Вбивство Щербаня: Ъ з'ясував, у чому підозрюють Тимошенко і Лазаренка
Слідство вважає, що підставою для вбивства у 1996 році народного депутата Євгена Щербаня, в якому підозрюються Юлія Тимошенко і Павло Лазаренко, стала неможливість поділити ринок газу в Донецькій області, пише КоммерсантЪ-Украина, в розпорядженні якого виявилося повідомлення про підозру у скоєнні злочину.
Як пише газета, фігуранти справи про вбивство Євгена Щербаня, зокрема, Юлія Тимошенко і Павло Лазаренко, вказуються в документі як Т. і Л. відповідно. У першій частині викладаються обставини появи на українському ринку компанії Єдині енергетичні системи України, яку очолювала Тимошенко, і формування заборгованості компанії перед Міноборони Росії (МО РФ) за куплений газ в обмін на надання будівельних послуг.
Зокрема, слідство встановило, що "своїми умисними діями Т., діючи за попередньою змовою з Л., завдала державі Україна матеріальний збиток в особливо великих розмірах на суму 3 млрд 113 млн 53 тис. 506 грн 26 коп.". Тимошенко підозрюється в скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу (в редакції 2001 року; "привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем"; максимальне покарання - 12 років позбавлення волі). Раніше українські суди визнали вимоги Міноборони Росії правомірними і зобов'язали Україну відшкодувати зазначену шкоду.
Ъ пише, що друга частина документа присвячена обставинам підготовки вбивства народного депутата Євгена Щербаня. За версією слідства, передумовою до скоєння злочину стали дії тодішнього першого віце-прем'єра Павла Лазаренка, який лобіював прийняття 22 грудня 1995 року Постанови уряду №1033 Порядок забезпечення природним газом народного господарства і населення в 1996 році. Згідно з цією постановою, за кожною областю закріплювався єдиний оптовий постачальник газу, у якого всі підприємства були зобов'язані закуповувати паливо за встановленою ним ціною.
Слідство з'ясувало, що в Дніпропетровській та Донецькій областях таким постачальником виявилася компанія ЄЕСУ. "За надання протекції на державному рівні, лобіювання інтересів і усунення перешкод в роботі підприємства президент ЄЕСУ (Юлія Тимошенко) систематично перераховувала на зазначені Л. рахунки в банківських установах гроші в розмірі 50% від всього прибутку, отриманого компанією від здійснення комерційної діяльності", - говориться в документі.
Прокуратура впевнена, що "однією з перешкод" на шляху реалізації цього плану став Щербань, який ініціював появу розпорядження голови Донецької ОДА від 12 лютого 1996 року №71. Воно мало аналогічну до урядових документів назву, але різниця полягала в тому, що "єдиною організацією, яка уповноважена на укладення договорів з оптовими імпортерами природного газу на постачання його підприємствам Донецької області", є не ЄЕСУ, а корпорація Індустріальний союз Донбасу. За даними ГПУ, у зв'язку з цим між Лазаренком, Тимошенко і Щербанем "виникали конфлікти, оскільки підприємства, підконтрольні останньому, категорично відмовлялися працювати з ЄЕСУ на умовах Т. і Л.".
У ГПУ дійшли висновку, що позиція Щербаня сприяла зменшенню прибутку ЄЕСУ і, як наслідок, особисто Тимошенко і Лазаренка, які ще на початку 1996 року "спільно прийняли рішення про його вбивство". "Оскільки безпосередньо Т. і Л. не могли скоїти вбивство Євгена Щербаня, вони вирішили замовити його іншим особам, тобто організувати вбивство", - говориться в документі.
У першій половині 1996 року радник Павла Лазаренка Петро Кириченко, "не знаючи про справжні наміри Т. і Л.", організував у будинку відпочинку Пуща-Водиця зустріч Павла Лазаренка з кримінальним авторитетом з Дніпропетровська Олександром Мільченком на прізвисько Матрос, говориться в матеріалах слідства. На початку року вони нібито зустрічалися кілька разів, і на одній з таких зустрічей Лазаренко познайомив Матроса з Тимошенко.
"Т. і Л., діючи за попередньою змовою між собою, замовили М. (Мільченкові) вбивство Щербаня, гарантувавши за це виплату винагороди в розмірі $3 млн і, на прохання М., сприяння в приватизації Царичанського заводу мінеральних вод", - йдеться в документі. Для виконання цього замовлення Матрос нібито звернувся до керівників банди, яка з кінця 1993 року діяла в Україні, а в 1995-му організувала вбивство президента футбольного клубу Шахтар Ахатя Брагіна.
"Для обговорення умов виплати винагороди за вбивство Щербаня в першій половині 1996 року Тимошенко особисто зустрічалася з Матросом і одним з керівників банди в столичному готелі Національний, де в той час жила", - вважають у прокуратурі.
ГПУ зазначає, що в підготовці вбивства Щербаня були задіяні 15 осіб: для скоєння злочину члени банди купили два комплекти форми співробітників цивільної авіації, комплект форми співробітника міліції, рації і вогнепальну зброю: два пістолети-кулемети Аграм-2000, два пістолети ТТ, автомат АКМ , гранати Ф-1. КоммерсантЪ пише, що в тексті документа докладно описані обставини вбивства Щербаня, яке сталося 3 листопада 1996 в аеропорту Донецька. Коли Щербань разом з дружиною вийшли з літака, один з виконавців убивства Вадим Болотських (пізніше засуджений за вбивство до довічного ув'язнення), "наблизився до Щербаня і двома пострілами з пістолета ТТ вбив його". Його спільник відкрив безладну стрілянину з Аграма, в результаті чого було вбито ще п'ятьох осіб.
Слідчі зазначають, що частину обумовленої суми за вбивство - $500 тисяч - Лазаренко передав Мільченкові через свого помічника, а той віддав їх Матросу 4 листопада, спеціально для цього вирушивши до Дніпропетровська. Після цього, йдеться в документі, Тимошенко і Лазаренко почали зволікати з виплатою решти суми. "Помічник Л. К. (Петро Кириченко) на прохання М. зустрівся з Т. і повідомив про його невдоволення, пов'язане зі зволіканням виплати решти частини грошей за виконане вбивство Щербаня, на що Т. сказала, що заплатить", - впевнені слідчі.
Після цього Тимошенко, "реалізуючи спільний умисел з Л.", забезпечила переказ грошей на рахунки Кириченка, який у свою чергу повинен був перевести їх на рахунки Мільченка "та керівників злочинної банди". Особливо активно платежі (всього їх було дев'ять) з рахунків проводилися в травні 1997 року. Загальна сума виплачених грошей за вбивство Щербаня склала $2,82 млн, говориться в матеріалах слідства.
"Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися в організації спільно з Л. умисного вбивства при обтяжуючих обставинах - з корисливих мотивів, Т. скоїла злочин, передбачений ч. 4 ст. 19. П. "а" ст. 93 Кримінального кодексу ( в редакції 1992 року)", - зазначили в ГПУ. Ъ зауважує, що зазначена стаття - "умисне вбивство" - зараз передбачає максимальне покарання у вигляді довічного ув'язнення. При цьому раніше за цей злочин засуджували до страти.