№ 19 Володимир Бойко

74 роки, одружений, є донька.

Статки: $300 млн (2011), $585 млн (2012). Сфера діяльності: металургія

Про Володимира Бойка в рідному Маріуполі ходять легенди. Одні кажуть, що місто йому всім зобов'язане, інші оспівують скромний побут гендиректора Маріупольського меткомбінату імені Ілліча (ММК Ілліча).

Бойко - корінний мешканець Маріуполя. З 1955 року став працювати на ММК трубопровідником у цеху водопостачання. Втім, його трудова біографія цим заводом не обмежилася: він попрацював і на Сталіншахтобуді, і навіть у Головмурманрибпромі. Лише з 1970-го, коли 32-річний Бойко закінчив Маріупольський (тоді Жданівський) металургійний інститут, він нарешті зупинився на ММК. За наступні 30 років він пройшов шлях від різьбяра в листопрокатному цеху до гендиректора. 2 листопада 2000 року, в день, який на підприємстві жартома прозвали "Днем незалежності", український парламент ухвалив закон про приватизацію ММК, точніше, про безкоштовну передачу 50% плюс одна акція трудовому колективу. Тоді Бойко і став повноправним господарем містоутворювального підприємства, яке його зусиллями обросло новими активами в аграрному, будівельному секторах, громадському харчуванні, легкій промисловості, фармацевтиці та інших. У 2005-му 47 нардепів ініціювали в Конституційному суді справу про неконституційність закону, за яким держакції ММК перейшли в приватні руки. Бойко бився два роки і цю війну він виграв. До 2010 року бізнесмен служив у своїй компанії главою правління, але згодом підприємство купив Рінат Ахметов, і Бойко зберіг за собою лише крісло гендиректора.

"Ну не вдалося мені те, що я просив у Кучми! Та й у Ющенка, але в основному в Кучми, коли була можливість: віддай ГЗК, віддай коксохім! Був би у нас ГЗК і коксохім, ми були б непереможними" - Дзеркало тижня, 10 липня 2010 року