і зустріла свій рок під колесами поїзда, відома планеті не гірше, ніж історії Гамлета і Одіссея.

Класичний роман Льва Толстого, без згадування якого не обходиться жоден список літературних шедеврів усіх часів і народів, намагалися перенести на екран більш ніж 20 разів

Класичний роман Льва Толстого, без згадування якого не обходиться жоден список літературних шедеврів усіх часів і народів, намагалися перенести на екран більш ніж 20 разів, з яких лише п'ять - на батьківщині письменника, у Росії і СРСР.

Тепер же за нову спробу екранізувати Анну Кареніну взялися топові майстри британського кіномистецтва. Багатосторінковий роман переписав для кіноглядача Том Стоппард, один з найкращих кіно-і театральних драматургів сучасності, який зібрав за свої сценарії всі мислимі кінопремії: Оскар, Золотий глобус, Золотого лева Венеціанського кінофестивалю і Срібного ведмедя Берлінале.

Режисерське крісло зайняв британець Джо Райт, який стрімко набуває популярності. Перш ніж розпочати роботу над Кареніною, він відточував майстерність на екранізації класичного роману Джейн Остін Гордість і упередження, а також кіноверсії історичної драми Спокута пера букерівського лауреата Ієна Мак'юена. В обох фільмах, що зібрали вершки зі світових фестивалів, Райт зняв у головних ролях свою майбутню Кареніну - Найтлі.

Тим часом свою готовність вкотре поміркувати над російською історією кохання вже підтвердив глядач. При бюджеті $30 млн за перший вікенд картина зібрала у Великобританії понад $1 млн, вже перевершивши збори від найгучнішої з останніх кіноверсій роману з француженкою Софі Марсо в головній ролі: знятий 15 років тому фільм приніс за підсумками прокату трохи більше як $800 тис.

Однак про масштаб касового успіху стрічки говорити поки рано, оскільки в широкий прокат на найбільш хлібному кіноринку, в США, вона вийде лише в листопаді. Український же глядач зможе побачити картину тільки в січні 2013-го.

Усе життя - театр

До Кіри Найтлі фатальну пристрасть, описану Толстим, втілювали найкращі акторки великого екрану, серед яких визнані красуні першої половини ХХ століття Вів'єн Лі і Грета Гарбо - остання двічі зіграла Кареніну в німому та звуковому кіно. Також долю російської фатальної жінки приміряла радянська зірка Тетяна Самойлова, яка створила канонічний кінообраз головної героїні роману, і, нарешті, французька зірка Марсо.

На тлі таких попередниць, зізналася Найтлі, роль далася їй непросто

На тлі таких попередниць, зізналася Найтлі, роль далася їй непросто. "Грати Анну було дуже страшно, тому що ця роль, яка була зіграна так багато разів, завжди користувалася особливою увагою у публіки", - заявила актриса, чиїми партнерами на майданчику були Джад Лоу (Олексій Каренін) і Аарон Джонсон (Олексій Вронський).

Вантаж попередніх кіновтілень роману Толстого навис і над режисером. "Я відчував, що просто зобов'язаний зробити з цього [книги] щось інше", - заявив Райт на прем'єрі свого фільму в Лондоні.

Хоча сценарист Стоппард, який бачив майбутній фільм передусім як детальну анатомію кохання, спочатку написав цілком традиційний сценарій, Райт зважився на його вкрай нестандартне трактування, що загострило соціальне підґрунтя книги.

Після безуспішного пошуку локацій для зйомок в Росії і Британії, а також проблем з фінансуванням Райт вирішив помістити дію своєї картини у замкнутий світ театральних підмостків. Так, під час кульмінаційного епізоду скачок Кареніна спостерігає за своїм коханим графом Олексієм Вронським із театральної ложі, тоді як коні проносяться буквально на сцені умовного театру.

Режисер визнав, що сцена, лаштунки і виряджена публіка, що уважно стежить за подіями, - найкращий спосіб підкреслити нарочитість, світські умовності і непохитність встановлених суспільством правил, в сітях яких заплуталася героїня Толстого. До того ж він намагався підкреслити штучність вищого світу Росії тієї епохи.

"Вони не були впевнені, належать вони Заходу чи Сходу, і вирішили спробувати перейняти манери і спосіб життя французів - ціле суспільство прикидалося, грало і одягало маску!" - емоційно пояснює Райт своє прочитання роману.

Цей картонний світ глядач залишає лише ненадовго: за межами театру, в природних локаціях, розгортається тільки другорядна лінія стосунків Костянтина Левіна (Домналл Глісон) і Кіті Щербацької (Алісія Вікандер), "нормальність" якої сам Толстой протиставив невгамовній пристрасті Анни.

До слова, ідилічна російська глибинка і класичні сцени жнив - випробування для всіх іноземців, які працювали над Кареніною, - знімалися таки в Британії, на знаменитій рівнині Солсбері, де розташований Стоунхедж. Однак зовсім без Росії у фільмі не обійшлося: частину історії Левіна відзняли в Карелії, на острові Кіжи, а для участі в масовках режисер охоче залучав російську діаспору в Лондоні.

Райт не надто дбав про те, щоб Анна Кареніна була просякнута руським духом і Руссю пахла, як зробив у 1997 році його попередник Бернард Роуз

В іншому ж Райт не надто дбав про те, щоб Анна Кареніна була просякнута руським духом і Руссю пахла, як зробив у 1997 році його попередник Бернард Роуз. Свою Кареніну з Марсо в головній ролі Роуз практично повністю зняв у Москві та Петербурзі, хоча і легко заплющив очі на все, що не стосувалося ліричної частини історії.

Райт пішов іншим шляхом. "На експерта з Росії грошей не витрачали", - з посмішкою зазначає Жаклін Дюрран, головний костюмер нової екранізації класики.

Куди більш ретельно Райт підійшов до відбору команди, з якою взявся працювати над шедевром Толстого. Більшість ключових співробітників перекочували на знімальний майданчик Кареніної з попередніх успішних фільмів режисера.

Так, Дюран двічі номінувалася на Оскар і премію Британської кіноакадемії BAFTA за костюми в стрічках Райта, композитор Даріо Маіранеллі отримав Оскар і Золотий глобус за саунтрек до Спокути. Ця ж стрічка принесла премію BAFTA художниці Сарі Грінвуд, яка працює з Райтом з самого початку його кар'єри, а також номінації на Оскар і BAFTA оператору Шемасу Макгарві.

Головною ж фавориткою Райта, безумовно, залишається Найтлі - якщо і не муза режисера, який закріпив цей титул за своєю дружиною, то вже точно його Галатея. Найтлі, яку прославила блокбастерна епопея Пірати Карибського моря, своїми головними кінодосягненнями зобов'язана саме Райту. За ролі в Гордості і упередженні і Спокуті вона отримала дві номінації на Золотий глобус, а також претендувала на Оскар і премію BAFTA за найкращу жіночу роль.

Кареніна ж стала для актриси, за її власними словами, справжнім випробуванням, адже театральний калейдоскоп, задуманий Райтом, вимагав миттєвого переключення між сценами.

"Я намагалася триматися реальної, "сирої" особистості [Кареніної], навіть якщо її подорож мала бути стилізованою, - зізналася актриса журналістам. - Це був кривавий інтенсивний процес для мене, дійсно важка робота".

Анатомія кохання

Втім, старалася Найтлі не дарма. Світова критика визнала створений нею образ серйозною заявкою на те, щоб якщо не отримати заповітний Оскар, то хоча б сподіватися на номінацію.
"З Кіри Найтлі вийшла відмінна Анна - поперемінно чарівна, пихата і пригнічена", - вважає Девід Грітн з британської The Telegraph. А на думку відомого кінокритика Філіпа Френча, рецензента газет The Guardian і The Observer, Найтлі вдалося втілити у своїй героїні вірну комбінацію пристрасті, збентеження, жорстокості і напівбезумства.

Окрема порція приємних слів дісталась творцям фільму і за його візуальну частину, що вже стало, по суті, фірмовим почерком картин Райта. Втім, більшість західних рецензентів одностайні: режисерський заміс кіно і театру вийшов занадто крутим. Мовляв, при всіх зовнішніх достоїнствах картина схожа на майстерно оформлене, але порожнє яйце Фаберже, через що глядачеві важко емоційно залучитися до подій на екрані. У результаті фільм більше схожий на генеральну репетицію знаменитої драми Толстого, де другорядним персонажам деколи співчуваєш більше, ніж головним.

Творіння Толстого вкотре підтвердило власний статус "роману із сучасного життя

Сам же Райт називає таке зміщення акцентів невипадковим і визнає, що свідомо зробив опуклою і зворушливою історію Левіна і Кіті.

"Це дало мені можливість не намагатися показати історію Анни і Вронського як велику і романтичну love story, але зробити щось більш темне і, можливо, більш актуальне. Адже це скоріше історії жадання, а не кохання", - розмірковує режисер.

Незалежно від спірності такої ідеї, своєю черговою екранізацією творіння Толстого вкотре підтвердило власний статус "роману із сучасного життя" - так назвав Анну Кареніну сам письменник.

"Кіноверсія [Райта] залишила за бортом багато з істотних пасажів книги про політичні та соціальні питання, але цілком впоралася з відображенням ключових проблем роману, - наголошує Френч. - Це, звичайно, прояв любові й випробування любов'ю в найрізноманітніших її формах".

Дуже російське кіно

Режисери по обидві сторони Атлантики невтомно переносять російську класику на екран. обрав 12 найбільш гучних екранізацій шести літературних шедеврів Росії.

Війна і мир (1956, США - Італія)
Режисер: Кінг Відор
У головних ролях: Одрі Хепберн, Генрі Фонда, Мел Феррер
Основні нагороди: Золотий глобус за найкращий зарубіжний фільм іноземною мовою, премія Британського товариства кінематографістів за операторську роботу

Першу західну екранізацію роману Льва Толстого преса хвалила за увагу до деталей і батальні сцени, але сварила за гру акторів. Глядачам картина сподобалася - в американському прокаті вона зібрала $12 млн (це вдвічі більше, ніж бюджет фільму), а в Радянському Союзі на Одрі Хепберн у ролі Наташі Ростової сходили подивитися 31,4 млн осіб.

Війна і мир (1966-1967, СРСР)
Режисер: Сергій Бондарчук
У головних ролях: Людмила Савельєва, Сергій Бондарчук, В'ячеслав Тихонов
Основні нагороди: премії Нью-Йоркської асоціації кінокритиків і Національної ради кінокритиків США, а також Оскар і Золотий глобус у номінації Найкращий фільм іноземною мовою

Американці першими перенесли на екран головну книгу російської літератури, але радянська версія обійшла західну за витратами (бюджет картини - $100 млн), розмахом (зйомки масштабних батальних сцен відзначили в Книзі рекордів Гіннесса) і якістю постановки. На Заході фільм зібрав безліч престижних нагород, а в Союзі став найбільш відвідуваною екранізацією класики - першу частину картини подивилися 58 млн радянських громадян

Доктор Живаго (1965, США - Італія)
Режисер: Девід Лін
У головних ролях: Омар Шаріф, Джулі Крісті
Основні нагороди: п'ять Оскарів (за адаптований сценарій, операторську роботу, оригінальну музику, роботу художника-постановника, дизайн костюмів), п'ять Золотих глобусів (Найкращі фільм-драма, режисер, сценарій, драматичний актор, музика)

Уперше представлений на Канському кінофестивалі 1966 року фільм Девіда Ліна досі посідає восьме місце серед найбільш касових стрічок в американському прокаті за всю історію (з поправкою на інфляцію касові збори картини становлять $995,6 млн)

Доктор Живаго (2005, Росія, телесеріал)
Режисер: Олександр Прошкін
У головних ролях: Олег Меньшиков, Чулпан Хаматова, Олег Янковський
Основні нагороди: Золотий орел найкращому телесеріалу, найкращому акторові ТВ (Олег Янковський), ТЕФІ за найкращу чоловічу (Янковський) і жіночу (Хаматова) ролі

Під час прем'єрного показу на каналі НТВ у Росії серіал зібрав біля екранів лише 17% глядачів. Невисокий рейтинг згодом пояснювали відсутністю промокампанії і великою кількістю рекламних пауз. На відміну від масового глядача, критики оцінили серіал високо, відзначивши нагородами виконавців головних ролей

Ідіот. Настасья Пилипівна (1958, СРСР)
Режисер: Іван Пир'єв
У головних ролях: Юрій Яковлєв, Юлія Борисова
Основні нагороди: друга премія на Всесоюзному кінофестивалі в Києві

Пир'єв екранізував лише першу частину роману. Це не завадило критикам розглядати і відзначити блискучий акторський тандем Яковлєв - Борисова, а журналу Радянський екран назвати картину Найкращим фільмом 1958 року. Підтвердженням глядацької любові є цифри: Ідіота в кінотеатрах подивився 31 млн глядачів

Ідіот (2003, Росія, телесеріал)
Режисер: Володимир Бортко
У головних ролях: Євген Миронов, Лідія Вележева
Основні нагороди: ТЕФІ за найкращий художній телефільм, найкращу чоловічу та жіночу ролі в телесеріалі, художнику-постановнику, продюсеру, режисерові, чотири премії Золотий орел

Серіал зібрав біля екранів 30% телеглядачів і викликав сплеск повального захоплення Федором Достоєвським в Росії та Україні. Виконавець ролі князя Лева Мишкіна отримав відразу чотири престижні нагороди, в тому числі премію Олександра Солженіцина

Майстер і Маргарита (2005, Росія, телесеріал)
Режисер: Володимир Бортко
У головних ролях: Олег Басилашвілі, Олександр Галибін, Анна Ковальчук
Основні нагороди: ТЕФІ за найкращу режисуру, спеціальний приз журі на МКФ в Біарріце

Серіал на телеканалі Росія подивилися 47% телеглядачів. Цей рекорд став результатом масованої рекламної кампанії, з одного боку, та якості самого телепродукту - з іншого.

Майстер і Маргарита (1990 рік, Польща, телесеріал)
Режисер: Мацей Войтишко
У головних ролях: Густав Холоубек, Ганна Димна, Владислав Ковальський

Польська телеверсія булгаковського роману примітна тим, що отримала найбільше визнання з боку не тільки глядачів, а й літературознавців, які спеціалізуються на творчості Михайла Булгакова

Лоліта (1962, США)
Режисер: Стенлі Кубрик
У головних ролях: Сью Лайон, Джеймс Мейсон, Шеллі Вінтерс
Нагороди: Оскар за найкращий адаптований сценарій, Золотий глобус за найкращу жіночу роль, чоловічу роль, режисуру, чоловічу роль другого плану, BAFTA найкращому акторові, премія Венеціанського кінофестивалю за режисуру

Перша екранізація Лоліти цікава участю Володимира Набокова у створенні сценарію і неймовірними труднощами, з якими було пов'язане перенесення на екран пікантних сцен за участю неповнолітньої героїні. У результаті багато що залишилося за кадром, що не завадило фільму зібрати всі найпрестижніші кінонагороди

Лоліта (1997, США)
Режисер: Едріан Лайн
У головних ролях: Домінік Суейн, Джеремі Айронс, Мелані Гріффіт

Не отримавши жодних серйозних премій, фільм приніс творцям чималі гроші. При бюджеті $58 млн картина зібрала в прокаті понад $1 млрд. Приголомшливий глядацьких успіх критики пояснюють вдалим підбором акторів і вмінням балансувати на тонкій грані між невинністю і еротикою

Анна Кареніна (1967, СРСР)
Режисер: Олександр Зархі
У головних ролях: Тетяна Самойлова, Василь Лановий, Микола Гриценко

Картина Зархі стала другою за відвідуваністю екранізацією російської класики за всю історію радянського кіно. Для двохсерійної Анни Кареніної середнім показником на серію стали 34,7 млн глядачів. І це не дивно: критики одноголосно називають виконавицю головної ролі Самойлову найкращою Кареніною за всю історію екранізацій роману

Анна Кареніна (1997, США)
Режисер: Бернард Роуз
У головних ролях: Софі Марсо, Джеймс Фокс, Шон Бін

Перша західна екранізація роману Льва Толстого, повністю знята в Росії, виявилася, на думку критиків, найбільш претензійною і, водночас, найбільш суперечливою. Акторська гра Софі Марсо не виправдала високих очікувань і була розкритикована пресою вщент, проте полюбилася публіці

***

Цей матеріал опубліковано в № 36 журналу Корреспондент від 14 вересня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.