BBC: Загадкове зникнення Угоди про створення СНД

Офіційні органи у Мінську підтвердили, що оригінал Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав безслідно зник.

Судячи з усього, востаннє його бачили в Біловезькій пущі, в резиденції Віскули, де в грудні 1991 року підписи під документом, що змінив геополітичну карту світу, поставили Борис Єльцин, Леонід Кравчук, Станіслав Шушкевич та інші вищі посадові особи Росії, України та Білорусі.

У виконкомі СНД, що розташований у Мінську, зберігається завірена автентична копія підписаної у Віскулях угоди.

"Оригіналу Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав у нас справді немає", - підтверджує прес-секретар виконкому СНД Віра Якубовська. І пояснює: до 1995 року, коли рішенням Ради глав держав були створені органи СНД, цей документ мав зберігатися в уряді Білорусі.

"Акт про передачу документів був підписаний 29 грудня 1995 року, всі документи були прийняті у виконком СНД за цим актом, але Угода про створення СНД надійшла у вигляді завіреної автентичної копії. Де знаходиться оригінал документа - це питання до уряду Білорусі або до МЗС як структури уряду", - пояснює Якубовська.

Інтрига з копіями

Розшукувати оригінал кілька років тому почав Станіслав Шушкевич, котрий, обіймаючи посаду глави білоруського парламенту, підписував Біловезькі угоди від Білорусі.

Станіслав Шушкевич працював над книгою спогадів і спробував знайти підписані в Віскулях документи в білоруському варіанті.

"Охоронці протоколу з МЗС, як я пам'ятаю, повинні були в робочому порядку підготувати варіанти білоруською та українською мовами. Як тепер з'ясовується, такі варіанти не були зроблені, - розповідає Станіслав Шушкевич. - Розшукуючи білоруський варіант, я обдзвонив і виконком СНД, і МЗС, і ще якісь відомства. Скрізь обіцяли пошукати, але потім відповідали, що знайти неможливо. Зрозумівши, що телефонні переговори "до справи" не пришиєш, десь півроку тому я відправив у МЗС листа-прохання і отримав ввічливу відповідь, що білоруського варіанта в природі не існує. А копію російською мені переслали електронною поштою".

З копіями копії, як з'ясовується, працював, пишучи мемуари, і екс-глава білоруського уряду В'ячеслав Кебіч, чий підпис також є під Біловезькими угодами.

І Кебіч, і Шушкевич заявляють, що не торкалися до віскулевских документів після їх підписання, вважаючи, що служба протоколу МЗС зробить все належним чином і за законом.

"Загадкова історія"

За законом, пояснює заступник голови департаменту з архівів та діловодства міністерства юстиції Білорусі Ольга Бірюкова, Біловезькі угоди мають зберігатися за місцем підписання - а значить, у Білорусі. У віданні департаменту - державні архіви, але в держархівах Білорусі, стверджує Ольга Бірюкова, оригіналу Угоди про створення СНД немає.

"За законом документи можуть зберігатися і у відповідальної за них організації - до визначених термінів, які ми називаємо граничними. З міністерством закордонних справ ми маємо договір про зберігання документів, де граничним терміном позначені 30 років. Цей строк з дня підписання Біловезьких угод ще не минув - значить, шукати треба в МЗС. Хоча, звичайно, історія загадкова", - зауважує Ольга Бірюкова.

Офіційний представник зовнішньополітичного відомства Андрій Савіних говорить, що після того, як Комсомольская правда в Білорусі повідомила про зникнення оригіналу Угоди про створення СНД, прес-служба попросила співробітників головного договірного управління МЗС пошукати документ.

"Коли у співробітників буде можливість - подивляться, щоб з'ясувати, яка реальна ситуація", - пояснює Андрій Савіних, зауважуючи, що таке прохання зовсім не означає, що "всі все кинули і почали шукати".

"Від того, що оригінал зник, не означає, що СНД немає. По суті нічого не змінюється", - зауважує Савіних.

СНД не відміняється

Оскільки Угода про створення СНД була опублікована в офіційних виданнях та зареєстрована в установленому порядку після її ратифікації в парламенті, "вона і сьогодні, незважаючи на відсутність справжнього тексту у депозитарії, не втратила юридичної сили з усіма наслідками", пояснив в інтерв'ю Комсомолці екс-міністр юстиції, доктор юридичних наук, професор Валерій Тихін.

Співрозмовники російської служби Бі-бі-сі неодноразово припускали, що оригінал документа "прихопив" хтось з учасників переговорів у Віскулях. Причиною таких дій у грудні 1991 року міг бути навіть страх за скоєне і надія уникнути відповідальності, "коли влада знову зміниться", вважають експерти.

"Первинний документ завжди цінний, і з роками його цінність зростає", - зауважує Станіслав Шушкевич.

Він та деякі інші учасники подій у Віскулях вважають, що про долю зниклої угоди може знати екс-міністр закордонних справ Білорусі Петро Кравченко, який якось обіцяв пресі розповісти "таємничу історію, пов'язану з підписанням Біловезьких угод" у своїй новій книзі.

Але книга із "таємничою історією" ще не вийшла, а Петро Кравченко відмовляється спілкуватися з журналістами.

Кореспонденту Бі-бі-сі Петро Кравченко лише сказав: "Все гаразд. Мої руки не замарані". І дав зрозуміти, що у нього зниклого документа немає.