DW: Бізнес Донецька тримається за галузі без майбутнього
Донеччині потрібна галузева переорієнтація, наполягають опитані DW економісти. Замість вугільної галузі та металургії мають прийти високі технології. Великий бізнес реагує на заклики вчених, однак, доволі слабко.
2012-й рік виявився найскладнішим для української металургії. За попередніми даними, за цей рік обсяги виробництва в галузі скоротилися на 5-7 відсотків, а ціни на металопродукцію в середньому знилися на 10-15 відсотків у порівнянні з минулим роком, зазначають эксперти міжнародної аудиторської компанії Ernst&Young.
Всю складність ситуації у першу чергу відчувають рядові працівники металургійних підприємств, над якими нависла загроза звільнень. «Ситуація важка й вона не покращується, - каже доннечанка Ірина. - Відчуття стабільності після кризи 2008 року так і не приходить». Жінка скаржиться, що люди, які все життя пропрацювали в тяжких умовах, залишаються ні з чим. «Ніхто наперед не потурбується, щоб відправити людей на перекваліфікацію, підготувати для них нові робочі місця. Приходить день «Ч», і людей ставлять перед фактом звільнення. А далі, кожен виживає, як може», - констатує Ірина.
Металургія переживає не найкращі часи
Коментуючи ситуацію в металургії директор зі стратегії групи Метінвест Руслан Рудницький зазначив, що галузь переживає нині найскладніші часи як в Україні, так і в світі. Це пов’язано з уповільненням темпів зростання китайської економіки, піком боргових проблем в Єврозоні та невизначеністю в інших розвинутих країнах.
Ключовою ж проблемою української металургії, за словами фахівця, є низька доля внутрішнього ринку - близько 80% продукції йде на експорт. Значного зростання попиту на сталь і в 2013 році очікувати не варто. За таких умов треба сконцентруватися на підвищенні ефективності виробництва, скороченні енерговитрат та термінів окупності.
«Утім, в будь-якому разі металургія та вугільна галузь є ключовими для економіки Донбасу, тут розташована значна кількість виробничих потужностей. Тому говорити про витиснення традиційних галузей не зовсім коректно, доцільніше розвивати машинобудівництво та суміжні галузі, щоб стимулювати попит на продукцію металургів на внутрішньому рикну», - зазначає Рудницький в розмові з Deutsche Welle (DW).
Потрібна інтелектуальна конкуренція
Натомість експерти з економічних проблем наполягають на необхідності радикальної переорієнтації економіки Донбасу. «Українська промисловість не орієнтована ані на внутрішній, ані на зовнішній ринок. Вона зорієнтована на вчорашній день. Виробництво, що сконцентровано в Донецькій області, технологічно застаріле та енерговитратне», - вважає голова «Всеукраїнської спілки вчених-економістів» Олександр Кендюхов.
Уже неодноразово можна було почути, що регіон, виходячи зі своїх ресурсних та інтелектуальних можливостей, міг би зосередитися, зокрема, на ринку програмного забезпечення. Адже існує якісна система підготовки програмістів і вони високо ціняться в світі. Подібної думки дотримується й Кендюхов.
Крім того, зауважив економіст, цілком можливим був би фармацевтичний ринок, де рентабельність не як в металургії - 5-17 відсотків, а 300 відсотків. Утім, аби визначитися остаточно, потрібна національна маркетингова стратегія. «А наша академічна наука не може дати чітких орієнтирів. Купа академічних інститутів отримують постійно гроші з бюджету для таких розробок, тільки не зрозуміло, куди вони йдуть», - каже Кендюхов, відповідаючи на запитання DW.
Застаріле виробництво
Економіст звернув увагу на проблему застарілого виробництва в Донбасі. Тут, на його думку, потрібні кардинальні засоби та ініціатива самої держава, а не сподівання, коли так званий «ефективний власник» розпочне щось робити. Кендюхов не виключає, що структурна переорієнтація економіки сприятиме розвитку нової інтелектуальної конкуренції і зміні домінуючих бізнес-груп. Можливо, саме з боку «ефективних власників» і є побоювання, що їхні застарілі виробництва не витримають такої конкуренції, припускає експерт.
«Крім того, треба також враховувати, що при всій збитковості існуючої виробничої бази її власники живуть доволі гарно, і їхні особисті доходи зростають. Тому навіщо їм напружуватися?», - ставить гіпотетичне запитання науковець.
Утримання «на плаву»
Те, що виробляють базові галузі української промисловості - металургія, видобуток вугілля, коксохімія - все це є сировинними та напівсировинними продуктами, де мало високотехнологічної праці, зазначає в розмові з DW доктор економічних наук Юрій Макогон. Подальше існування застарілого виробництва - вже неможливе як через скорочення попиту на таку продукцію, так і через екологічну ситуацію в Донбасі, яка є найгіршою в Україні. Про це вчені кажуть не перший рік.
Однак віз і нині там, зазначає Макогон. За його підрахунками, в перебудову економіки потрібно вкладати не мільйонні, а мільярдні інвестиції, які окупляться не раніше, ніж через 5-7 років. «Існуюча ж структура потребує мінімальної модернізації, але вона дозволяє залишатися на плаву її власникам», - каже Макогон.