BBC Україна: Чому держави забороняють деякі імена?

Цього тижня 15-річна ісландка відстояла у суді своє право носити чоловіче ім’я, попри те, що держава цього "не схвалює". Які обмеження накладають на імена у різних країнах і чому?

Молоді батьки знають: підібрати дитині ім’я, яке подобалося би обом – справа нелегка. А виявляється, догодити треба ще й державі.

Бйорк Ейдсдоттір і подумати не могла, що давши 15 років тому своїй дочці ім’я Блер, вона порушила закон.

З точки зору ісландської влади, Блер, що означає "легкий вітерець", – це чоловіче ім’я, і реєструвати під таким іменем дівчат не можна. Тому Блер від народження фігурувала в офіційних документах просто як "Дівчинка".

Але в четвер Окружний суд Рейк’явіка надав їй офіційне право називатися нестандартно.

"Нарешті мені видадуть паспорт з ім’ям Блер", – сказала дівчина журналістам після засідання.

Певні обмеження накладають на імена й інші країни – зокрема Німеччина, Швеція, Китай та Японія. Але чому?

У випадку Ісландії – через специфічну граматику, жорстке розрізнення чоловічого і жіночого роду. Можуть заборонити смішне або непристойне ім’я, щоб дитину не брали на кпини. Інколи, хоча й не завжди, відмовляють у реєстрації, якщо ім’я містить літери, яких немає в ісландському алфавіті.

У країні існує список загальноприйнятих імен – 1853 жіночих та 1712 чоловічих, і батьки повинні або вибрати з цього списку, або звернутись до спеціального комітету за дозволом назвати дитину по-іншому.

Вимагає рахуватися з інтересами дитини і Німеччина, де одній турецькій парі нещодавно заборонили назвати малюка Усамою бен Ладеном.

Інші батьки вирішили наректи сина Берліном – на честь міста, в якому зустрілися. У мерії їм спершу відмовили в реєстрації, але здалися, коли адвокат родини послався на прецедент: німецький суд уже якось дозволив був ім’я Лондон.

Гендерна плутанина також стає підставою для відмови: один хлопчик не зміг отримати ім’я Матті, бо з нього не зрозуміла була стать дитини. Не знайдете ви в Німеччині і людей на ймення Меркель, Шрьодер чи Коль, бо прізвища заборонено використовувати в якості імен.

Влада Нової Зеландії завернула батьків, які захотіли назвати малюка 4Real – сленговий варіант написання сполуки "for real", що означає "справжній", "той, що реально існує". Чиновники заявили, що імена не можуть починатися з цифри.

В іншому випадку новозеландський суд оформив тимчасову опіку над неповнолітньою дівчинкою, щоб вона змогла змінити ім’я, яке змалку ненавиділа: Талула Танцює Гавайську Хулу.

У Японії контроль ще жорсткіший: місцева влада може заборонити будь-яке неприйнятне, на її думку, ім’я. У 1993 році, наприклад, відмовили в реєстрації батькам, які захотіли охрестити малюка Акумою, бо японською це "диявол".

А в Китаї людей часто змушують змінювати "незрозумілі" імена.

Натомість у Британії та США закони значно м’якші.

Американці можуть назвати свою дитину практично як заманеться, каже Майкл Шеррод, співавтор видання "Найгірші дитячі імена: історії реальних сімей".

Власне, батьки розглядають це як важливу складову свободи слова, закріпленої в Конституції.

"Коли я довідався про обмеження, що існують у інших країнах, то був дуже здивований", – каже експерт.

Дивні імена у Штатах – явище не нове. В переписах населення XVIIІ і XIX століть трапляються такі імена як Королівський Суд, Гріхопадіння та Холера Чума.

"Я 20 разів зустрічав ім’я Іменник, 458 – Кома, 18 разів – Крапка, а одного разу навіть Крапка-з-Комою (Semicolon)", – розповідає Шеррод.

Нині у США також популярні імена Іма і Вонна (Ima і Wanna) – сленгові скорочення слів "збираюся (щось зробити)" і "хочу", особливо у сполученні з промовистими прізвищами, так що виходить, наприклад, "хочу чоловіка" чи "збираюся до дівок". Та це ще квіточки: трапляються і відверті непристойності.

Але чому батьки роблять це зі своїми дітьми?

"Основна мотивація – аби діти були унікальними. Батькам здається, що ці імена смішні і виділяють їхніх чад із загалу, – розповідає Шеррод. – Крім того, у американців дуже сильні власницькі інстинкти щодо дітей. Вони сповідують приблизно такий підхід: ми можемо робити зі своїми дітьми, що заманеться, а якщо їм щось не подобається – змінять ім’я, коли виростуть".

Шеррод каже, що діти з незвичними іменами часто потерпають від знущань однолітків у шкільному віці, але згодом, коли дорослішають, примиряються і навіть пишаються своїм іменем.

Окремі образливі чи непристойні назвиська, без сумніву, можна розглядати як насильство щодо дитини, але Шеррод не думає, що з цього приводу потрібно приймати якісь закони.

"Я не кажу, що суд взагалі не повинен втручатися, але краще б до цього доходило тільки тоді, коли з батьками взагалі неможливо порозумітися. А вони переважно йдуть на компроміс. У мене немає точних цифр, але справ про образливі імена настільки мало, що якесь законодавче регулювання просто не потрібне".

Але інколи суди все ж кажуть своє слово.

Коли Томас Бойд Річі III захотів змінити своє перше ім’я на римську цифру ІII, Каліфорнійський суд постановив, що це "створюватиме значну плутанину".