Країна стукачів. Андрій Воронін про гру в Бундеслізі та життя в Німеччині
Футболіст московського Динамо, що перебуває у річній оренді у Фортуни з Дюссельдорфа, Андрій Воронін розповів про німецький етап життя і кар'єри.
З Андрієм Вороніним поспілкувалися кореспонденти російського тижневика Футбол Гліб Чернявський та Ярослав Кулемін:
- Чому поїхали з Динамо саме в Німеччину?
- Бундесліга - не чужий мені чемпіонат, я добре знаю німецьку мову, близько восьми років прожив на землі Північний Рейн-Вестфалія: Кельн, Менхенгладбах, Леверкузен, Дюссельдорф. У нас із дружиною тут багато друзів, тут живуть хрещені мого сина. Плюс у Фортуні працює тренер, який привіз мене до Німеччини, - Норберт Майєр.
- У Фортуні відчувається якесь особливе ставлення до футболістів з пострадянського простору? За цей клуб грали Ігор Добровольський, Сергій Юран, Дмитро Буликін...
- Чесно? Виділяти особливо нічого. Пам'ятаю лише, що коли я ще грав за юнаків Боруссії із Менхенгладбаха, Ігор Добровольський здорово виступав за Фортуну. Та й Сергій Юран теж.
- Ще на початку 2000-них Бундеслігу недооцінювали, зараз же її вважають чи не найбільш видовищним чемпіонатом Європи. Раніше цей потенціал було видно?
- Скільки себе пам'ятаю, німці завжди щось вигравали, і до місцевого чемпіонату було відповідне ставлення. Може бути, в Іспанію та Італію їхало більше зірок, але в цілому чемпіонат Німеччини ніколи не поступався Ла Лізі та Серії А. У першій взагалі лише дві команди грають, інші "колупаються".
- Поява у Баварії такого серйозного конкурента, як дортмундська Боруссія, вплинула на інтерес до Бундесліги?
- Зараз Боруссія, п'ять років тому таким конкурентом був Вердер. Баварія - клуб із великими традиціями, бюджетом та ім'ям. Але якщо взяти останні вісім років, то чемпіонами ставали і Дортмунд, і Бремен, і Штутгарт, і Вольфсбург. Так що Бундесліга не обмежується Баварією. Хоча майбутнє чемпіонство мюнхенців у цьому сезоні сумнівів у мене не викликає.
- Фортуна жваво розпочала чемпіонат, у перших п'яти матчах взагалі не пропускала. Що ж сталося у грі з Баварією, яка відвантажила у ворота вашого клубу п'ять м'ячів?
- Це різниця у класі, у рівні футболістів. Те, що проходило з іншими командами, з Баварією не пройде. Мюнхенці на десять голів сильніші, що вони й довели на полі.
- Ваш нинішній клуб грає в оборонний і прагматичний футбол. Вам не нудно?
- Якщо чесно, мені важко. Раніше я виступав лише за клуби, які вирішували великі завдання і грали у більш атакуючий футбол. Відповідно, партнери теж були сильнішими та майстернішими. Зараз все трохи по іншому. Намагаюся знайти себе в команді і допомогти їй. Але поки що це дається нелегко: я не звик грати постійно від оборони, мені важко бути без м'яча.
- У Фортуні ви отримуєте не так багато ігрового часу, тому що тут теж не до кінця все зрозуміло?
- Я думаю, так. У нас хороші відносини із тренером, постійно з ним спілкуємося. Він від мене дещо вимагає, говорить своє бачення футболу, я йому - своє. Пояснюю, що мені важко і незвично. Але водночас розраховую вникнути у всі тонкощі і допомогти Фортуні закріпитися в Бундеслізі.
- Усі новачки Бундесліги досить зухвало стартували і наробили чимало галасу. Про що це говорить?
- Не потрібно по початку першості робити висновки, оскільки тут усе швидко може мінятися: виграв пару матчів - піднявся вгору, поступився - спустився вниз. Хоча Айнтрахт дійсно дуже здорово стартонув, та й ми не осоромилися.
- До чого прагне нинішня Фортуна?
- Перше і останнє завдання: залишитися в Бундеслізі. Команда має невеликий бюджет і сильно оновилася, тому вимагати чогось серйозного від неї варто. Якщо вдасться зберегти прописку, напевне, команда буде зміцнюватися і вже думати про щось більше. Може, спонсори серйозні з'являться.
- Охарактеризуйте кожен із клубів, за який доводилося грати в Німеччині.
- Коли я лише починав у Гладбаху, підібралася дуже сильна команда, з іменами та чималою кількістю збірників. Велика удача, що мені вдалося потрапити в такий колектив у молодості, оскільки було на кого дивитися і в кого вчитися. Між іншим, клуб із Менхенгладбаху за традиціями поступається лише Баварії. Причому Боруссії чомусь дико не щастило: спочатку ми ледве не вилетіли, наступного року - таки опустилися у другу Бундеслігу.
Потім був Майнц, про який ніхто не знав. Мені здається, в Україні про нього заговорили лише після того, як я перейшов туди. Команда тоді врятувалася від вильоту у третій дивізіон, але потім почала підніматися вгору. Багато в чому завдяки появі біля керма Юргена Клоппа, який зміг прищепити Майнцу атакуючий і видовищний футбол.
Після цього я опинився в Кельні, також у клубі з великими традиціями, великим стадіоном. Головним завданням було якомога довше затриматися у Бундеслізі, будувати команду і прагнути до Європи. На жаль, цього не вийшло. Було багато амбіцій, але почалася тренерська чехарда, чез що закріпитися в еліті не вдалося.
Поборотися за щось серйозне нарешті довелося у Байєрі - клубі, який завжди претендує на найвищі місця і стабільно грає у єврокубках. Тоді пішов Емерсон, Баллак, Зе Роберто виїхали до Мюнхена, у Байєрі ж створювали майже нову команду. Мене брали як третього нападаючого, але роботою і бажанням я довів своє право грати в основному складі. Провів три дуже красивих сезони, отримував задоволення від футболу, спробував на смак Лігу чемпіонів.
- Перебувати і жити в Німеччині вам найкомфортніше?
- Якщо чесно, то до кінця до Німеччини я так і не звик. Хоча звучить це дивно після стількох років, проведених тут. Причому відмінно знаю мову, мені добре відомий місцевий менталітет. Але вдома мені краще, як не крути.
- До чого найскладніше звикнути у Німеччині?
- Найбільш дивне і незрозуміле для мене - це коли з тобою сидить людина, сміється, розмовляє, а потім виходить, дзвонить до поліції і здає тебе з усіма нутрощами. У Німеччині це дуже часто трапляється. Наприклад, везеш когось додому на машині, причому розмовляючи за кермом по телефону. Людина легко може подзвонити до поліції і розповісти про цей "злочин", щоб тебе оштрафували.
- Одноклубників теж можна віднести до таких людей?
- Звісно. Якщо ти запізнюєшся на тренування на кілька хвилин, хлопці легко можуть побігти до тренера і розповісти про це, щоб на тебе наклали штраф.
- В Англії таке буває?
- Ні, в Англії такого не існує. Але до Британії я більше не поїду.
Чому? Раніше Андрій Воронін розповів про своє життя в Англії та гру за Ліверпуль.