Валя Семеренко: Після останнього пострілу у мене ноги і руки тремтіли

Після завоювання бронзової медалі в індивідуальній гонці на чемпіонаті світу з біатлону Валя Семеренко поділилася емоціями.

- Валю, які емоції у Вас зараз, після нагородження і після того, як вже потримали медаль в руках?

- Після фінішу емоції були незрозумілі, я ще навіть не усвідомлювала, що відбувається. Пізніше вже всі говорили, що я молодець, що третя, вітаємо тебе. А я спокійно ходжу, ніби звичайне тренування було, прискорення зробила і все.

Зараз я, правда, дуже хвилююся, просто серце завмирає. Дійсно я дуже рада, бо це моя перша нагорода, про яку я мріяла багато років. Скільки ми трудилися, і не тільки я одна - весь наш колектив, абсолютно всі.

- Для Вас особисто медаль в індивідуальній гонці була очікувана?

- Чесно, я сподівалась, що медаль буде саме в цій гонці на 15 км. Медаль треба було брати саме в цьому виді, адже ця гонка мені подобається найбільше, хоча вона і найважча. І саме в ній у мене були високі результати. Але яка б вона не була важка, для мене вона найцікавіша.

- Після не надто вдалих спринту і перс’юту як вдалося налаштуватися на індивідуальну гонку?

- Психологічно це було дуже важко. Всі мене налаштовували, всі мені говорили правильні слова, підтримували. А я сама собі чомусь навіть думала, а чи варто мені взагалі стартувати. Але потім я зібралася і сказала собі: "Ні, Валю, ні, треба бігти!". Віта, молодець, підтримала мене. Володимир Борисович каже: "Ти ж готова". Лікар каже: "Ти готова! Значить все, ніяких думок, біжи і роби все так, як ти можеш". Так що впоралися всі разом.

- Про що думали перед гонкою, хвилювалися?

- Спочатку було дуже хвилююче. І коли я відстрілялася три рубежі і в мене був один промах, то я розуміла, що багато чого, якщо не все, буде вирішуватися на останній стрільбі. На одному з останніх підйомів перед стрільбою мені крикнули: "Валю, тільки працюй! Якщо хочеш бути в трійці - тебе врятує лише нуль. Всі стріляють добре, тому і тобі потрібно закривати всі мішені". З цим було справитися дуже важко, але я рада, що мені вдалося це зробити.

- Як-таки вдалося зібратися на останній рубіж і відстрілятися в нуль?

- Чесно, я сама не знаю навіть, як це пояснити. Я прийшла, стала на килимок, відключила думки, ні про що не думала і почала стріляти. Після останнього пострілу ноги тремтіли, руки тремтіли, і я думала, що ж робити далі. :)

- Перший промах допустили через погодні умови або самі винні?

- У мене було сильне хвилювання, все всередині тремтіло. Хотіла зробити все якнайкраще, але коли один раз промахнулась, це було для мене уроком, і я сказала собі: "Все, заспокойся". І далі тихо і спокійно поїхала.

 - Незадовго до гонки пішов сильний сніг. Як Вам бігти сьогодні, адже ви були однією з перших, хто стартував?

- Бігти дуже важко, сьогодні сніг був такий важкий, та й погода така ж. Коли я стартувала, сніг раптом взагалі стіною пішов. І вже коли я пішла на фініш, то бачила, що йду першою, що ще ніхто не проїхав переді мною. Навіть думала, який же вибрати коридор... Але начебто все вийшло, хоча було важко.

- Очікування результатів було тяжким? Що робили в цей час?

 - Після фінішу я поїхала на закатку. Все всередині відпустило, і я сказала собі: "Що буде, то буде". Так що навіть намагалася не думати про те, як все складеться, щоб не хвилюватисяи.

- Стежили за результатами перегонів?

 - Коли я закатувалась, то чула, як кричали трибуни і як оголошували, хто перший, хто другий. Я призупинялася і дивилася, що там, як. Дивлюся, що мене Бергер обійшла. Але вже як стріляла Хенкель - не бачила, адже поїхала закатуватись далі. Хоча, якщо чесно, думала в той момент про себе: "Хоч би третє місце, хоч би залишитися в трійці".

- А як Ви дізналися про кінцевий результат?

- Після закатки я переодягнулася, пішла пити чай і сиділа з нашим колишнім мастильником Сашею Заровним, який перейшов в російську команду. І він мені сказав: "Валю, ти сьогодні будеш третьою. Я тебе вітаю". Я йому відповідаю: "Сашо, почекай, мені навіть не віриться". Але мені цього дійсно дуже хотілося. Можна сказати, що мрія матеріалізувалася.

- Було видно, як сестра сильно за Вас переживає. Раділа перед стартом Вашій чистій другій стрільбі. А на нагородженні було видно, що Ваша медаль для неї як своя. Сильно засмутилися, що не вдалося здійснити мрію і піднятися на п'єдестал разом?

- Так, звичайно. Я дуже засмутилася, тому що мені хотілося, щоб моя сестра була поруч зі мною, на п'єдесталі. Встали б удвох і взяли медаль.

Я бачила, що фінішувала Бергер, і ми були з Вітою у трійці. Так хотілося, щоб здійснилося те чудо, про яке ми так мріяли. Моя Віта - молодець! Я її дуже люблю. Вона хвилюється і вболіває за мене, а я точно так само переживаю за неї.

Я так рада, що третій рік поспіль вона стала, можна сказати, чемпіонкою світу, хоча й призеркою чемпіонату. :) Це зробити дуже важко, тим більше, три роки поспіль. Але вона - молодець, впоралася!

Оскільки  у неї спочатку не виходило, вона засмучувалась, а я їй говорила: "Прийде чемпіонат Світу і ти візьмеш свою медаль". Ми дуже задоволені своїми результатами, і думаю, що порадували всіх, а особливо наших батьків. Думаю, вони взагалі щасливі.

- У Нове Место дуже багато українських уболівальників, та й біля екранів багато переживають. Що можете їм сказати?

- Дорогі наші вболівальники, ми вас любимо і цінуємо, вболівайте за нас. Не засмучуйтеся, якщо раптом щось не так, тому що ви самі розумієте: ми - всі люди, у яких може бути як хороший, так і поганий день. Вболівайте за нас, приходьте на біатлон, катайтеся на лижах і займайтеся спортом!

За матеріалами: biathlon.com.ua