Корреспондент: Двоє в човні. Фільм Життя Пі зачаровує глядачів і критиків масштабністю спецефектів
Прем'єра 3D-притчі Життя Пі – філософського блокбастера, в якому підліток і тигр, що рятуються в корабельній аварії, змушують людство вірити в бога, –завойовує світові каси. Збори вже досягли солідних $ 200 млн, пише Оксана Мамченкова у №51 журналу Корреспондент від 28 грудня 2012 року.
Індійський підліток з дивовижним ім'ям Пісін Молітор Патель і бенгальський тигр з людським прізвиськом Річард Паркер дивом вижили після катастрофи в тихоокеанському штормі вантажного судна Цимцум. Як наслідок, протягом 227 днів парочці довелося ділити між собою невеликий простір рятувальної шлюпки і все їстівне, що траплялося роздобути у водах океану хлопчикові.
Здається, цей сюжет придався б скоріше для високочолої артхаусної картини, а не для голлівудського блокбастера. Оскароносний режисер Енг Лі розсудив інакше: витративши чотири роки і $ 120 млн, він зняв фільм у 3D-форматі, назвавши його Життя Пі. Пі, або Патель, – ім'я юного мандрівника, сина власника зоопарку, який плив з тигром з рідної Індії в далеку Канаду.
Випускаючи фільм, студія 20th Century Fox пішла на свідомий ризик – реакція публіки на просту на вигляд кіноповість, яка на перевірку виявляється притчею з
подвійним дном, була важко прогнозованою
Випускаючи фільм, студія 20th Century Fox пішла на свідомий ризик – реакція публіки на просту на вигляд кіноповість, яка на перевірку виявляється притчею з подвійним дном, була важко прогнозованою. Але картина, що вийшла у світовий прокат наприкінці листопада, вже встигла відбити бюджет – її касові збори подолали позначку $ 200 млн. При цьому у багатьох країнах світу, в тому числі в Україні, реліз фільму призначений на 1 січня 2013-го.
Критики зустріли стрічку гаряче. За даними американського сайту Rotten Tomatoes, що відслідковує всі відгуки на кіноновинки, 89% рецензентів позитивно висловилися про нове творіння Лі.
"Це дивовижний, незабутній кінематографічний досвід. Є чим насолодитися і очам, і серцю", – пише оглядач Луїза Келлер з австралійського видання Urban Cinefile. Рівень захвату в рецензіях інших критиків ще вищий.
Тим часом авторитетні західні видання на зразок британського The Guardian уже включили Життя Пі в списки найкращих картин 2012 року. Американський інститут кінематографії вніс творіння Лі у власну десятку найкращих стрічок року, що минає. В оприлюдненому нещодавно списку номінантів на премію Золотой глобус 3D-притча тайванського майстра зазначена відразу в двох ключових категоріях – Найкращий драматичний фільм і Найкраща режисура.
І пересічні глядачі, і критики відзначили в першу чергу приголомшливий візуальний ряд картини
І пересічні глядачі, і критики відзначили в першу чергу приголомшливий візуальний ряд картини – щоб відвідувачі кінотеатрів не занудьгували, спостерігаючи за тяжким побутом осиротілого в катастрофі індійського хлопчика, режисер і команда дизайнерів попрацювали на славу. Океан і його мешканці постають на екрані у всій красі, а намальованого тигра легко прийняти за справжнього.
Знімальна група надала перевагу в кадрі не живому звірові, а віртуальному, адже американські закони суворо забороняють знімати дітей разом з дикими тваринами, особливо у важко контрольованих умовах. Судно, що розгойдується на неспокійних хвилях, – саме такий випадок.
І все вдалося: вміле використання 3D-камер довело рукотворні образи до абсолюту.
"Лі використовує 3D-ефекти тонко і професійно: летючі риби, медузи, що світяться, острів, сповнений сурікатами, увиті планктоном кити – все це відтворено блискуче", – констатує Пітер Райнер з американського видання Christian Science Monitor.
Тигр і $ 120 млн
Важко уявити, за яких обставин ідея укласти філософську притчу в кінематографічні канони Голливуда прийшла в голови менеджерів 20th Century Fox.
Тим не менш кіностудія викупила права на екранізацію книги канадського письменника Янна Мартела Життя Пі про хлопчика, який сповідував три релігії (індуїзм, християнство та іслам) і вижив у корабельній аварії, чи не відразу після публікації у 2001 році. Книга розійшлася по світу дев’ятимільйонним накладом. Рік потому автор бестселера одержав найпрестижнішу у сфері літератури Букерівську премію.
При цьому і автор першоджерела, і більшість фахівців до останнього були переконані в неможливості перенесення історії на екран. Цілих сім років пішло на пошуки режисера для проекту. У 2008-му за амбітне завдання взявся Лі.
Авантюризму, так само як і таланту, режисерові не позичати. За часту зміну амплуа критики встигли прозвати цього вихідця з Тайваню стилістичним хамелеоном
Авантюризму, так само як і таланту, режисерові не позичати. За часту зміну амплуа критики встигли прозвати цього вихідця з Тайваню стилістичним хамелеоном. Адже він встиг екранізувати і китайське фентезі (Тигр, що крадеться, дракон, що притаївся), і американський комікс (Халк), і навіть класику англійської літератури (Розум і почуття за мотивами роману Джейн Остін). А проба пера в жанрі гей-вестерн (Горбата гора) принесла Лі Оскар за режисуру.
Цього разу винахідливий кінематографіст переконав продюсерів в необхідності використання 3D-технологій, а також обґрунтував потребу в залученні одного з найкращих творців спецефектів – студії Rhythmand Hues. Саме її майстри попрацювали над красотами кіноказки Золотий компас 2007 року і забезпечили картині Золотий глобус Оскар за найкращі візуальні ефекти. Для Життя Пі співробітники студії намалювали головного героя – бенгальського тигра і деяких інших тварин, що з'являються в кадрі.
Роботу над океанськими пейзажами довірили компанії MPCVFX. "Ми розглядали океан як повноправного персонажа картини", – пояснює керівник MPCVFX Гійом Рочерон. Тому всі сцени на воді спочатку знімалися в спеціально побудованому рекордних розмірів (70 м на 30 м) басейні з імітацією хвиль. Потім довгі місяці над відзнятим матеріалом чаклували дизайнери.
До моменту зустрічі з Лі Шарма не те що не знімався в кіно,але й не думав про акторську кар'єру
Якщо довершені тварини та природа на екрані – плід технологічного прогресу, то гра актора Сураджа Шарми, який виконав роль Пі, що боровся за життя, свіжа і природня. Справа в тому, що до моменту зустрічі з Лі Шарма не те що не знімався в кіно, але й не думав про акторську кар'єру. Навіть на кастингу, що проводився в Індії, 17-річний юнак опинився випадково – привів пробуватися молодшого брата. Кілька місяців потому саме старший з братів Шарма виявився тим, кого Лі вибрав серед 3 тис. інших претендентів.
Під час зйомок Шармі довелося нелегко. Підлітку треба було не тільки на ходу осягати ази акторської майстерності, а й схуднути на кілька кілограмів – адже протягом півроку у відкритому океані його персонаж харчувався лише сирою рибою.
"Може здатися, що я драматизую, але деколи здавалося, ніби я божеволію", – згадує про труднощі знімального процесу новоспечена кінозірка.
Втім, важким цей час видався не тільки для Шарми. Після прем'єри картини на кінофестивалі в Нью-Йорку Лі зізнався, що під час роботи над Життям Пі він вперше за свою 20-річну кар'єру відчував страх, що нічого не вийде.
Занадто багато чого було поставлено на карту. Фільм, який створюється на перетині артхаусу і мейнстріму, вимагав вкладення великих грошей. Через два роки після початку роботи студія мала намір урізати фінансування.
"Художня та економічна сторони ніяк не стикувалися, – каже режисер. – Коли витрачаєш надто багато грошей, потрібно робити мейнстрім. Якщо витрачаєш недостатньо – здійснюєш злочин стосовно книги".
Божественні технології
Як у книзі, так і у фільмі історію подорожі Пі-підлітка розповідає Пі-дорослий, тому очевидної інтриги – чи допливе індійський бідолага до пункту призначення – тут явно немає. Головна таємниця полягає в іншому, вона і виводить глядача на філософський рівень сприйняття: починаючи розповідь, Патель обіцяє, що його історія змусить слухача повірити в бога.
Втім, за приголомшливим відеорядом про бога неважко й забути. Критики давно не були настільки одностайні в оцінці візуальних принад певної картини – чи не з того часу, коли у 2009-му екрани захопив науково-фантастичний екшен Джеймса Кемерона Аватар.
Тепер експерти звеличують вміння Лі наповнити всі три задіяні у фільмі виміри сенсом.
"Технології в чуйних руках роблять реальним те, що здавалося немислимим до недавнього часу, до виходу Життя Пі", – не стримує захоплення Тод Маккарті, оглядач профільного видання Hollywood Reporter.
Те, що гіпнотична краса океану у всіх його проявах мало кого залишить байдужим, зазначило багато професійних глядачів стрічки. Не менше похвал дісталося і дебютанту Шармі, у якого, на думку Лі, велике акторське майбутнє.
"Непрофесіонал Шарма дебютує неймовірно чарівно", – переконаний Джастін Чанг з американського тижневика Variety.
Із загального захопленого хору вибиваються лише поодинокі голоси незадоволених. Приміром, традиційно в'їдливий журналіст американського сайту Salon Ендрю О'Хехайр переконує, ніби перегляд картини нагадує обід із семи страв, де кожна страва виявляється тістечком. "А господар ще й читає лекцію про те, як тістечко наблизить мене до бога", – іронізує критик.
Навіть ті, хто в підсумку вважатиме філософське підґрунтя картини справжнім обдурюванням, не пошкодують витраченого на перегляд часу
В цілому ж не дивно, що, приділяючи левову частку уваги візуальній складовій картини, експерти, немов води в рот набравши, мовчать про її філософські таємниці. Адже, щоб міркувати про те, чи допомагає картина повірити в бога, потрібно видати прихований у фіналі сюжетний трюк.
Так чи інакше навіть ті, хто в підсумку вважатиме філософське підґрунтя картини справжнім обдурюванням, не пошкодують витраченого на перегляд часу. Як зазначив Девід Едельштейн з американського New York Magazine: "Не впевнений у своїх почуттях щодо бога під кінець Життя Пі, але я щосили повірив у магію кіно".
Дорого і красиво
Щоб домогтися максимально правдоподібної картинки під час створення фільмів про вигадані світи, кінематографісти витрачають на спецефекти мільйони. Ці вкладення приносять шалені дивіденди
Трилогія Володар кілець (2001-2003)
Режисер: Пітер Джексон
Бюджет: $ 300 млн
Касові збори: $ 3,1 млрд
Нагороди за візуальні ефекти: Оскар, BAFTA
У першій серії трилогії налічувалося 540 кадрів із залученням спецефектів, в останній їх було вже 1.488. Над створенням батальних сцен епопеї працювало 260 художників дизайнерської студії WETA. Найбільш улюбленого публікою персонажа, Голлума, малювали чотири роки, використовуючи новітні досягнення технології motion capture
Аватар (2009)
Режисер: Джеймс Кемерон
Бюджет: $ 250 млн
Касові збори: $ 2,8 млрд
Нагороди за візуальні ефекти: Оскар, BAFTA
Джеймс Кемерон відкладав створення Аватару майже 20 років – саме стільки часу було потрібно, щоб технологічний прогрес наздогнав уяву режисера. У підсумку над візуальними ефектами картини працювало 900 осіб, для їхніх потреб IT-компанія Microsoft і студія WETA розробили спеціальне програмне забезпечення
Трилогія Трансформери (2007-2011)
Режисер: Майкл Бей
Бюджет: $ 545 млн
Касові збори: $ 2,7 млрд
Нагороди за візуальні ефекти: Сатурн, номінації на Оскар
Здавалося б, олюднити намальовану купу металу – завдання нездійсненне, тим не менш творцям фільму про трансформерів це вдалося. Два роки пішло на те, щоб спроектувати трансформерів, з урахуванням, по-перше, законів фізики, по-друге, особливостей руху людського тіла під час заняття бойовими мистецтвами
Початок (2010)
Режисер: Крістофер Нолан
Бюджет: $ 160 млн
Касові збори: $ 825 млн
Нагороди за візуальні ефекти: Оскар, BAFTA
Хоча сюжет фільму, де реальність перемішана зі сновидіннями, здається, вимагав застосування великої кількості комп'ютерної графіки, режисер зробив ставку на мінімальне використання цифрових і максимальне залучення аналогових технологій. Цей підхід не завадив картині Крістофера Нолана взяти кілька престижних премій за візуальні ефекти
Кінг-Конг (2005)
Режисер: Пітер Джексон
Бюджет: $ 207 млн
Касові збори: $ 505 млн
Нагороди за візуальні ефекти: Оскар, BAFTA, Сатурн
Щоб поведінка Кінг-Конга була максимально природною, актор Енді Серкіс, чиї голос і рухи були використані для створення персонажа за допомогою технології motion capture, вирушив до Руанди, де спостерігав за поведінкою горил у природі
Дані Box Office Mojo, IMDB, інформаційно-довідкової служби Корреспондента
***
Цей матеріал опубліковано в №51 журналу Корреспондент від 28 грудня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.