FT: Україна. Вибір між європейськими обіймами та російською ведмежою хваткою
Високопоставлені українські керівники наполягають, що вони, як і раніше, рішуче налаштовані на тіснішу інтеграцію з Європейським Союзом. Але чому ж вони так ускладнюють дії Європи щодо зближення з Україною? - запитує Ніл Баклі в своєму блозі у британській газеті The Financial Times
У п'ятницю було оголошено, що Юлія Тимошенко (колишній прем'єр), яка сидить за ґратами, офіційно стала підозрюваною в іншій справі. Її підозрюють у тому, що вона в 1996 році замовила вбивство українського депутата. Такий поворот подій загрожує подальшим погіршенням відносин між Києвом і Заходом. Хоча прокуратура ще минулого року говорила про проведення розслідування про її причетність до вбивства, яке Тимошенко категорично заперечує, останній крок став очевидною ескалацією цих дій.
Це вельми дивно і несподівано - особливо у зв'язку з тим, що ЄС зараз обговорює питання про пом'якшення своєї позиції в питанні про засудження Тимошенко в 2011 році за зловживання службовим становищем, яке багато хто вважає політично вмотивованим. Її ув'язнення стало головною причиною, із якої до цього часу залишається не підписаною важлива угода між ЄС і Києвом про торговельне та політичне співробітництво, хоча текст її давно узгоджений.
Її ув'язнення стало головною причиною, по якій із якої до цього часу залишається не підписаною важлива угода між ЄС і Києвом про торговельне та політичне співробітництво, хоча текст її давно узгоджений.
Останні дії прокуратури відбуваються на початку року, який може стати вирішальним для цієї 45-мільйонної нації, визначивши, чи схилиться нарешті Україна в бік Європи, чи повернеться назад у ведмежі обійми Росії.
Циніки можуть сказати, що Україні вдалося на довгі роки припаркуватися на перехресті цих доріг, не роблячи рішучого повороту ні на захід, ні на схід. Однак сьогодні ситуація змінилася, і Київ став перед реальним вибором між двома конкретними пропозиціями, які здаються взаємовиключними.
ЄС розмахує своєю "угодою про асоціацію". Це дасть Україні вихід на єдиний європейський ринок (який в 1990-і роки отримали її колишні комуністичні сусіди, такі, як Польща) на шляху до повноправного членства в ЄС (хоча керівники в Києві скаржаться, що ніхто їм відкрито "перспективи членства" не пропонує ). Це може також дати потужний поштовх для приходу на Україну іноземних інвестицій.
Москва, тим часом, реалізуючи ініціативу, висунуту президентом Володимиром Путіним, закликає Україну до вступу в Митний союз і до спільного ринку, який зароджується, створений Росією спільно з колишніми радянськими республіками Білоруссю і Казахстаном. Взамін Москва обіцяє істотно понизити ціни на російський газ, що дуже важливо, оскільки на ньому працює значна частина української економіки.
Київ встав перед реальним вибором між двома конкретними пропозиціями, які здаються взаємовиключними
За Президента Віктора Януковича Україна намагається зберегти свою багаторічну практику - грати на користь кожної зі сторін. Але балансувати так стає дедалі складніше.
Мабуть, Янукович був уже готовий підписати минулого місяця угоду з Путіним про зниження цін на газ, але в останній момент його візит був відкладений. У Києві ходять чутки про те, що взамін Янукович мав намір взяти на себе досить необтяжливі зобов'язання про можливе членство в російському Митному союзі. Він також збирався поступитися вимозі Москви про контроль над експортним газопроводом, який йде територією України в Західну Європу. Але в останній момент Москва зажадала від Києва вийти зі складу Європейського енергетичного співтовариства, яке поширює енергетичні правила ЄС на сусідні країни, що не входять до складу Євросоюзу. Поступово Україна втратила б можливості підписати торгову угоду з ЄС. Тому така вимога Москви для неї виявилася надмірною.
Не домігшись зниження цін на газ, Україна, напевно, зіткнеться з необхідністю звернутися по новий пакет допомоги до Міжнародного валютного фонду. Але гроші вона отримає при виконанні певних умов: МВФ наполягає на тому, щоб Україна підняла до ринкового рівня занадто занижені ціни, за якими вона продає газ приватним споживачам. Прем'єр-міністр Микола Азаров в минулу п'ятницю вперше дав зрозуміти, що Київ може піти на підвищення цін, але при цьому для більш заможних громадян він підвищить їх істотніше, ніж для сімей з низькими доходами.
МВФ наполягає на тому, щоб Україна підняла до ринкового рівня занадто занижені ціни, за якими вона продає газ приватним споживачам.
Однак такий крок буде вкрай непопулярним. Тому уряду знадобиться якийсь захід, що знайде підтримку в суспільстві, щоб нейтралізувати негативне ставлення до збільшення газових цін. Таким заходом може стати просування до угоди про асоціацію з ЄС, яка також дозволить прийти до безвізового режиму для поїздок українців у країни Євросоюзу. Опитування громадської думки показують, що громадяни цього дуже хочуть.
Що стосується ЄС, то, як говорять деякі політики, якими б не були особисті почуття його керівників до Тимошенко, відносини зі стратегічно важливим партнером можна ставити в залежність від долі окремої людини. Вони кажуть, що ЄС повинен націлюватися на укладення угоди про асоціацію, а потім використовувати його як важіль тиску для просування демократичних та структурних реформ.
Один можливий варіант полягає в тому, щоб зробити крок вперед і підписати угоду. Це створить враження прогресу в Україні для її громадян. Це також дасть Україні час для того, щоб спокійно знайти спосіб звільнити Тимошенко, або скоротити її термін ув'язнення, зберігши при цьому гідність, що для Януковича, мабуть, важливо. Але щоб угода набула чинності, її повинні ратифікувати всі 27 країн-членів ЄС і Європарламент. А поки Тимошенко залишається за ґратами, це малоймовірно.
Через всіх ці обставини останні дії органів юстиції проти екс-прем'єра спантеличують. Можливо, Київ намагається зганьбити її перед тим, як Європейський суд з прав людини ухвалить потенційно важливе рішення щодо вироку Юлії Тимошенко, винесеного в 2011 році. Або це черговий тактичний прийом у торгах із розмахуванням дубиною. Так чи інакше, якщо ЄС не хоче допустити подальшого загострення ситуації або незворотного відходу Києва у бік Росії, йому необхідно дуже швидко прояснити свою позицію щодо України.
Оригінал публікації: Ukraine: a choice between the European embrace and the Russian bearhug
Переклад: ИноСми