Корреспондент: Батько Батьківщини. Інтерв’ю з Арсенієм Яценюком

В інтерв’ю Ірині Соломко Арсеній Яценюк, один з лідерів ВО Батьківщина, розповів про довічне ув'язнення для Юлії Тимошенко, єгипетський сценарій для України й про те, чи будуть взагалі вибори у 2015 році. Матеріал розміщено у №3 журналу Корреспондент від 25 січня 2013 року.

Протягом останніх п'яти-шести років Корреспондент неодноразово брав коментарі та інтерв'ю в Арсенія Яценюка. І цей моложавий політик, а нині – лідер тимошенківської Батьківщини, найбільшої опозиційної сили країни, – завжди виглядав бадьоро й рішуче, виділяючись на тлі колег чіткістю і, якщо потрібно, жовчністю суджень. Але на інтерв'ю, яке Яценюк дав виданню 21 січня в партійному офісі на столичному Подолі, політик виглядав дещо розгубленим.

Не дивно. За кілька днів до цієї зустрічі шеф Генпрокуратури Віктор Пшонка оголосив про те, що його відомство завершило розслідування вбивства екс-нардепа Євгена Щербаня, скоєного у 1996 році. Тепер генпрокурор готовий висунути Юлії Тимошенко звинувачення в організації цього вбивства. Іншими словами, до семирічного терміну, який зараз відбуває екс-прем'єр, може додатися довічне ув'язнення.

Яценюк відреагував миттєво, заявивши, що його політсила вимагає проведення дострокової сесії, на якій вони хочуть заслухати генпрокурора та всіх силовиків у справі Леді Ю. Однак новий наступ влади й усвідомлення нерівності сил наклав відбиток на настрій головного – серед вільних – опозиційного політика країни.

У ході розмови колишній Яценюк все ж воскрес. Якими б не були сильними опоненти, він все-таки вірить у те, що великі зміни не за горами.

-У п'ятницю Генпрокуратура офіційно повідомила, що підозрює Юлію Тимошенко в організації замовного вбивства Євгена Щербаня, екс-нардепа і бізнесмена. Тобто на додачу до всього Леді Ю може отримати довічне. Для чого владі потрібні ці звинувачення? Наскільки серйозні аргументи слідства?

- Це найбільш абсурдне й ідіотське рішення. У мене є кілька версій події. Оскільки ця новина ставить під питання проведення саміту Україна – ЄС, я не виключаю зацікавленість у такому розвитку подій й інші країни, зокрема Росію. На саміті, який має відбутися, питання про європейські перспективи України та звільнення Юлії Тимошенко має не ставитися, а вирішуватися.

Можливо, це також наслідки боротьби всередині президентського оточення. Адже нова кримінальна справа проти Тимошенко вбила залишки довіри до Януковича.

Відомі подробиці матеріалів американського суду, який розслідував справу Лазаренка. Там немає навіть натяку на безпосередню участь Тимошенко у вбивстві Щербаня.

- Тимошенко чекає і сподівається, що вийти на свободу їй допоможе рішення Європейського суду з прав людини, яке має ось-ось з'явитися. Ви поділяєте її очікування?

- Однозначно, це перший серйозний крок на шляху прийняття справедливого рішення у справі Тимошенко. На цьому етапі стане зрозуміло, що арешт був незаконним, а сама справа є політично мотивованою. Це загалом дає серйозні підстави для того, щоб Європейський суд надалі розглядав справу по суті і виніс своє рішення. Воно стане підставою для перегляду рішення українського суду, що допоможе звільнити Тимошенко.

- Зараз опозиція знову активізувалася. Ви вимагаєте проведення позачергової сесії, на якій хочете заслухати генпрокурора, голів МВС і СБУ, а також створити тимчасові слідчі комісії у справах Тимошенко й екс-глави МВС Юрія Луценка. Наскільки проведення позачергової сесії є реальним?

- Ми передали документи в апарат Верховної Ради, оприлюднили список питань. Наступний крок – це збір 150 підписів за її проведення на спеціальних підписних листах. Але апарат ВР всіляко затягував з їхньою видачею. Вони побачили запропоновані опозицією питання порядку денного і робитимуть усе можливе, щоб затягувати з проведенням позачергової сесії.

- А що дасть ця сесія? Адже очевидно, що опозиція не зможе відправити генпрокурора у відставку.

- Опозиції вистачило б голосів для відправлення генпрокурора у відставку, якщо б незалежні депутати (мажоритарники) були справді незалежними, а не залежними від [Президента Віктора] Януковича.

Ми як опозиція маємо право заслухати генпрокурора, голів СБУ і МВС. Адже це ті люди, які відповідають за виконання закону в країні, а не за знущання над ним. Парламент – це політичний орган, де мають прийматися політичні рішення.

Але на сесії ми точно зможемо створити слідчу комісію [з розслідування порушень Конституції під час ув’язнення Тимошенко і Луценка]. Для цього потрібно 150 голосів, які у нас є. По суті, це той єдиний законний механізм, який дає опозиції можливість мати хоча б якісь важелі впливу на ситуацію.

- Позачергова сесія – це складно. Для вас було б простіше не йти на канікули. Адже новий парламент пропрацював лише кілька тижнів, а ситуація з Тимошенко вже тоді була складною.

- Це було не наше рішення. Батьківщина не голосувала за календарний план. Саме тому зараз ми скликаємо позачергову сесію.

- Чому дії опозиції іноді здаються нелогічними, немов вона підіграє владі? З останніх прикладів – голосування за декриміналізацію статей, за якими засуджено Тимошенко і Луценка. Опозиція виглядала дивно, коли за цей закон не голосували її ж депутати.

- Я хотів би зазначити, що ми голосуємо тільки своїми картками. Ми домоглися того, щоб питання про декриміналізацію було внесене в зал. І за нього було віддано 161 голос. Крім цього, нашим завданням було показати істинну позицію регіоналів, які за цей законопроект знову не проголосували.

- Наскільки ви впевнені у своїх союзниках по парламенту? Деякі політики переконували мене, що лідера УДАРу Віталія Кличка фінансує мільярдер Дмитро Фірташ, а Свободу – Ігор Коломойський, ще один мільярдер. Ви взагалі ці теми обговорюєте на міжфракційних зустрічах, цікавитеся, які сили стоять за вашими партнерами?

- Щоб іти в бій, потрібно мати міцний не тільки тил, але й фронт. Я вірю в те, що наші партнери – це люди, які знають, що таке відповідальність перед країною. І вони дорожать своєю політичною репутацією, яка насправді безцінна.

- Наскільки вам як представнику демократичного табору зручно співпрацювати з людьми, які, як лідер Свободи Олег Тягнибок, декларують, що боротимуться не за права людини, а за права нації?

- Я почну з того, що нас об'єднує країна та її майбутнє, і для цього ми вміємо розмовляти один з одним й об'єднуватися. Разом ми пройшли непростий період передвиборчої кампанії, показали, що можемо домовлятися, як це було з висуненням єдиного кандидата по округу. Є речі, які не сприймаються з обох сторін. Але у нас кожен має свою позицію і відстоює її.

- А чи є складності всередині самої Батьківщини? Багато хто стверджує, що бютівці Андрій Кожем'якін й Олександр Турчинов монополізували доступ до Тимошенко та маніпулюють інформацією, яка виходить від неї або надходить до неї. Ви ж, по суті, взагалі позбавлені спілкування з Тимошенко. Наскільки це шкодить Об'єднаній опозиції?

- Ніяких комунікаційних проблем у нас немає. Якщо що, Юлія Тимошенко мені пише листи, а я їй. Є тільки одна складність – вона сидить у в'язниці, а не перебуває на волі.

- Чому ви особисто забули про батька і сина Табалових, які потрапили у ВР за вашою "квотою" і перейшли в табір ПР? Чому не намагаєтеся позбавити їх мандатів?

- Щоб позбавити їх мандатів, для початку вони у них мають бути. Вони не прийняли присягу, тому не отримали статус народного депутата України. Щоб довести це, ми створюємо тимчасову слідчу комісію. У нас також є всі відеоматеріали, які допоможуть нам встановити істину.

Тільки я хотів би зазначити, що ситуація з Табаловими – це війна, в першу чергу, персонально проти мене. Навіщо їм [регіоналам] були потрібні Табалови, якщо у них разом з комуністами і так голосів вистачає? Завдання було в тому, щоб купити Табалових, зробити з цього піар, після чого не дати мені можливості очолити фракцію і погасити мене політично.

- Перші дні показали, що Свобода претендувала на статус спецназу опозиції. І паркан навколо Ради спиляла, батька і сина Табалових одного разу із сесійної зали вигнала. Але на цьому вся активність завершилась. Що трапилося?

- Опозиція буде ефективною, тільки якщо вона діятиме спільно. І це важливо зрозуміти, цей принцип працює в усіх напрямках. Чудовий доказ цьому – парламентська кампанія 2012 -го. Опозиція виграла тільки там, де вона об'єдналася. І ми повинні перенести це і на 2015-й. Те саме стосується і мера Києва: його вибори будуть певним контрольно-пропускним пунктом перед президентськими.

- Домовленість про це вже досягнута?

- Позиція Свободи чітка – єдиний кандидат у мери Києва від опозиції й об'єднаний кандидат на окрузі. Я сподіваюся, що УДАР теж так працюватиме.

- Поки що прогнози по столиці невтішні: у нинішнього градоначальника Олександра Попова досить високий рейтинг.

- Є люди, які можуть не просто скласти йому конкуренцію, але й виграти. Але називати їхні прізвища я не буду, щоб, крім Тимошенко і Луценка, ще й за них не взялися.

- Якщо говорити про 2015-й, то експерти не виключають, що вже зараз реалізовується такий сценарій: у другий тур допомагають вийти Тягнибоку, оскільки він – єдиний кандидат, у якого Янукович виграє.

- Хто б не вийшов у другий тур від опозиції, якщо у нього є підтримка всіх трьох опозиційних сил, він виграє у Януковича.

Що стосується Тягнибока, я чув про ці сценарії, але не вірю в них. Звичайно, може статися перелом в електоральних настроях, й Олег вийде у другий тур, але в такому випадку він переможе Януковича. Тоді всі плани руйнуються.

- Зараз усі розуміють, що у 2015-му вибори будуть дуже важкими.

- Стоїть питання, чи будуть взагалі ці президентські вибори, оскільки вони можуть перетворитися на призначення президента під виглядом виборів, як в Росії і Білорусі. Саме тому я проти того, щоб згортати діалог з нашими європейськими партнерами.

- Чи варто на них так сильно сподіватися? В останньому перед виборами інтерв'ю Корреспонденту ви говорили, що влада побоїться фальсифікацій через реакцію міжнародної спільноти. Але порушення, причому значні, були, а Європа зараз заграє з українською владою, і навіть готує саміт.

- Тут я з вами не згоден. Спочатку вони [регіонали] планували набрати 35%, а Батьківщині дати лише 17%. Ми ж одержали 26%, а вони – 30%. Тому якщо реально дивитися на речі, то потрібно визнати, що могло бути гірше. А так не сталося через велику кількість спостерігачів й активну участь у процесі наших західних партнерів.

Тепер про саміт. Саміт це не феєричне свято для української влади, а необхідна зустріч між Україною та нашими західними партнерами, в ході якої вирішуються питання європейського майбутнього країни, підписання угоди з ЄС, безвізового режиму, припинення політичних переслідувань і зближення України з Європейським Союзом. Саміт – це інструмент вирішення проблем, а не піар-майданчик для Януковича. І цей саміт має відбутися.

Наші західні партнери ведуть діалог не з Януковичем, а з Україною, якою короткочасно керує Янукович. Крім Президента, в Україні є ще опозиція, з якою також наші західні друзі ведуть діалог. Це необхідно для країни. Тому перед самітом Україна – ЄС ми звернулися до наших європейських партнерів, щоб провести окрему зустріч з опозицією.

- Після нових звинувачень, висунутих Тимошенко, половина країни не розуміє, чого чекати від влади. Як ситуація розвиватиметься далі? Ваш прогноз як лідера опозиції.

- Навіть за побіжного погляду можна зробити висновок, що в Україні вже стався навіть не білоруський сценарій (адже там немає такого обсягу корупції) – у нас єгипетський сценарій. Причому, якщо проводити аналогії, то ми десь на 25-му році правління [Хосні] Мубарака [екс-президента Єгипту, скинутого внаслідок революції після 30 років правління].

Вони отримують тактичні короткочасні переваги, оскільки йдуть свинею в латах. Тільки вони не знають, що йдуть на лід. Вони вважають, що сила – це мільярди доларів, вкрадених за останні два роки. Це влада, яку вони захопили, а також страх. І вони не піонери в цьому. Але вони дуже слабкі в історії.

Ось чим живу я? Я не живу позачерговою сесією або рішенням Європейського суду, я живу вірою в те, що все це можна змінити. І це набагато важливіше і сильніше.

І в історії є багато прикладів, коли політики, що спиралися на віру і на тих людей, які вірять, творили великі зміни. Це для мене зараз головне джерело сил.

- І люди, які пережили розчарування в помаранчевій революції, вам повірять?

- Я знаю, що в історії є момент. Я не можу створити хвилю народного невдоволення. Ось нам кажуть: опозиція слабка, вона не може вивести людей на вулиці. Але це не опозиція слабка, а люди не виходять. Якщо народ задоволений, а вона, опозиція, незадоволена, отже ще не настав момент. Але він обов'язково настане.

***

Цей матеріал опубліковано в №3 журналу Корреспондент від 25 січня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.