Суд над нападниками на військову частину у Харкові: заради зброї чи грошей? - ВВС Україна

У Харкові суд слухає справу про збройний напад на військову частину, здійснений двома братами, один із яких мав борги, і загинув на місці злочину.

На лаві підсудних – 42-річний Сергій Руденко, один з двох братів, які в ніч на 22 березня, озброєні ножами й обрізом, напали на вартових військової частини А1451, розташованої у центральній частині Харкова. Другий брат, 32-річний Костянтин Сопельняк, загинув у сутичці з солдатами, які чинили опір нападникам. Смертельні поранення ножем у тій бійці дістав і 20-річний солдат строкової служби Володимир Березок.

В суді звинувачення доводило: обидва брати мають військову освіту, служили в армії, були професійними вояками, добре знали армійський розклад та внутрішню специфіку. Вони готувались до цього нападу більше року, купили ножі й мисливську рушницю, зробили з неї обріз, придбали набої, камуфляжний одяг, спеціальне взуття, драбину, щоб перелізти через паркан на територію частини, радіостанції для спілкування. Вони не раз приходили на місце майбутнього злочину з дому пішки, це кілька кілометрів лісопарковою зоною Харкова: прокладали маршрут через ліс, а потім стежили за розкладом руху військових в частині. Вони мали мотив: один з братів заплутався в боргах, за версією слідства, заборгував понад 7 млн. грн. Вони мали мету - відняти у військових зброю: братів цікавили автомати Калашникова.

Різні версії, причина одна - гроші

Навіщо братам була потрібна зброя? Відповідь на це питання підсудний Сергій Руденко давав щоразу іншу. У день затримання на місці пригоди він стверджував, що брат збирався продати автомати, начебто, мав замовника. Пізніше, на допити в міліції, він розповів слідчім, що наступним планували пограбування пункту обміну валют: мовляв, братові буле дуже потрібні гроші – розрахуватись з кредиторами. Вже в суді він ще раз змінив свідчення, і на те саме питання відповів: зброя була необхідна для самооборони від тих самих кредиторів. При цьому Сергій Руденко наголошував: наміру вбивати солдатів не було, і загибель Володимира Березюка – це прикра випадковість, щось пішло не за планом.

В ту ніч брати домовились, що молодший брат, Костянтин Сопельняк, перестріне вартових біля караульного приміщення та, погрожуючи ножем, вимагатиме віддати автомати. Роль Сергія Руденка була – зайти солдатам зі спини та "підкріпити" погрози брата обрізом. Але військові добровільно зброю не віддали, зав’язалась бійка, і в сутичці загинули двоє: одного з нападників було застрелено, солдат Володимир Березюк дістав 9 ножових поранень. В мене не було наміру завдати комусь шкоди. Тим більше - когось вбивати.

Захист наполягає: смерть солдата – справа рук загиблого нападника. А вцілілий брат - лише пасивний учасник нападу. Він не розробляв план, не мав мотиву, адже борги були братовими, нікому не завдав шкоди, хоча міг, тримаючи в руках обріза. Більше того, весь час, поки тривала підготовка, і останні години, коли брати вже сиділи у засідці за парканом військової частини, чекаючи варту, Сергій Руденко вмовляв брата відмовитись від задуму, не йти на злочин. І пішов за ним лише з братських почуттів. Тепер же, в суді, визнав свою провину, просив пробачення у постраждалих, готовий компенсувати шкоду.

"В мене не було наміру завдати комусь шкоди. Тим більше - когось вбивати. Хочу ще раз вибачитись перед близькими загиблого солдата. Від себе і від імені мого покійного брата", - заявив у суді Сергій Руденко.

Ціна життів

Мати загиблого Володимира Березюка висунула до підсудного цивільний позов про компенсацію шкоди – в 1 мільйон гривень. Ще 200 тисяч гривень вимагають постраждалі бійці: старший лейтенант Олег Гурін та солдат Ігор Шило. Вони обидва кілька місяців провели у військовому госпіталі, бо в бійці отримали численні ножові поранення.

Нині Олег Гурін повернувся на військову службу, в солдата Ігоря Шило термін добіг кінця, і він демобілізований. Їхні дії та застосування зброї і цивільне слідство, і військова прокуратура визнала цілком законними. Вони були нагороджені орденами "За мужність". Таку ж нагороду, посмертно, отримав і Володимир Березюк, який загинув за 2 тижні до демобілізації.

Разом з батьками Володимира Березюка, Олег Гурін та Ігор Шило щоразу приходять до судової зали, уважно слухають питання прокурорів та свідчення підсудного, матеріали справи та висновки експертів. Мати загиблого солдата тільки здригається і плаче, коли її сина називають "трупом Березюка" і перераховують поранення, від яких він помер.

Олег Гурін каже, що не уявляє, як можна було планувати забрати зрою у солдатів, але не планувати убивство:

"Що треба зробити, щоби я добровільно віддав зброю?! Тут варіант лише один, інших просто немає. Вбити мене! Тим більше, що таке їхні ножі проти мого автомата? Нічого."

У своїй звинувачувальній промові прокурор Харкова Євген Попович кілька разів підкреслив зухвалість нападу і навмисність злочину, переконуючи суддів у тяжкій провині Сергія Руденка та його брата. Звинувачення охоплює 5 статей Кримінального кодексу: більше десятка частин та пунктів. Серед них і навмисне вбивство, і незаконне володіння зброєю, і розбій. Думка прокурора: цей перелік вимагає довічного ув’язнення.

Адвокат підсудного, Ігор Дегтярь, зробив спробу спростувати звинувачення. Він вкотре наголосив: дії його підзахисного тяжких наслідків не мали, найстрашніше, в тому числі вбивство Володимира Березюка, скоїв загиблий нападник. Сергій Руденко хотів би компенсувати бодай матеріальну шкоду постраждалим, але за зробити це, перебуваючи за гратами, - неможливо. На думку адвоката, провина його підзахисного доведена тільки там, де йдеться про незаконне зберігання зброї та розбійний напад. Тому й покарання має бути, хоч і суворим, але м’якшим – 15 років позбавлення волі.

Засідання суду 4 жовтня буде останнім: підсудний виголосить своє завершальне слово, і чекатиме на вирок, який може бути виголошено пізніше.

Джерело ВВС Україна