У найпівнічнішому озері через 2000 років знову з'явилося життя

В озеро Каффенклуббен, розташоване на північ від Гренландії на широті 83°37', через більше ніж 2000 років повернулося життя - у другій половині минулого століття у найпівнічнішому прісноводному озері знову з'явилися водорості.

Про це заявили дослідники з університету Франш-Конте (University of Franche-Comté),

Озеро Каффенклуббен з'явилося близько 3,5 тисячі років тому, коли льоди відступали на північ, залишаючи за собою безліч озер. Водоймище відразу ж було заселене декількома видами діатомових водоростей або діатомей.

Через деякий час температура навколишнього середовища знов стала знижуватися і приблизно 2,4 тисячі років тому крихітні водорості повністю зникли з озера.

З'ясувати історію різних форм життя в озері вдалося за допомогою підводного буріння.

За словами одного з авторів дослідження Б’янки Перрен, аж до 1920 року озеро перебувало у "глибокому заморожуванні". Товща льоду не давала проникати сонячному світлу. В умовах низьких температур та відсутності освітлення діатомові водорості вимерли повністю.

Шанс на нову появу ці одноклітинні водорості отримали лише у 60-тих роках минулого століття. І до 2011 року в озері їх було вже близько 20 видів.

У наші дні шар льоду товщиною 1-2 метри покриває озеро цілий рік. Влітку, коли температура піднімається до 1,6 °С, танення льоду відбувається лише уздовж берегової лінії. Але і цього цілком достатньо для відродження діатомей.

Нове дослідження продемонструвало, що діатомові водорості "повернулися" саме завдяки глобальному потеплінню, без будь-яких екологічних поштовхів. Під час роботи вчені намагалися з'ясувати, чи не викликано настільки бурхливе для цих широт "цвітіння" водойми азотним забрудненням. Але нічого подібного виявлено не було.

Фахівці також поспішають запевнити, що кліматичні зміни, які відбуваються, незначні порівняно з останніми льодовиковими періодами і потепління, що відбулося після них.

Зазначимо, що раніше вчені з'ясували, що танення льодів Гренландії може порушити схему течій у Північній Атлантиці, що зменшить здатність океану згладжувати парниковий ефект, поглинаючи вуглекислий газ з атмосфери.