Корреспондент: Фемідіне горе. Через корупцію рівень довіри українців до судів є одним з найнижчих у Європі

15 жовтня 2012, 11:42
💬 0
👁 55

Тепер вітчизняним судам довіряють не більш ніж 2-3% співгромадян, причому довіра до них різко впала за останні роки. Виною тому корупція, за поширеністю якої серед людей у мантіях Україна прагне в європейські лідери, пише Ірина Соломко у №40 журналу Корреспондент від 12 жовтня 2012 року.

Коли Михайло Міщенко, заступник директора соцпрограм Центру Разумкова, каже про українські суди, цифри звучать як вирок. За останні кілька років жителі України практично повністю зневірилися в людях у мантіях.

За даними досліджень, озвучених Міщенком, серед населення країни частка тих, хто повністю підтримує роботу судів, знизилася більш ніж утричі: з 9,4%, зафіксованих у травні 2010-го, до 2,9% за підсумками квітня 2012-го. До національного рекорду – 2,5%, відзначеного соціологами в кінці 2009 року, залишилося зовсім небагато. І, на думку експертів, падіння цього "досягнення" – справа часу. Адже частка українців, які взагалі не підтримують дії служителів Феміди, за період з 2010-го по 2012-й зросла з 43,4% до 61,5%.

Частка українців, які взагалі не підтримують дії служителів Феміди, за період з 2010-го по 2012-й зросла з 43,4% до 61,5%

Додають масла у вогонь дані міжнародної правозахисної організації Transparency International (TI): за рівнем корумпованості вітчизняні суди займають одне з перших місць у Європі.

Сергій Власенко, опозиційний політик й адвокат екс-прем'єр-міністра Юлії Тимошенко, котрий довго працював захисником, такий негатив пояснює коротко: "Як правило, український суддя – це аморальна людина, яка не розуміє закону і не хоче думати. Він не відрізняє факс від безготівкового платежу, йому головне взяти хабар".

Протилежна сторона – судді – не бачить приводу для самобичування. Цифрам Міщенка Ярослав Романюк, перший заступник голови Верховного суду України (ВСУ), у коментарі Корреспонденту навів власні математичні розрахунки. Мовляв, як мінімум половина людей, що отримали рішення суду не на свою користь, незадоволені служителями Феміди і, як наслідок, вносять свою лепту в соціологічний портрет людей у ​​мантіях.

Насправді, стверджує Романюк, з кожним роком число звернень до судів зростає в середньому на 15%. "Якщо суд не має довіри, то чому вони [громадяни] звертаються в суди?" – запитує він.

Однак, як каже Девід Вон, керівник проекту Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) Справедливе правосуддя, українці посідають п'яте місце за кількістю звернень до Європейського суду з прав людини. Тим самим вони недвозначно демонструють розчарування в національному правосудді.

Справи суддівські

Власенко останнім часом з головою поринув у політику, залишивши практику, яка приносила солідний дохід. Йому набридло перебувати в системі, у якій знання законів, досвід і професійні якості майже нічого не означають.

Парламентарія не влаштовує стан справ, коли готуєш правову позицію, вивіряєш кожне слово, а перемога опиняється в руках супротивної сторони, чиї інтереси представляє молоденький хлопчик. У якого тато, з усмішкою додає нардеп, працює, наприклад, міністром юстиції, а його фірма вважається найкращою у судовій практиці. Власенко натякає на Максима Лавриновича, сина глави Мін'юсту та успішного адвоката.

Втім, "молоденьким хлопчиком" біди Власенка не обмежуються. Він вважає, що за останні кілька років вся судова система деградувала.

Частка українців, які схвалюють дії суддів, за час президентства Віктора Януковича впала втричі. Хоча національна судова система ніколи не могла похвалитися народною підтримкою, сплески позитиву все ж траплялися, збігаючись зі зміною влади

Про те саме свідчать і дані незалежних досліджень. Так, соціологія Центру Разумкова показує, що частка українців, які схвалюють дії суддів, за час президентства Віктора Януковича впала втричі. Хоча національна судова система ніколи не могла похвалитися народною підтримкою, сплески позитиву все ж траплялися, збігаючись зі зміною влади.

Наприклад, найвища підтримка судів – 19,1% – була в лютому 2005-го, коли після помаранчевої революції Віктор Ющенко очолив країну. Кредит довіри був вичерпаний за п'ять років: до кінця каденції третього президента показник впав до рекордних 2,6%.

Прихід до влади Януковича повернув українцям надію: у травні 2010-го рівень повної підтримки піднявся до 9,4%. Але через два роки він знизився до 2,9%. І це теж стало рекордом: за Януковича суди розгубили підтримку вдвічі швидше, ніж за Ющенка.

У підсумку, за даними Глобального барометра корупції TI, у 2011 році 81% українців вважав, що судова система корумпована. Цей показник робить Україну одним з антилідерів континенту, країною, де справи йдуть навіть гірше, ніж у Росії, Молдові та Білорусі.

Щоб зрозуміти, наскільки українські показники погані, достатньо знати, що в державах, де рівень судової корупції мінімальний, – Данії і Норвегії – число громадян, які підозрюють людей у ​​мантіях у хабарництві, дорівнює 3% і 7% відповідно.

У той час як суспільство все активніше підозрює судову владу в нечистих помислах, офіційна статистика кримінальних справ, порушених проти суддів за хабарництво, застигла на одному, досить низькому рівні. За даними Генпрокуратури України (ГПУ), отриманими Корреспондентом, останні кілька років слідчі порушують проти суддів приблизно по 33 справи на рік.

Пішли під плінтус

Падіння рівня підтримки суддів відбувається на тлі реформи, проведеної в кінці 2010 року під патронатом Андрія Портнова, заступника голови Адміністрації Президента (АП).

Втім, вона дала певні позитивні результати. Наприклад, тепер справи між суддями розподіляються не головами судів, а автоматично. Став більш прозорим процес добору кандидатів на суддівську мантію. Сьогодні для того, щоб стати представником Феміди, потрібно пройти незалежне тестування.

Загалом реформа систему не змінила. Новації із самого початку були мотивовані, в першу чергу, політичними міркуваннями. Влада просто вирішила відібрати
домінантну роль у ВСУ, який очолював Василь Онопенко, соратник Тимошенко

Однак загалом реформа систему не змінила. Причина, за словами Олексія Феліва, партнера українського офісу міжнародної юридичної фірми Beiten Burkhardt, полягає в тому, що новації із самого початку були мотивовані, в першу чергу, політичними міркуваннями. Влада просто вирішила відібрати домінантну роль у ВСУ, який очолював Василь Онопенко, соратник Тимошенко.

Як наслідок, рівень рішень, які виносять "реформовані" суди, став, за словами Катерини Тарасової, голови правління Фонду сприяння правосуддю, "нижче плінтуса". Прогрес вона помітила лише в тому, що розмір хабара за потрібне рішення зріс удвічі. Зокрема, за призупинення слідчих дій у рамках кримінальної справи зараз, за ​​її словами, в середньому беруть $ 5-15 тис.

На думку Дениса Бугая, партнера юркомпанії Ващенко, Бугай та партнери, суди тепер стали ще й активно підігравати владі, особливо у спорах громадян з державою або правоохоронцями.

Романюк бачить картину інакше: він переконаний, що робота суддів влаштовує українців. Адже число звернень до них зростає: у 2010-му суди отримали 7 млн ​​звернень, а в 2011-му – вже 8 млн. А ось частка апеляцій – спроб опротестувати судові рішення – за словами першого заступника глави ВСУ, падає: 12% у цивільних справах у 2011-му порівняно з 24% роком раніше.

"Це свідчить про те, що люди вважають рішення прийнятними для себе", – каже він.

Місіс Правосуддя

Відповідаючи на запитання про правдивість даних про зростання розміру хабарів серед суддів, Романюк каже, що не може коментувати чутки. Факторів, які формують корупційний спосіб суддів, чимало. Зокрема, і адвокати можуть за власною ініціативою пропонувати клієнтам вирішити питання за хабар, а суддя про це нічого не буде знати.

Нема чого на дзеркало нарікати, каже Власенко: саме служителів закону він називає однією з ключових причин зниження довіри до судів. У їхньому середовищі дійсно є герої, здатні збентежити уми пересічних громадян.

Якби в Україні проводили конкурс Обличчя Феміди, на перемогу в ньому претендувала б 32-річна Вікторія Омельченко-Джарти, заступник голови Господарського суду Києва, дочка покійного прем'єра Криму. Для досягнення успіху у неї є краса, молодість, а також два фактори, які в сучасній Україні є ключовими, – походження і спосіб життя.

Останнім часом значущі столичні суди переживають нашестя вихідців з Донбасу, зазначає Роман Куйбіда, заступник голови правління Центру політико-правових реформ

Джарти – виходець зі сходу України, і вона зробила за Януковича стрімку кар'єру. Це тренд: останнім часом значущі столичні суди переживають нашестя вихідців з Донбасу, зазначає Роман Куйбіда, заступник голови правління Центру політико-правових реформ.

У списку недавніх мігрантів зі сходу відразу кілька персонажів. Тут й Ігор Текміжев, голова Вищого адмінсуду, який до цього керував Госпсудом Донецької області, і Віктор Татьков, який очолив Вищий госпсуд після керівництва Донецьким апеляційним господарським судом.

За даними Куйбіди, нового главу очікує і ВСУ. Місце Петра Пилипчука, який подав у відставку, ось-ось займе Леонід Фесенко, екс-нардеп-регіонал і колишній голова Апеляційного суду Луганщини.

"Рішення приймаються в одному напрямку: Банкова розставляє своїх [вихідців з Донецька] в ключових судах", – резюмує Куйбіда.

Ще один фактор, який робить Джарти претенденткою на роль уособлення української Феміди, – її неймовірна успішність. Коли Власенко каже, що судді далеко не бідні люди, в це легко повірити, якщо відвідати особисту сторінку Джарти в соцмережі Facebook. За зарплати приблизно у 7,6 тис. грн. на місяць (згідно з декларацією її чоловіка за 2011 рік) вона їздить на ультрадорогих Bentley Continental, проводить час на пляжах Майамі і на схилах одного з найдорожчих гірськолижних курортів світу – французького Куршевеля.

Основа цього добробуту так і залишилася б таємницею, але чоловік судді, Валерій Омельченко, вирішив балотуватися в нардепи і оприлюднив декларацію, в якій вказав і доходи дружини. Виявилося, що Омельченко-Джарти за 2011 рік отримала подарунків більш ніж на 1 млн грн. Хто ці таємничі дарувальники, ні декларація кандидата, ні сама суддя не розголошують.

Способу життя заступника голови Київського госпсуду позаздрили б і американські судді. Вон говорить, що на його батьківщині суддя першої інстанції в середньому отримує $ 11-14 тис. на місяць, або в одинадцять-чотирнадцять разів більше, ніж офіційна зарплата Джарти. При цьому ніхто із суддів не дозволив би собі вести життя інвестбанкіра на відпочинку.

Так, Роберт Янг, один із семи суддів Верховного суду штату Мічиган, з яким Корреспондент познайомився в США, вважає себе представником середнього класу, маючи будинок і два звичайних автомобілі. Він як вогню боїться будь-яких підозр, ретельно декларує видатки і доходи як свої, так і дружини і навіть дітей.

Хоча те, що за американськими мірками нонсенс, в Україні, судячи з усього, майже норма. Витрати українських колег Янга, коли про них стає відомо, як правило, помітно перевищують офіційну зарплату.

Правоохоронці та представники Банкової чудово знають про шикарне життя суддів, каже Тарасова, і використовують цю інформацію, коли судді виходять з-під контролю

Правоохоронці та представники Банкової чудово знають про шикарне життя суддів, каже Тарасова, і використовують цю інформацію, коли судді виходять з-під контролю.

Так сталося з Олегом Бачуном, главою Окружного адмінсуду Києва. У жовтні 2009-го депутати – так звана група Портнова – направили генпрокурору декілька запитів. Їх цікавило походження коштів, витрачених Бачуном на придбання двох мобільних телефонів по $ 30 тис. кожен, а також суми, витраченої на чартер на острів Сардинія. Підсумком звернення стало звільнення судді та, як вважає Тарасова, звільнення місця для ставленика Портнова Павла Вовка.

Однак Романюк вважає служителів Феміди не сибаритами, а трудягами: мовляв, кожен день судді, яких загалом в Україні 8 тис., виносять 17 тис. рішень.

Водночас експерти, причому навіть з числа колишніх суддів, дивуються: якщо все так погано, чому з охочих отримати пост судді шикуються черги? Наприклад, 75-річний Віталій Бойко, голова ВСУ часів президентства Леоніда Кучми, говорить, що коли він багато років тому вперше надів мантію, ні про які конкурси на місце і не йшлося. А зараз число претендентів на посаду судді в рази перевищує кількість місць, а отже, в професії "щось не так".

Ставка судді не бозна-яка – вісім мінімальних зарплат, тобто близько 9 тис. грн. До цієї суми плюсуються доплати за вислугу, перебування на посаді, науковий ступінь, роботу з держтаємницею. У підсумку в середньому суддя з десятирічним стажем, вченим ступенем, обіймаючи посаду заступника голови суду, отримує близько 15 тис. грн.

Якщо судити за інформацією, яку періодично оприлюднює ГПУ, різницю між солідними витратами та офіційними доходами деякі судді компенсують за допомогою хабарів

Якщо судити за інформацією, яку періодично оприлюднює ГПУ, різницю між солідними витратами та офіційними доходами деякі судді компенсують за допомогою хабарів. Наприклад, у червні 2012 року слідчі передали до суду справу судді Дзержинського районного суду Кривого Рогу, яка вимагала та отримала хабар у розмірі $ 17,5 тис. Сьогодні на розгляді перебуває і справа голови Апеляційного суду Херсонської області, який отримав мзду в сумі $ 100 тис. за "натискування" на суддів в одній апеляційній скарзі.

Виправні роботи

Щоб виправити ситуацію, експерти пропонують цілий комплекс заходів.

Потрібно зобов'язати суддів декларувати доходи і витрати не тільки свої, але і рідних, вважає Власенко. У ході реформи в закон про судоустрій та статус суддів внесли таку норму, але пізніше Верховна Рада її скасувала. І це – плід лобістських зусиль суддівського корпусу, переконаний Власенко.

"Вони цього [декларування] страшенно бояться", – вважає парламентарій.

Бойко ратує за те, щоб роботу суддів ретельно перевіряли, як це було раніше, коли спеціальні люди навіть інкогніто відвідували засідання. Також експерт пропонує спростити систему судів, яка після реформи стала занадто складною: вони тепер діляться за територіями, за спеціалізаціями і за інстанціями. У США або в Грузії, наприклад, подібного поділу немає, – в кожному регіоні є звичайні суди, вище яких стоять апеляційні та конституційний.

Романюк вважає, що потрібно розвантажити суди від дрібних чвар, де зобов'язання сторін очевидні, – такі як справи про борги із зарплат або кредитів, – віддавши все це на розгляд нотаріусів.

Багато надій аналітики покладають і на ухвалення Кодексу судової етики. Вон говорить, що в новому Законі України Про судоустрій і статус суддів передбачено притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності за порушення правил суддівської етики, визначених кодексом. Зараз новий проект цього документа написаний і проходить слухання в областях. Цікаво, що навіть Джарти у своїй колонці, опублікованій на сайті Юрліга, у пишномовному стилі вітає прийняття кодексу.

Усі перераховані вище методи, на думку Власенка, – лише технології. Без глобальних змін у суспільстві розраховувати на закон у суді не варто

Але всі перераховані вище методи, на думку Власенка, – лише технології. Без глобальних змін у суспільстві розраховувати на закон у суді не варто.

"Говорити, що в нас буде чесний суд в суспільстві, яке корупційно орієнтоване, не можна, – упевнений депутат. – Треба піднімати моральні рамки, а судді будуть змушені під них підтягуватися".

____________________________________________

Засудити суворо

Як жителі європейських країн оцінюють рівень корумпованості своїх суддів

Дані Transparency International

***

Цей матеріал опубліковано в № 40 журналу Корреспондент від 12 жовтня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.

ТЕГИ: суд Україна корупція довіра