В Іраку через боротьбу за нафту може розпочатися нова громадянська війна - Ъ

Ірак перебуває на межі нового серйозного конфлікту. Прем'єр-міністр країни Нурі аль-Малікі визнав, що діалог з курдами про право власності на нафтоносний район Кіркук зайшов у глухий кут. Контроль над цими землями, де добувається до 40% іракської нафти, оспорюється центральним урядом в Багдаді та владою Курдської автономії, пише газета КоммерсантЪ-Украина в статті Курди відокремлюють нафту від Багдада.

Аналітики вважають, що невдача з переговорами загрожує країні новою громадянською війною і фінальним відокремленням курдських областей, які і так вже практично незалежні від Багдада.

Багаторічна суперечка про приналежність восьмисоттисячного Кіркука дійшла до силової стадії в середині минулого місяця, коли в місті Туз-Хурмату загони іракської армії вступили в бій з ополченцями, які підпорядковуються президенту Курдської автономії Масуд Барзані. Після цього Багдад і Ербіль (столиця курдів) почали звинувачувати один одного в ескалації військової присутності в конфліктному районі.

У свою чергу, Нурі аль-Малікі цього і не заперечує, заявляючи, що армія Іраку "має право перебувати в будь-якій точці країни". Курдських лідерів подібна точка зору не влаштовує - вони вважають район Кіркук своїми споконвічними землями.

Зазначимо, що Кіркук розташований за 80 км від Ербіля, але до складу Курдської автономії офіційно не включений. Ще близько 50 років тому переважну більшість його населення складали курди, однак за Саддама Хусейна була проведена навмисна арабізація цього стратегічно важливого району, де знайшли найбагатші запаси чорного золота.

Курдів переселяли десятками тисяч (за деякими даними, до 200 тис. осіб), їхні села зносили, а мечеті підривали. На місця вигнаних курдів приходили поселенці-араби, що кардинально змінило етнічний баланс. За переписом 1997 року, араби складали вже 58% населення Кіркука та околиць.

Тим не менше, після введення в Ірак військ США у 2003 році і падіння режиму Саддама Хусейна курди значно посилили свою присутність в Кіркуку. Багато біженці знову зайняли залишені будинки, тоді як близько 100 тис. арабських мігрантів повернулися в центральні і південні провінції країни.

Влада Курдської автономії вважає, що приналежність Кіркука (а отже, і нафтових родовищ) мають визначити самі його жителі на референдумі, право брати участь в якому потрібно надати в тому числі й біженцям, виселеним з міста і його околиць при Хусейні. У центральної влади ця ідея ентузіазму не викликає - втрата контролю над нафтовими покладами Кіркука завдасть непоправної шкоди іракській економіці.

Конфлікт за Кіркук має останнім часом і геополітичний вимір. Так, сусідня Туреччина, у якої серйозні проблеми з курдським сепаратизмом, категорично проти того, щоб напівнезалежний Іракський Курдистан отримав право розпоряджатися мільярдами нафтодоларів.

Варто зазначити, що після повалення Хусейна проблему Кіркука вдалося тимчасово заморозити завдяки присутності в цьому районі американських військ, які стали своєрідним буфером між іракською армією та курдськими ополченцями. Однак у грудні 2011 року, коли завершилося виведення з Іраку іноземного контингенту, буфера не стало. У зв'язку з цим експерти побоюються, що територіальний спір, який розпалюється нафтовим фактором, призведе до кровопролитної громадянської війни, в яку можуть бути залучені й сусідні країни.

Раніше повідомлялося, що Ірак у вересні підвищив експорт нафти до максимального рівня більш ніж за 30 років.