Корреспондент: Роден по сталі. Інтерв'ю з відомим скульптором Цадоком Бен-Давидом

Скульптор Цадок Бен-Давид, запрошена світова зірка київського Великого скульптурного салону, в інтерв'ю Ірині Ілюшиній у №36 журналу Корреспондент від 14 вересня 2012 року, - про квіти зі сталі, важку фізичну роботу скульптора та ціни на сучасне мистецтво.

Піщане поле зі згорілими дочорна квітами та травами - такою інсталяцією зустрічає відвідувачів Великий скульптурний салон у столичному комплексі Мистецький арсенал. Але варто обійти поле з іншого боку, і воно оживає - квіти грають всіма барвами веселки, і похмурий настрій змінюється на протилежний.

Квіти життя та смерті. Відкрився VI Великий скульптурний салон 

Це Blackfield (Чорне поле), найзнаменитіша робота англійського скульптора ізраїльського походження Цадока Бен-Давида. 17 тис. рослин, зі старанністю відмінника скопійованих ним з підручників ботаніки, а потім з філігранною точністю вирізаних з найтонших листів нержавіючої сталі, вперше будуть представлені в Україні.

Бен-Давид - один із найвідоміших і найдорожчих скульпторів сучасності, завсідник міжнародних бієнале та лауреат безлічі нагород. Ціна на його роботи - сотні тисяч доларів, а виставки проходять на найпрестижніших майданчиках світу. Так, він представляв Ізраїль на Венеціанській бієнале і був у числі офіційних скульпторів Олімпійських ігор - 2008 в Китаї.

Крім Blackfield, скульптор, який спеціалізується на різьбі по металу, привіз до України ще одну свою знамениту роботу, Evolution and Theory (Еволюція й теорія), а також прем'єру - вперше представлену публіці Blackflowers (Чорні квіти). Більш того, до кінця вересня відвідувачі зможуть побачити в Скульптурному салоні також твори 50 провідних українських майстрів.

Кореспондент зустрівся з Бен-Давидом, коли він монтував свої інсталяції, і поки асистенти встромляли мініатюрні та тендітні на вид сталеві квіти в пісок, поговорив зі скульптором про ботаніку, ціни на мистецтво та емоції, які викликають його роботи.

- При перегляді ваших робіт мимоволі виникає думка: жах, на це пішло стільки часу! Ви робите все самі?

- (Посміхається) Ні, зараз у мене є асистенти, вони допомагають. Але Еволюцію і теорію я практично всю зробив сам. Це ручна робота із різьби по металу. На це пішло три роки.

- І квіти з Blackfield?

- Це єдине, що тут не ручної роботи. Квіти дуже маленькі, до того ж це нержавіюча сталь, дуже складний матеріал. Алюміній простіший, він м'який, його легко різати. Сталь набагато твердіша, з нею я працюю так: квіти вирізаються з фотоплівки, плівка наклеюється на дуже тонкий сталевий лист, який занурюється в кислоту, кислота роз'їдає негатив, так виходить зображення, яке вирізається за допомогою електроніки.

Мене багато хто запитує, чому я не ріжу лазером. Він дає занадто різкий зріз, дуже чисту пряму лінію, ідеальний кут 90 °, і все це робить роботу млявою. Коли я ріжу руками, змінюю кути, до того ж тремтіння руки дає не таку рівну лінію. Усе це робить скульптуру більш людяною.

- Багато ваших робіт так чи інакше пов'язані з наукою. Це не випадково?

- (Сміється.) У Blackfield 900 видів квітів, але якщо ви запитаєте, як вони називаються, я назву менше десяти. Квіти у цьому випадку - символ. Це не про ботаніку, це психологічна інсталяція. Ви заходите в кімнату, бачите чорні квіти, і це виглядає як вигоріле поле. А потім ви бачите іншу сторону - кольорову. Це життя, щастя, радість. Тобто робота про життя і смерть.

Кілька разів я спостерігав досить сильну реакцію глядачів, коли цей різкий перехід від депресії до радості був трохи ... несподіваним. Деякі плакали - як чоловіки, так і жінки. Я, чесно кажучи, такого не очікував.

- У Blackfield є дві сторони, чорна та кольорова, а в новій роботі, Blackflowers, все чорне. Ви стали більш песимістичними?

- (Посміхається) Я дуже оптимістична людина. І Blackflowers особисто я не вважаю песимістичними, друга робота - природний розвиток першої. Я просто збільшив деякі квіти: мені здається, у них є краса, яка змушує задуматися, змінити настрій.

- Чи не пов'язаний ваш оптимізм ще й з тим, що ціни на сучасне мистецтво зростають, незважаючи на кризу?

- Цікаве запитання. З одного боку, перше, на що повинна вплинути криза, - це мистецтво. З іншого боку, ціни зростають, тому що на ринок заходять багато нових мільйонерів-колекціонерів - зі Східної Європи та Китаю, наприклад. Не всі вони купують для себе, можливо, для держави чи для музеїв, але для них купувати мистецтво стає питанням престижу і статусу.

Особисто я не постраждав фінансово від кризи, а що буде в майбутньому, не знаю. Зізнаюся, кожного разу на аукціоні чекаю хорошої ціни, але кожен раз, коли він проходить успішно, це великий сюрприз. (Сміється.) Але навіть якщо ні, я не розраховую на ці гроші. Багато моїх робіт я взагалі не продаю, наприклад, Blackfield -  хочу возити її на виставки. Гроші це ще не все. Хотілося б сказати щось людям за допомогою мистецтва.

***

Цей матеріал опубліковано в № 36 журналу Корреспондент від 14 вересня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.