ВВС Україна: Who is Mr Мельниченко?
Колишній охоронець президента Кучми Микола Мельниченко спочатку називав замовників вбивства Георгія Гонгадзе, тепер – вказує на тих, хто "замовив" Євгена Щербаня.
За місяць – 28 листопада – настане 12-та річниця початку "касетного скандалу" – події, яка багато в чому вплинула на політичне життя країни. Тоді на всю країну вперше пролунало прізвище Миколи Мельниченка. З того часу його записи зазнали десятків експертиз, які давали взаємовиключні результати, їх використовували у своїх інтересах десятки політиків. Мельниченка то оголошували в міжнародний розшук, то тріумфально вітали на українській землі. Він брав участь в одних парламентських виборах та заносив до ЦВК документи для участі у виборах президента. Остання на сьогодні серія цієї епопеї – арешт екс-майора, що відбувся цієї середи, 24 жовтня, в аеропорту Бориспіль.
ВВС Україна пропонує пригадати дванадцятирічну політичну біографію колишнього охоронця Леоніда Кучми та вплив, який він та його плівки справляли на ситуацію в Україні.
"Касетний" та "Кольчужний" скандали
28 листопада 2000 року – лідер Соціалістичної партії України Олександр Мороз у Верховній Раді оприлюднив нібито зроблені у робочому кабінеті президента Леоніда Кучми записи, які вказували на Кучму як на замовника зникнення журналіста Георгія Гонгадзе. Мороз заявив, що не сумнівається а автентичності касет, що були передані йому "одним з офіцерів СБУ", готовим давати свідчення у суді.
11 грудня 2000 року – Україна вперше побачила обличчя і почула прізвище Миколи Мельниченка: на телебаченні продемонстрували запис його розмови з опозиційними депутатами, зроблений на території Чехії. Мельниченко заявив, що після того, як став свідком віддавання Кучмою злочинного наказу, почав записувати розмови у його кабінеті на цифровий диктофон, поміщений під диван.
На другій частині відеозапису, продемонстрованому в парламенті 14 грудня, Мельниченко заявив, що Кучма був замовником замаху на кандидата в президенти Наталію Вітренко в ході кампанії-1999, сфальсифікував результати президентських виборів 1999 року та референдуму 2000 року. Протягом наступних місяців Мельниченко оприлюднював нові й нові порції записів та доволі активно спілкувався із західними ЗМІ.
4 січня 2001 року – Генеральна прокуратура України порушила проти Миколи Мельниченка кримінальну справу за звинуваченнями у наклепі та підробці документів, оголосила його у розшук та видала санкцію на арешт.
9 лютого 2001 року – газета Известия повідомила, що, за її інформацією, Мельниченка немає в живих. Після спростування цієї інформації він заявив, що його життю загрожує небезпека. Протягом наступних років подібні заяви повторювалися неодноразово.
У квітні 2001 року – Микола Мельниченко отримав політичний притулок у США.
12 вересня 2001 року – член парламентської ТСК з питань розслідування обставин зникнення Георгія Гонгадзе Віктор Шишкін "звернути увагу" на обставини незаконної торгівлі зброєю, викладені на плівках Мельниченка. "Ця зброя, можливо, була спрямована на діяльність терористів у США", – сказав Шишкін.
У ході парламентської виборчої кампанії 2002 року – Мельниченко був 15-м номером виборчого списку Соціалістичної партії України. ЦВК відмовила йому в реєстрації через виявлення в документах "істотно недостовірних даних про фактичне місце проживання та термін проживання в Україні протягом останніх п’яти років". У 2005 році Європейський суд визнав це рішення незаконним, проте ЦВК відмовилася реєструвати Мельниченка народним депутатом.
12 квітня 2002 року – виступаючи перед великим журі суду Сан-Франциско, Мельниченко представив запис розмови, що нібито відбулася між Леонідом Кучмою та керівником компанії Укрспецекспорт Валерієм Малєвим, (загинув у ДТП 6 березня 2002 року). У розмові йдеться про організацію поставок до Іраку трьох українських радарів Кольчуга під виглядом вантажівок КрАЗ за 100 мільйонів доларів.
МЗС України, а також влада Іраку спростовували ці звинувачення, проте у вересні 2002 року повірена у справах США в Україні Мері Йованович заявила, що ФБР підтвердило автентичність запису "кольчужного" фрагменту "записів Мельниченка". "Кольчужний скандал" призвів до фактичної ізоляції Леоніда Кучми на міжнародній арені. Лише в травні 2004 року США вперше , що передачі Кольчуг Іраку могло не відбутися.
22 вересня 2004 року – Генпрокуратура оголосила про порушення проти Мельниченка справи за звинуваченням у штучному створенні речових доказів у справі про вбивство Георгія Гонгадзе – монтажі плівок.
"Помаранчева епоха"
1 березня 2005 року – генеральний прокурор України Святослав Піскун закрив справи проти Мельниченка. Наступного дня він про розкриття справи про вбивство Гонгадзе та закликав Мельниченка повернутися до України, гарантуючи йому недоторканність.
У березні 2005 року – після смерті екс-міністра внутрішніх справ України Юрія Кравченка Мельниченко звернувся до опального російського олігарха Бориса Березовського з проханням забезпечити йому охорону як останньому свідку у справі Гонгадзе.
31 березня 2005 року – Мельниченко звинуватив Березовського у спробах маніпуляції плівками та заявив, що його діяльність загрожує національній безпеці України. У відповідь Березовський назвав Мельниченка агентом ФСБ.
30 листопада 2005 року – вперше за останні п’ять років Микола Мельниченко приїхав до України. 26 січня 2006 року Мельниченко повернувся до США у зв’язку з "дивною хворобою, симптоми якої мали місце протягом останніх двох тижнів".
15 вересня 2006 року – генеральний прокурор Олександр Медведько у парламенті заявив, що не виключає поновлення справи про розголошення державної таємниці проти Мельниченка. У відповідь Мельниченко з трибуни Верховної Ради , що Генпрокуратура продовжує фальсифікувати матеріали справи Гонгадзе.
У ході парламентських виборів 2007 року – Мельниченко увійшов до першої десятки списку Партії вільних демократів Михайла Бродського. Ця політсила не подолала тривідсотковий виборчий бар’єр.
29 липня 2007 року – Миколу Мельниченка госпіталізовано до Жовтневої лікарні з діагнозом "крововилив у мозок". Адвокат Мельниченка заявив про можливість отруєння його клієнта.
У березні 2008 року – після оголошення вироків вбивцям Георгія Гонгадзе Мельниченко звинуватив Віктора Ющенка у тиску на Генпрокуратуру з метою непритягнення Леоніда Кучми до відповідальності та призупинив співробітництво з Генпрокуратурою у тих справах, свідком у яких він виступав.
У серпні 2009 року – Мельниченко заявив про можливість свого балотування в президенти від партії Громадський рух України. У разі свого обрання президентом ввести в країні воєнний стан та встановити смертну кару за корупцію.
12 листопада 2009 року – ЦВК відмовилася прийняти документи для балотування Мельниченка в президенти через порушення встановленого порядку реєстраційних документів. ЗМІ , що він прийшов до ЦВК о 19-00 останнього дня подачі документів, 9 листопада, але оскільки там була черга, повернувся близько 23-ї години. Оскільки приміщення ЦВК було зачиненим, він заніс документи до комісії на наступний день.
У грудні 2009 року – ЗМІ про роман Мельниченка з відомою телеведучею Наталією Розинською. Розинська заявила, що "це – не перший і, можливо, не останній чоловік, який через мене розлучився".
Після зміни влади
22 березня 2011 року – заступник генпрокурора Ренат Кузьмін заявив, що плівки Мельниченка визнані речовим доказом у справі проти Леоніда Кучми за звинуваченнями у зловживанні владою та даванні незаконних вказівок, які призвели до загибелі Гонгадзе. Леонідові Кучмі висунуто звинувачення. У квітні того ж року відбулася перша очна ставка Кучми та Мельниченка у рамках розслідування вбивства Гонгадзе.
У травні 2011 року – ЗМІ про те, що Микола Мельниченко очолив новостворену партію Українська люстрація.
23 червня 2011 року – Печерський районний суд зобов’язав Генеральну прокуратуру поновити кримінальну справу проти Миколи Мельниченка. У судовому рішенні вказувалося, що постанова про закриття кримінальної справи проти нього від 2005 року була ухвалена без всебічного вивчення її обставин, а твердження про те, що Мельниченко діяв в умовах крайньої необхідності, не є мотивованим. Мельниченко , що за відновлення справи проти нього родина Кучми заплатила 25 мільйонів доларів.
23 вересня 2011 року – Миколу Мельниченка оголосили в розшук, 14 жовтня – у міжнародний розшук. 18 жовтня 2011 року Шевченківський районний суд ухвалив рішення про обрання Мельниченкові запобіжного заходу утримання під вартою.
10 жовтня 2011 року – адвокат Мельниченка Микола Неділько заявив, що його клієнт залишив межі України у зв’язку з загрозою його життю.
30 листопада 2011 року – Мельниченка на кілька годин затримала ізраїльська поліція. Він , що хотів би зустрітися з Віктором Януковичем, який тоді здійснював візит до цієї країни, та передати йому "важливі документи, які б допомогли суттєво знизити рівень корупції в Україні".
14 грудня 2011 року – Печерський районний суд ухвалив рішення про те, що записи Мельниченка зроблені незаконним шляхом і отримані у сумнівний спосіб, а тому не можуть бути речовим доказом у кримінальній справі проти Леоніда Кучми. Згодом справу проти Кучми закрили.
3 серпня 2012 року – Миколу Мельниченка затримано в аеропорту Неаполя (Італія). За десять днів його було звільнено з-під варти та екстрадовано до Сполучених Штатів, де він перебував під дією програми захисту свідків.
14 вересня 2012 року – Мельниченко заявляє, що на його записах містяться докази причетності Юлії Тимошенко до вбивства Євгена Щербаня, нібито замовленого Павлом Лазаренком.
Представники Батьківщини назвали цю заяву провокацією та , що раніше родина Тимошенко відмовилася фінансувати Мельниченка.
24 жовтня 2012року – Миколу Мельниченка затримано в київському аеропорту Бориспіль. Він прибув до Києва рейсом з США. Йому було пред’явлено звинувачення у розголошенні державної таємниці та перевезено до слідчого ізолятора.
Джерело: ВВС Україна