Корреспондент: Троя на Дніпрі. В Україні набув популярності жанр історичних фальсифікацій

Україна переживає розквіт жанру історичних фальсифікацій – наслідок краху радянської версії історії і прагнення співвітчизників відчути себе сильною нацією, пише Олександр Голубов у №1 журналу Корреспондент від 11 січня 2013 року.

У листопаді глядачі телеканалу Україна дізналися про себе приголомшливу правду. Вони виявилися нащадками аріїв, того самого напівміфічного народу, який став основою нацистського міфу, що звеличував німецьку расу. Принаймні саме такий висновок зробили автори документального фільму ДНК-портрет нації, що вийшов в ефір на початку того місяця.

І хоча фільм згодом викликав гостру критику з боку істориків та археологів, це далеко не єдиний випадок фальсифікації вітчизняної історії. В Україні розквітає новий жанр історичної фантастики, констатують фахівці. Причому нерідко самі фальсифікатори мають наукові ступені, викладають у державних навчальних закладах, а їхні ідеї охоче тиражують преса, телеканали і навіть підручники.

Так, у підручнику Історія педагогічної думки й освіти в Україні Олександра Любара, професора Криворізького педагогічного університету, йдеться, що родоначальниками українського борщу були трипільці. Тим часом навіть непрофесіоналам відомо, що такі інгредієнти національної страви, як картопля, помідори, буряк, часник, квасоля і перець були завезені на територію України значно пізніше VI-III тис. до н. е. – періоду, на який імовірно припадає розквіт трипільської культури.

У свою чергу, Троя, згідно з даними інших псевдоісторичних вишукувань, насправді розташовувалася на території сучасного Києва, звідси і назва масиву Троєщина. А слово "райдуга", виявляється, розшифровується як "дуга бога Ра" та свідчить про тісні зв'язки українців з давніми єгиптянами.

Історичні фальсифікації виникають просто тому, що на них є попит. Співвітчизники прагнуть відчути себе сильним і могутнім народом, нащадками єгипетських фараонів або навіть аріїв, перераховують експерти популярні міфи.

"Якщо люди так радісно реагують на слова про те, що вони нащадки аріїв, це фактично означає, що їх не цікавить, що відбувалося насправді", – жалкує журналіст і документаліст Юрій Макаров. Він упевнений, що у справжній українській історії є чимало сторінок, якими можна пишатися без усяких фантазій і спрощень.

Серед головних причин розквіту історичних фальсифікацій – радянське минуле України, коли між наукою та історичною правдою був значний розрив, і в радянському варіанті історії багато фактів замовчувалося

Серед головних причин розквіту історичних фальсифікацій – радянське минуле України, коли між наукою та історичною правдою був значний розрив, і в радянському варіанті історії багато фактів замовчувалося, пояснює виникнення численних міфів і їхню популярність Григорій Грабович, професор Українського дослідницького інституту Гарвардського університету.

"Тому у людей виробилася недовіра до препарованої офіційної історії", – вважає експерт.

Справжні арійці

У кінці минулого року науковий журнал Археологія Інституту археології Національної академії наук України опублікував відкритий лист власної редколегії, у якому закликав журналістів не підтримувати поширення історичних фальшивок, що стають все більш популярними серед українців. Головним героєм листа став Валерій Бебик, проректор університету Україна, який свого часу був висунутий на здобуття Шевченківської премії.

Так, Бебик запевняє співвітчизників у тому, що Ромул і Рем, засновники Рима, були родом з міста Ромен у Сумській області, а Будда належав до стародавнього народу будинів, який мешкав на території України. Своє бачення історії Бебик виклав на сторінках газети Верховної Ради Голос України, Першому національному радіоканалі і в передачі Цивілізація Incognita на телеканалі Тоніс.

Захищаючи свою позицію, Бебик звинувачує опонентів у брехні. Перераховуючи нестикування в листі редколегії наукового журналу, він сміливо стверджує, що мова йде про "спотворення в стилі Гітлера, Гіммлера і Геббельса", а це, в свою чергу, свідчить про те, що "офіціозна історична наука продовжує працювати на Російську імперію".

Тим часом фільм ДНК-портрет нації викликає не менш бурхливі дискусії. На думку його творців, теорія Адольфа Гітлера про німців – істинних арійців була антинауковою, оскільки ґрунтувалася на зовнішніх ознаках. Автори стрічки вирішили не повторювати помилок німецького диктатора і закликали на допомогу генетику, за допомогою якої і дійшли сенсаційних висновків про арійське коріння українців.

Фільм швидко став об'єктом критики саме з боку вчених, які знайшли в ньому значну кількість помилок і перекручувань

Втім, фільм швидко став об'єктом критики саме з боку вчених, які знайшли в ньому значну кількість помилок і перекручувань. Про це заявив професор Київського національного університету ім. Тараса Шевченка лінгвіст Костянтин Тищенко, а професор Леонід Залізняк, завідувач відділу археології кам'яного віку Інституту археології, запевнив Корреспондент в тому, що висновки творців фільму "не мають нічого спільного з наукою".

Скепсис у вченого викликала спроба авторів стрічки визначити етнічну приналежність українців лише на основі їхнього генотипу. Адже формування етнічної приналежності відбувається після моменту народження, а не до нього, і те, в яких умовах росте людина, і визначає її самоідентифікацію.

"Як приклад можна згадати, з якою легкістю Російська імперія асимілювала цілі народи: за певних умов – економічних, соціальних, через репресії – люди самі охоче перескакують в іншу етнічність", – додає Залізняк.

Однак навіть якщо повірити в критичну важливість генетики, то висновки журналістів все одно не зовсім вірні, продовжує вчений. Ті сліди в ДНК українців, які у фільмі називаються арійськими, утворилися близько 30 тис. років тому, тоді як аріям лише 3 тис. років, вважає Залізняк.

Та й кількості зразків ДНК українців, відібраних для аналізу творцями фільму, явно недостатньо, щоб робити висновки, додає Тищенко. Причому сам він, як і Залізняк, також долучився до роботи над проектом – у них автори стрічки взяли коментарі. Однак кінцевий продукт фахівці так і не побачили.

"На відміну від більшості західних науково-популярних фільмів, які журналісти намагалися скопіювати, у них не було наукового консультанта, який би зміг виправити їхні помилки", – каже Залізняк.

Це не завадило ДНК-портрету нації зібрати рекордні рейтинги. За даними прес-служби каналу Україна, фільм подивилося понад 3 млн телеглядачів

Це не завадило ДНК-портрету нації зібрати рекордні рейтинги. За даними прес-служби каналу Україна, фільм подивилося понад 3 млн телеглядачів – програма стала найпопулярнішою на каналі того самого дня, що для документального проекту є серйозним досягненням.

Іларіон Павлюк, продюсер і засновник компанії The Show Time Production, що випустила фільм, говорячи про ДНК-портрет нації, зазначає, що автори лише обрали одну з гіпотез, яка, на їхню думку, не суперечила отриманими результатами експертизи ДНК і вписувалася в археологічні та лінгвістичні теорії.

У відповідь на зауваження щодо того, що ця гіпотеза багатьма істориками сприймається як вигадка, Павлюк посилається на розбіжності в середовищі вчених. "Історики, лінгвісти, генетики та археологи сперечаються як один з одним, так і між собою", – зазначає продюсер.

Не варто висувати до творців фільму особливих претензій, адже мова йде про так званий інфортейнмент, коли серйозна інформація подається глядачеві в максимально розважальній формі, коментує картину і галас навколо неї Макаров.

"За законами свого жанру, фактично шоу-бізнесу, вони [творці фільму] відмінно спрацювали, – упевнений він. – І критика серйозних вчених, які виступили зі спростуваннями, лише пішла на користь популярності проекту".

300 спартанців археології

Як би не ставилися до "арійського" походження українців фахівці, фільм викликав дискусію і, головне, привернув увагу співвітчизників до їхнього давнього коріння, зазначає Павлюк. І цей момент він вважає однозначно позитивним.

А Макаров бачить проблему зовсім в іншій площині: середньому українцеві нелегко дізнатися правду про своє походження. "У нас немає серйозної наукової журналістики", – констатує він.

Водночас і вчені говорять про дефіцит компетентних фахівців: на всю багатомільйонну Україну припадає лише 300 археологів – в економічно більш успішних країнах таких дослідників значно більше. А ті нечисленні експерти, що здатні пролити світло на хитросплетіння історії, не поспішають цього робити зрозумілою для масової аудиторії мовою.

Гребуючи популярними форматами подання інформації, фахівці забувають, що чисто наукові жанри недоступні для більшості співвітчизників

Гребуючи популярними форматами подання інформації, фахівці забувають, що чисто наукові жанри недоступні для більшості співвітчизників, стверджує Володимир В'ятрович, кандидат історичних наук і глава наглядової ради музею Тюрма на Лонцького у Львові.

Також вчені не поспішають дискутувати з авторами історичних фальшивок, інколи вважаючи це нижчим своєї гідності. "Щойно ти вступаєш з ними в суперечку, ти автоматично прирівнюєш їх до себе, визнаючи, що їхня точка зору взагалі може обговорюватися вченими", – пояснює таку позицію Залізняк.

Якщо ж цього не робити, то такі фальсифікації отримуватимуть державні премії та ставатимуть частиною підручників, продовжує вчений.

У нормальній ситуації боротьбою з маніпуляціями повинні були б займатися офіційні інститути, які зробили б неможливим потрапляння до шкільних підручників антинаукових дурниць, переконані в наукових колах. Також дослідники вбачають корінь проблеми і в тому, що роль справжніх учених у вітчизняному публічному просторі залишається вкрай незначною, та й багато професійних істориків опиняються жертвою спокуси і самі стають маніпуляторами.

Маніпулювання історією вигідне і політикам. Складно мобілізувати електорат під приводом економічних реформ, але набагато простіше зробити це за допомогою заяв про те, що Степан Бандера – герой чи бандит

Маніпулювання історією вигідне і політикам, вважає Ярослав Грицак, доктор історичних наук, професор Українського католицького університету. На його думку, складно мобілізувати електорат під приводом економічних реформ, але набагато простіше зробити це за допомогою заяв про те, що ідеолог українського націоналістичного руху Степан Бандера – герой чи бандит.

"Політикам просто простіше діяти таким чином, – стверджує Грицак. – Але якщо це й надалі триватиме, це означає, що у країни немає майбутнього ". Перебуваючи в стані перманентної громадянської війни, неможливо провести реформи, які зробили б країну нормальною, впевнений історик.

Причини ситуації, що склалася, пов'язані з тим, що Україна перебуває в процесі перебудови соціуму, що почалася з "верхніх поверхів" – загальних уявлень народу про свою ідентичність, міркує про чисто українські корені місцевих історичних міфів доктор філософських наук Мирослав Попович.

"Коли суспільство потрапляє в ситуацію, подібну до нашої, воно завжди вимагає високих матерій для виправдання своєї поведінки, – упевнений філософ. – А зараз ці високі матерії зникають. Й українці в цьому схожі на підлітка, який намагається розібратися, хто ж він є насправді".

Семеро сміливих

Топ-7 найяскравіших фальсифікацій української історії

***

Цей матеріал опубліковано в №1 журналу Корреспондент від 11 січня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.