Радіо Свобода: Вибори в Раду. "Банкрутство політичного класу"

В Україні підбивають підсумки недільних парламентських виборів. П'ятивідсотковий бар'єр, необхідний для проходження у Верховну Раду, подолали п'ять політичних сил. Правляча Партія регіонів називає свою перемогу переконливою, заявляючи, що зможе сформувати парламентську більшість. Головною несподіванкою цих виборів експерти вважають досить велику підтримку виборцями націоналістів і комуністів, - пишуть Володимир Івахненко та Олена Поляковська у статті для Російської служби Радио Свобода.

Згідно з даними різних екзит-полів, праворадикальна партія Свобода та комуністи отримали приблизно однаковий результат - близько 12 відсотків голосів. У порівнянні з попередніми виборами популярність Компартії зросла більш ніж удвічі. На цей раз за неї проголосували багато з тих, хто раніше підтримував Партію регіонів. Протестний електорат дозволив здійснити досить великий ривок і націоналістам. До цього на парламентських виборах їх партія ніколи не набирала навіть 1% підтримки виборців. Ось як пояснює успіх Всеукраїнського об'єднання Свобода львівський політолог Тарас Возняк:

- Цей результат певною мірою було закладено Партією регіонів, дії якої були антиукраїнськими. Це стосується, зокрема, і прийняття закону про мови (посилило позиції в Україні російської мови). Таким чином, "регіонали" простимулювали успіх Свободи. І це, швидше, реакція електорату, ніж усвідомлений вибір.

Потенціал для зростання кількості прихильників націоналістів, на думку Тараса Возняка, створило і розчарування громадян у традиційних націонал-демократичних партіях, таких як Наша Україна Віктора Ющенка.

Говорить депутат Верховної Ради від фракції комуністів Олександр Голуб:

- Безумовно, цей фактор буде мати значний вплив, оскільки в даному випадку позиція і "помаранчевого табору", і вкрай правої Свободи зміститься до іншої крайності, фактично в сторону "руйнування" дружніх відносин з Російською Федерацією. З їхнього боку варто очікувати демаршів у новому парламенті. І я не відкидаю навіть ймовірності перегляду низки домовленостей, зокрема щодо базування в Криму російського Чорноморського флоту.

Самі ж націоналісти побоюються, що їх остаточний результат на виборах буде значно менший, ніж показали екзит-поли. У цьому випадку, як заявив лідер "Свободи" Олег Тягнибок, він закличе своїх прихильників вийти на вулиці.

Політолог Віктор Небоженко вважає, що можливі післявиборчі протести не будуть масштабними:

Незважаючи на фальсифікації і несправедливі вибори, влада поки повністю контролюється правлячою групою і у неї немає реальних опонентів ні в суспільстві, ані всередині власної владної структури

- Говорити про якусь можливу революційну ситуацію щодо сьогоднішньої правлячої в Україні групі не можна. Незважаючи на фальсифікації і несправедливі вибори, влада поки повністю контролюється правлячою групою і у неї немає реальних опонентів ні в суспільстві, ні всередині власної владної структури. Скоріше всього, біда прийде зі сторони: або якесь судове розслідування, або санкції підірвуть ту легкість, з якою сьогоднішня верхівка пригнічує будь-який опір. Поки ж нічого такого не повинно відбутися.

Тим часом, партія влади очікує, що після опрацювання всіх бюлетенів її результат буде значно вищий, ніж оприлюднені соціологами 30%.

Вибори в Раду відбулися за змішаною системою. Половина депутатського корпусу обирається за партійними списками, інша половина - за одномандатними округами. Як заявив прем'єр-міністр Микола Азаров, він не сумнівається, що "регіонали" отримають більшість у Верховній Раді, оскільки, за попередніми даними, вони виграють вибори і в мажоритарних округах:

- Перемога, яку здобула Партія регіонів, а я наголошую, що це переконлива перемога в умовах фінансово-економічної кризи, вона нас окрилює. Я не вважаю, що ці вибори вкотре продемонстрували розкол, ми - за консолідацію країни, за консолідацію всіх опонентів. В умовах кризи потрібно боротися не один з одним, а з кризою.

УДАР вже заявив про готовність приєднатися в новообраній Верховній Раді до коаліції Свободи і Батьківщини, відкинувши будь-яке співробітництво з партією влади

У певній мірі несподіваними експерти вважають результати екзит-полів Об'єднаної опозиції Батьківщини і УДАРу. Партія екс-прем'єра Юлії Тимошенко впевнено зайняла другу позицію з показником - близько 24%, залишивши далеко позаду партію Віталія Кличка з результатом приблизно 13%. УДАР вже заявив про готовність приєднатися в новообраній Верховній Раді до коаліції Свободи і Батьківщини, відкинувши будь-яке співробітництво з партією влади.

Віталій Кличко:

- Ми прийшли не за посадами в політику. Ми прийшли для того, щоб змінити цю політику та її основні принципи. Ми неодноразово заявляли, що з Партією регіонів, яка насправді показала своє обличчя з часу минулих виборів, коли кількість мільярдерів в Україні подвоїлася і "регіонали" задовольняли інтереси промислових груп і адміністрації президента, і ні з цією партією, ні з її сателітом - комуністами - ми не маємо наміру співпрацювати.

За недільними виборами стежили понад чотири тисячі міжнародних спостерігачів. Вони зафіксовані на дільницях сотні порушень, проте, як стверджується, ці порушення серйозно не вплинули на вибір українців. Офіційні підсумки голосування Центрвиборчком України повинен оголосити не пізніше, як 12 листопада.

Про підсумки виборів в Раду розмірковує московський політолог Віктор Мироненко:

Хто б не переміг на цих виборах, постануть дуже серйозні проблеми, в тому числі і в російсько-українських відносинах. Тут взагалі нічого зрозуміти не можна

- На відміну від усіх попередніх парламентських виборів в Україні, правляча партія вже не покладалася на експромт. Врахувавши помилки 2004 року, 2007 року, позачергових виборів, вони дуже ґрунтовно підготувалися до цих виборів, і свої завдання вирішили. Головним завданням було - збереження більшості в парламенті, тобто фактично збереження власної влади, самозбереження цієї партії як правлячої. Вони це завдання вирішили, я думаю, навіть з деяким перебором, з деяким запасом досить серйозним за рахунок одномандатників, мажоритарників, яких потім можна буде підібрати. Вони не тільки мають більшість в парламенті, а, я думаю, разом з союзниками і тими, кого можна за сформованою не дуже доброю українською традицією попросту перекупити або переманити на свою сторону, отримати і конституційна більшість. Простір для політичного маневру дуже великий. Хто б не переміг на цих виборах, постануть дуже серйозні проблеми, в тому числі і в російсько-українських відносинах. Тут взагалі нічого зрозуміти не можна. Політика впливу з боку Росії як би є, і за зовнішніми ознаками начебто вперше в історії правляча партія в Україні йде на парламентські вибори в союзі з Компартією, яка завжди виступала з проросійською орієнтацією. Здавалося б, завдання, яке ставило перед собою російське керівництво в 2004 році, виконано. Але біда в тому, що ця перемога, як мені здається, схожа на дуже серйозну поразку. Тому що коли ми здійснюємо вплив на сусідню країну не прикладом своїх успіхів, своїм демократизмом, своєю процвітаючою економікою, своїм рівнем життя, а тиском економічним або політичним, особливо на таку крихку країну, як Україна, то ми ризикуємо отримати васала, за якого доведеться платити . Ми ризикуємо отримати країну зі зруйнованою економікою, зі зруйнованою соціальною системою, еліта якої буде повністю покладатися на Росію. Але ми не такі багаті в Росії, щоб робити нашому кремлівському керівництву такі дорогі подарунки. Тому тут ситуація надзвичайно незрозуміла і все, що пов'язано з Развозжаєвим, і все, що пов'язано з російською політикою впливу, видається мені тією горезвісною валізою без ручки, яку і нести незручно, і кинути шкода. Тому попереду дуже складний період, хоча давайте скажемо про хороше. Все-таки при тому, що це очевидні складнощі і незрозумілості, результати цих виборів відкривають гарну можливість російському керівництву, російській адміністрації, МЗС Росії дуже серйозно переглянути своє ставлення до України. За моїм найглибшим переконанням, немає для Росії сьогодні, для модернізації Росії в міжнародному контексті країни важливішої, ніж Україна. Україна важливіша за США, важливіша за Європу, Євросоюз, важливіша за Китай. Я думаю, що національним інтересам Росії, правильно зрозумілим, відповідає процвітаюча, багата, демократична, миролюбна, дружня Україна. Ось на це і треба орієнтувати політику країни.

- Наскільки очікуваним був результат, який отримав Кличко і партія Удар?

Коли я кажу, що Кличко хороший, мені говорять, але він же не Шварценеггер. А я кажу - ну, і Україна не Каліфорнія, не США

- Уся новітня історія України (20 років) чітко розпадається на два періоди. Є такий супердискурс політичний чи надідея, яка вела за собою українців, і в якійсь мірі визначала їх вибір - надія українців. Перші 10 років і Кравчук, і Кучма говорили про те, що наша головна надія, наше головне завоювання - це національна держава. Ми, нарешті, звільнилися від імперських обіймів Москви, ми національна держава і завтра будемо жити щасливо. Хтось вірив, хтось не вірив, але це все одно було надією. До 2001 року стало зрозуміло, що це умова обов'язкова, але недостатня. Для щасливого життя чогось ще не вистачало. Тоді переорієнтувалися. Новий супердискурс виник, нова надія, нова мрія - Євросоюз, вступ до Європи. Європа нам допоможе, ми туди вступимо. Під цими гаслами, з цією метою, правильною метою, йшов Ющенко на вибори. Тепер, судячи з ситуації в Євросоюзі (у них там Греція, Португалія, Іспанія, своїх проблем вище даху), не до України, тобто приймати ніхто не збирається. І ця надія відпала. А на що тепер сподіватися? Тепер добре сподіватися на якогось лідера, на якусь світлу людину, яка прийде. Віталій підходить за всіма показниками для цього. Він розумний хлопець, з хорошим європейським досвідом, там прожив більшу частину життя. Чемпіон світу з боксу, надпопулярна людина в Україні. Його результат навіть малуватий, я думаю. Десь ще рік тому, коли він тільки почав робити перші політичні кроки і його намагалися приміряти на якісь політичні ролі, я відразу сказав, що в нинішній ситуації це готовий кандидат у президенти. Це реальний суперник будь-якому іншому кандидату від Партії регіонів в тому числі. Янукович йому точно не суперник. Тому Партії регіонів треба дуже сильно подумати, а опозиції дуже сильно поміркувати про роль Кличка. Але для того, щоб чоловік на кшталт Віталія Кличка міг бути ефективним президентом, наприклад, як Рейган в США або як Шварценеггер губернатором Каліфорнії, потрібно мати дуже хорошу професійну команду управлінців, чиновників. Це величезний резерв у політиці російській та українській. Політики в нас є і хороші, і погані. Але успішні країни відрізняються тим, що у них є постійна потужна команда управлінців, яка вміла робити і робить свою роботу іноді всупереч, іноді завдяки політикам. Я про нього багато чув - від Віталія Коротича. Дуже гарні відгуки - дуже тямущий, дуже грамотний хлопець, розумний. Коли я кажу, що Кличко хороший, мені говорять, але він же не Шварценеггер. А я кажу - ну, і Україна не Каліфорнія, не США. Я думаю, що це не несподіванка, це цілком очікуваний результат.

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів.