Сьогодні Тільда Суїнтон святкує день народження
Сьогодні, 5 листопада, знаменитій британській актрисі, лауреату премії Оскар Тільді Суїнтон виповнилося 52 роки.
Тільда Суїнтон, володарка нагород Берлінського (1988) і Венеціанського (1991) кінофестивалів, лауреат премії BAFTA (2008) та Оскар (2008), є зіркою незалежного кіно, проте знімалася і в голлівудських проектах.
Найбільш відомі фільми з її участю - Орландо (1992), Пляж (2000), Молодий Адам (2003), Хроніки Нарнії: Лев, чаклунка і Чарівна шафа (2005), Костянтин: Володар темряви (2005), Загадкова історія Бенджаміна Баттона (2008 ), Після прочитання спалити (2008) і Щось не так з Кевіном (2011).
Тільда Суїнтон походить із давнього англо-шотландського роду. Історія її родини нараховує більше тисячі років. Актриса народилася 5 листопада 1960 року в Лондоні. Її батько, сер Джон Суїнтон, сьомий лорд Кіммергема, а мати леді Джудіт Бальфур Кіллен родом з Австралії.
Від випивки мені стає зле. А від наркотиків тим більше. Навколо мене постійно всі дують, але я не можу терпіти трави. Одного разу я спробувала екстазі, років
двадцять тому, в Нью-Йорку, і чотири дні просиділа мовчки в кутку. Це було пізнавально, але я розраховувала на інший ефект.
Дитинство Тільди пройшло в Німеччині, де служив її батько. Навчалася в престижній закритій школі-інтернаті в Кенті, де її однокласницями були доньки британської аристократії, в тому числі - леді Діана Спенсер, майбутня принцеса Уельська. Вже в дитинстві вона проявила свої творчі здібності: Тільда брала участь в учнівських постановках і співала у шкільному мадригальному хорі.
Після школи Суїнтон продовжила освіту в коледжі Феттс у столиці Шотландії Единбурзі. Після коледжу добровольцем відправилася в Африку й пробула там два роки, працюючи в школах Кенії й ПАР. У 1980 році Суїнтон вступила до Нью-Хол - жіночого коледжу при Кембриджському університеті. Там вона грала на сцені знаменитого студентського театру Кембриджські лицедії.
Провчившись у Нью-Холі до 1983 року, Суїнтон приєдналася до трупи Королівського товариства Шекспіра, знаменитого театру в Стретфорд, членами якого були майбутні знаменитості Гері Олдмен, Кеннет Брана, Деніел Дей-Льюїс, Джульєтт Стівенсон, Харріет Уолтер і Фіона Шоу. Однак там Суїнтон не оцінили гідно, вона була задіяна в чотирьох п'єсах, але на незначних ролях. Стомившись грати класику, Суїнтон відправилася на пошуки більш провокаційних театральних п'єс в Единбург. Там в 1985 році відбувся її дебют на сцені театру Траверс у постановці Біла троянда, в якій, крім неї, брали участь всього два актори. У цьому спектаклі про внесок жінок у протистояння фашистам у Сталінграді Суїнтон виконала роль інженера Ірини Паспортнікової.
У 1986 році вона дебютувала на телебаченні у фільмі Застроцці, одному із найдорожчих проектів британського телеканала Channel 4. У тому ж році відбувся дебют актриси в кіно - у парі з Удо Кіром вона знялася в картині Егоманія: острів без надії режисера Крістофа Шлінгензіфа.
Я дуже смішна -просто ніхто цього не помічає. Всіх лякають довгі люди із серйозними обличчями.
Далі була картина Караваджо Дерека Джармена. Всього Суїнтон з'явилася в дев'яти проектах Джармена, ставши музою режисера. У тому ж році актриса приступила до зйомок у німецькому фільмі Відкритий всесвіт. Одночасно вона грала в театрі - в постановках Путівник, Захід за п'єсою Бертольда Брехта і Людина людині.
На Берлінському кінофестивалі 1988 Суїнтон отримала свою першу кінонагороду - спеціальний приз Тедді, що вручається за фільми про сексуальні меншини. У 1989 році виходить нова картина Джармена Реквієм війни, яка отримала хороші відгуки критиків. У тому ж році Тільда пішла з театру, віддавши перевагу кіно. Її останньою роллю стала роль Моцарта у виставі Моцарт і Сальєрі за трагедією Пушкіна.
У 1991 році Суїнтон отримала премію Венеціанського кінофестивалю як найкраща актриса за роль Ізабелли в картині Едуард II. Наступною її роботою стала роль жертви концентраційного табору Елли Герік у драмі Людина людині (1992). У 1992 році Тільда удостоїлася ряду нагород за роль у фільмі Орландо. У 1993 році актриса востаннє знялася в Джармена, незабаром він помер.
Актриса важко переживала втрату і два роки не знімалася в кіно. І тільки в 1996 році Тільда повернулася в кіно, зігравши роль адвоката Верб Стефенс у фільмі Жіноча збоченість.
Першим американським фільмом, у якому знялася Тільда, стала гучна картина Пляж. Після цього голлівудські продюсери і режисери звернули увагу на шотландську актрису. У 2001 році Суїнсон знялася у фільмі Кінці у воду, потім глядач побачив її в трилері Камерона Кроу Ванільне небо. Після невеликих ролей Тільді вдалося прийняти участь відразу в двох великих голлівудських проектах: Костянтин: повелитель темряви, де її партнером став Кіану Рівз, і фільм Хроніки Нарнії: Лев, Чаклунка і Чарівна шафа.
А фільм 2008 року Майкл Клейтон приніс Тільді не тільки позитивні відгуки американських критиків, але й Оскар, про що мріє кожен актор. Потім у прокат вийшов ще фільм за участю Тільди - Загадкова історія Бенджаміна Баттона, в якій партнерами актриси стали: Бред Пітт, Кейт Бланшетт, Джулія Ормонд.
2011 рік приніс Суїнтон роль нещасної матері підлітка-вбивці у британській драмі Щось не так із Кевіном. Її акторська робота була черговий раз високо оцінена кінокритиками, а за її виконання Суїнтон висувалася на премію Золотий глобус і BAFTA. З шорт-листа Оскара актрису витіснила більш молода Руні Мара.
Особисте життя
Суїнтон жила з шотландцем Джоном Патріком Бірном, художником і драматургом, від якого народила двох близнюків - сина Ксав'є й доньку Онор. Картини Бірна входять до колекції Національної портретної галереї Шотландії (Едінбург). З 2004 року актриса зустрічається із художником з Нової Зеландії Сандро Копп. Сім'я Тільди живе в невеликому місті Нерн на півночі Шотландії (область Хайленд), заснованому ще в XI столітті за часів короля Вільгельма Лева.
Деякі Правила життя Тільди Суїнтон (за матеріалами Esquire):